22.04.11р.Справа № 5005/2297/2011
За позовом: військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-К", м. Підгороднє Дніпропетровської області
до відповідача-2: центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове), смт. Коцюбинське Київської області
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання: Сопронюк К.В.
Представники:
Від позивача: Цибульська Т.М., довіреність від 04.01.2011р.
Від відповідача-1: Букреєва Р.О., довіреність від 28.07.2010 року, представник
Від відповідача-2: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
В засіданні брали участь: Грицько А.С., помічник військового прокурора Дніпропетровського гарнізону
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яким просить:
- поновити процесуальний строк визначений чинним законодавством на звернення до суду за захистом порушених інтересів держави;
- визнати недійсним (з моменту укладення) договір від 9 березня 2006 року №9/03-06 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів складського призначення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між державою України в особі органу, уповноваженому управляти майном Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" громадянин ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-К".
У порядку забезпечення позову позивач просить заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Лідер-К" та будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності вчиняти будь-які дії направлені на відчуження у будь-який спосіб об'єкти нерухомого майна та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А, а саме: літ. А-1 - склад, загальною площею 509,5 кв.м., літ. а - рампа, літ. Б-2, б-1,
б1-1 - будівля цеху, загальною площею 218,01 кв.м., літ б - сходи, літ. В-1 - склад, загальною площею 1062,4 кв.м.; літ. в, в1-в4 - рампи, літ. Д-1, д-1 - склад, загальною площею 90,1 кв.м., літ. д, д1 - ґанки, літ. Е-1 - склад, загальною площею 728,2 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір №9/03-06 від 09.03.2006р. укладений з порушенням чинного законодавства і з перевищенням особою повноважень за довіреністю, а тому є недійсним. Довіреність від 10.02.2006р., на підставі якої діяв ОСОБА_1 при укладенні спірного договору, видана в порядку передоручення Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахункове) в особі начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_2, який в свою чергу, діяв на підставі довіреності від 17.08.2004р., виданої Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України Марчука Є.К.
02.10.2004р. Міністром оборони України видане розпорядження щодо визнання недійсними довіреностей на право укладання договорів (угод, контрактів) від імені Міністерства оборони України, виданих до жовтня 2004 року та термін дії яких не закінчився, а тому довіреність від 17.08.2004р. за станом на дату видачі довіреності від 10.02.2006р. була також недійсною. Довіреність від 10.02.2006р. на ім'я ОСОБА_1 містить посилання і на доручення (розпорядження) Міністра оборони України від 23.11.2005р. №13965/з. За змістом листа від 23.11.2005р. №13965/з Міністр оборони України не надавав ніяких доручень (розпоряджень) Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (госпрозрахункове) щодо укладання договорів (правочинів) по спільній забудові та реконструкції військових містечок, а лише погодився з такою пропозицією свого заступника та за умови відповідності договорів чинному законодавству. Прокурор зазначає, що, незважаючи на чітко окреслене коло своїх повноважень, ОСОБА_1 уклав від імені Міністра оборони України спірний договір, не отримавши рішення Міністра оборони України та без дотримання встановленої у Міністерстві оборони України процедури погодження укладення таких договорів директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України, тобто з перевищенням своїх повноважень. На думку прокурора, договір від 09.03.2006р. №9/03-06 є удаваним правочином, який приховує інший правочин -договір купівлі-продажу об'єктів майнового комплексу. У зв'язку з укладенням спірного договору був порушений порядок відчуження військового майна, передбачений статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України". На час укладення договору майно військового містечка №64 не було списане, а тому рішення про його відчуження мав приймати Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку майна, що підлягає відчуженню, а до переліку мало бути включене і спірне майно. Міністерством оборони України не вносилося подання до Кабінету Міністрів України щодо відчуження об'єктів нерухомості та інших споруд військового містечка №64, рішення щодо відчуження цього майна Кабінетом Міністрів України не приймалося. Також при укладенні договору не був дотриманий порядок реалізації військового майна виключно за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном. Договір укладено з порушенням встановленого порядку відчуження земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно. Земельна ділянка, на якій знаходиться спірне майно, надана в постійне користування Міністерству оборони України в особі Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини (в подальшому перейменована у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) для будівництва складу, що підтверджується державним актом № 95 від 26.12.1969р. на право користування земельною ділянкою і отже, за цільовим призначенням віднесена до земель оборони. Будь-яких рішень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки під майном військового містечка №64 уповноваженим органом не приймалося, однак п.7 договору купівлі-продажу передбачений обов'язок продавця військового майна надати письмову згоду покупцю про відмову від відведеної під комплекс об'єктів нерухомості земельної ділянки. За змістом ст.21 Земельного кодексу України, наслідком порушення порядку зміни цільового призначення земель є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
При цьому правовими підставами задоволення позову прокурор вказує ч.2 ст.203, ч.1 ст.215, ст.228 ЦК України.
