01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"22" березня 2011 р. Справа № 8/042-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алеко», ідентифікаційний код: 19408137, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 95,
до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «Стріла», ідентифікаційний код: 01349495, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 1,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 21.03.2011 року за № 2;
від відповідача: не з'явився, -
10.03.2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Алеко»(далі за текстом: Позивач) до відкритого акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «Стріла»(далі за текстом: Відповідач), про стягнення заборгованості за договором поставки від 02.01.2008 року за № 40 у сумі 35397,65 грн. (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто сім гривень 65 коп.), з якої основний борг у сумі 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.) та пеня у сумі 5289,19 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 19 коп.).
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що ним було поставлено Відповідачу товар відповідно до договору поставки від 02.01.2008 року за № 40 (далі за текстом Договір) на загальну суму 99845,19 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять гривень 19 коп.), за який Відповідачем сплачено Позивачу 69736,73 грн. (шістдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять шість гривень 73 коп.), в зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.). В зв'язку з цим Позивач просить стягнути з Відповідача основну заборгованість у сумі 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.) та пеню у сумі 5289,19 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 19 коп.).
Відповідно до ухвали суду від 11.03.2011 року порушено провадження у справі №8/042-11 та призначено її розгляд на 22.03.2011 року.
У судове засідання 22.03.2011 року з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 11.03.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків з Відповідачем від 21.03.2011 року станом на 21.03.2011 року, згідно якого за Відповідачем перед Позивачем рахуться заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.). Відповідач в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 11.03.2011 року не виконав. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22.03.2011 року.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -
відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин постачання, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.
Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
02.01.2008 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки за № 40 (далі за текстом: Договір).
За умовами даного Договору, Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.
Відповідно до п.3.2 Договору, оплата вартості товару, зазначеного в накладній чи рахунку, перераховується на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту передачі товару.
Згідно п.3.1. Договору, підпис представника Покупця в накладній на відпуск товару є виявом згоди з зазначеною номенклатурою і цінами на товар.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання умов Договору Позивач у квітні 2008 року поставив Відповідачу товар згідно з наступними видатковими накладними: - від 08.04.2008 року за № 0000000248 на суму 2804,92 грн., яка Відповідачем сплачена Позивачу повністю; - від 08.04.2008 року за № 0000000292 на суму 264,10 грн., яка Відповідачем сплачена Позивачу повністю; - від 22.04.2008 року за № 0000000307 на суму 3960,43 грн., яка Відповідачем сплачена Позивачу повністю; - від 22.04.2008 року за № 0000000308 на суму 5737,96 грн., яка Відповідачем сплачена Позивачу повністю; - від 22.04.2008 року за № 0000000309 на суму 277,57 грн., яка Відповідачем сплачена Позивачу повністю. Всього за квітень 2008 року Позивач здійснив поставку Відповідачу товару на загальну суму 24444,98 грн. Товар отримано представником Відповідача без будь-яких зауважень щодо якості, вартості товару та строків поставки останнього. Оплату здійснено Відповідачем на суму 25444,78 грн. Станом на 01.05.2008 року переплата Відповідача за поставлений Позивачем і отриманий Відповідачем товар складала 837,80 грн.
На виконання умов Договору Позивач у травні 2008 року поставив Відповідачу товар згідно з наступними видатковими накладними: від 08.05.2008 року за № 0000000345 на суму 131,02 грн., яка Відповідачем сплачена Позивачу повністю; - від 08.05.2008 року за № 0000000346 на суму 2192,40 грн., яка Відповідачем сплачена Позивачу повністю; - від 12.05.2008 року за № 0000000363 на суму 156,60 грн., яка Відповідачем Позивачу не сплачена; - від 28.05.2008 року за № 0000000433 на суму 6802,80 грн., яка Відповідачем сплачена Позивачу повністю; - від 28.05.2008 року за № 0000000434 на суму 35697,80 грн., яка Відповідачем Позивачу не сплачена; - від 08.05.2008 року за № 0000000435 на суму 5837,18 грн., яка Відповідачем Позивачу не сплачена; - від 29.05.2008 року за № 0000000443 на суму 1235,47 грн., яка Відповідачем Позивачу не сплачена; - від 29.05.2008 року за № 0000000444 на суму 15278,40 грн., яка Відповідачем Позивачу не сплачена. Всього в травні 2008 року Позивач здійснив поставку Відповідачу товару на загальну суму 74452,21 грн. Товар отримано представником Відповідача в повному обсязі без будь-яких зауважень щодо якості, вартості товару та строків поставки останнього. За цей період Відповідачем здійснено частково оплату поставлено Позивачем товару на суму 9126,92 грн. У зв'язку з цим та з врахуванням переплати за квітень 2008 року у сумі 837,80 грн. заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 01.06.2008 року складала 64488,19 грн.
Остання поставка Позивачем Відповідачу товару відвантажена згідно видаткової накладної від 25.09.2008 року за № 0000000345 на суму 786,00 грн., яка Відповідачем сплачена Позивачу повністю.
За таких обставин суд приходить до висновку, що Позивачем поставлено Відповідачу товару за Договором на суму 99845,19 грн., з яких Відповідач сплатив Позивачу лише 69736,73 грн., в зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем станом на 22.03.2011 року рахується заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.).
Таким чином, Відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати поставленого Позивачем товару не виконав, зокрема, не сплатив 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.), що ним в ході розгляду спору не спростовано.
Станом на 22.03.2011 року заборгованість Відповідачем не погашена. У зв'язку з цим, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість у вигляді основного боргу за Договором, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати товару у сумі 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.), внаслідок чого дані вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь пеню у сумі 5289,19 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 19 коп.).
В ході розгляду справи встановлено, що відповідно до вимог п.4.1. Договору, у разі порушення строків оплати товару при відстрочці платежів Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Судом перевірено обґрунтованість нарахування Позивачем Відповідачу за Договорам пені у сумі 5289,19 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 19 коп.), в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що Позивач вірно і правомірно нарахував зазначену суму пені Відповідачу, який її обґрунтованість та вірність по суду не спростував.
Відповідачем в добровільному порядку сума пені не погашена.
Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору по суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Позивач має право на стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.) та пені у сумі 5289,19 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 19 коп.).
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки від 02.01.2008 року за № 40 у сумі 35397,65 грн. (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто сім гривень 65 коп.), з якої основний борг у сумі 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.) та пеня у сумі 5289,19 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 19 коп.), є обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні надані Позивачем докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 354,00 грн. (триста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.
Позивач довів здійснення ним судових витрат у вигляді державного мита у сумі 354,00 грн. (триста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алеко»до відкритого акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «Стріла»про стягнення заборгованості, -задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «Стріла», ідентифікаційний код: 01349495, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алеко», ідентифікаційний код: 19408137, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 95, заборгованість за договором поставки від 02.01.2008 року за № 40 у вигляді основного боргу у сумі 30108,46 грн. (тридцять тисяч сто вісім гривень 46 коп.) та пені у сумі 5289,19 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 19 коп.), державне мито у сумі 354,00 грн. (триста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 22.03.2011 року