Клопотання про поновлення процесуального строку визначеного чинним законодавством на звернення до суду за захистом порушених інтересів держави мотивовано тим, що прокурору стало відомо про наведені порушення лише в липні 2009 року під час проведення перевірки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 року позов прокурора задоволено в повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 року вищезазначене рішення скасовано, а в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2010 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 року у справі №27/188-09 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно автоматизованої системи розподілу справу №27/188-09 передано на розгляд судді Євстигнеєвій Н.М.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. справу №27/188-09 прийнято до провадження.
Скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 року у справі №27/188-09, Вищий господарський Суд України звернув увагу на необхідність дослідження обставин щодо схвалення Міністерством оборони України договору №9/03-06, та які саме платіжні доручення підтверджують перерахування на рахунок Управління державного казначейства грошових коштів в сумі 1 750 000,00грн.
Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська підтримують позовні вимоги військового прокурора у повному обсязі.
В письмових поясненнях, які надійшли до суду 05.11.2009р., Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська вказує на те, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.02.2006р. №590 право власності на об'єкти нерухомого майна військового містечка №64 оформлено Дніпропетровській квартирно-експлуатаційній частині району за державою в особі Верховної Ради України. Об'єкти нерухомого майна військового містечка №64 перебувають на обліку в квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпропетровська. При укладенні спірного договору його сторонами не були додержані вимоги, встановлені ч.ч.1, 2 ст.203 ЦК України, ст.20 Земельного кодексу України, ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України". Наведене є підставою для визнання недійсним спірного договору за ст.215 ЦК України та ст.207 ГК України.
Відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-К", позовні вимоги не визнає. Відповідач-1 зазначає, що твердження прокурора щодо недійсності довіреності від 10.02.2006р. є неправомірними. Довіреність від 17.08.2004р., що видана Міністерством оборони України начальнику Централізованого спеціалізованого будівельного управління ОСОБА_2 була нотаріально посвідчена і, з урахуванням ст. 249 ЦК України, скасування такої довіреності мало б юридичне значення для представника і третіх осіб лише у випадку повідомлення вказаних осіб про таке скасування. Навіть якщо ОСОБА_1 перевищив свої повноваження, договір від №9/03-06 від 09.03.06р. був схвалений Міністерством оборони України шляхом прийняття виконання зобов'язання від ТОВ "Лідер-К" по оплаті майна, що відчужене за договором купівлі-продажу. Військове майно було списане згідно з рішенням про списання нерухомих об'єктів військового містечка №64, оформлене розпорядженням головного КЕУ ЗС України №303/1/4/6668 від 18.12.2005р., а повноваження на реалізацію списаного військового майна Кабінетом Міністрів України були надані Центральному спеціалізованому будівельну управлінню (госпрозрахункове). Отже, спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства.
У відзиву на позовну заяву відповідач-1 вказує на пропущення строку позовної давності та необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Відповідач-2 відзив на позов не надав.
Матеріали справи містять письмові пояснення третьої особи Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в яких третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує. Третя особа вважає, що з боку ОСОБА_1 було відсутнє перевищення повноважень при укладенні спірного договору. Позивачем не надано будь-яких документів про повідомлення ТОВ "Лідер-К" щодо скасування довіреностей. Порядок відчуження об'єктів нерухомого майна військового містечка №64 був дотриманий.
Відповідач-2 та третя особа не забезпечили явку представників в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників вказаних учасників судового процесу.
В судовому засіданні 22.04.2011р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, прокурора, господарський суд, -
09.03.2006р. між Державою Україною від імені якої діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) відомча належність якого - Міністерство оборони України (Замовник), в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) -"Укроборонбуд" ОСОБА_1, що діяв за довіреністю, посвідченою 10.02.2006р. ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у реєстрі за № 375, та товариством з обмеженою відповідальністю “Лідер-К”(Забудовник) в особі директора ОСОБА_4, укладений договір №9/03-06 на спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів складського призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Предметом договору є проектування та будівництво (реконструкція) об'єкту складського призначення, з вбудовано -прибудованими приміщеннями торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерним мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: територія військового містечка 64 в м. Дніпропетровську, пр. Праці, буд.2А.
Загальна залишкова балансова вартість будівель та споруд (іншого нерухомого майна), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, буд.2А становить 90405грн. (п.2.1 договору).
За змістом п.8.1 договору №9/03-06 на спільне будівництво за взаємною згодою сторін забудовник має право здійснити викуп пайової участі (паю) замовника, що полягає в укладенні цивільно-правових угод за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що складає розмір пайової участі замовника за даним договором.
Пунктом 8.3 названого договору передбачено обов'язок забудовника перерахувати замовнику кошти в сумі, що буде зазначена в цивільно-правових угодах на рахунок філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд": р/р 26001962481345 у філії Першого Українського міжнародного банку МФО 322755 код ЄДРПОУ 33482302, свідоцтво платника податків 39090440, ІПН 334823026598 з формулюванням призначення платежу "Викуп Міністерства оборони України за договором від ________ 2006р. б/н, у т. ч. ПДВ". Після отримання від забудовника коштів, замовник, в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд", сплачує у встановленому порядку та розмірі суму ПДВ отриману від забудовника за місцем реєстрації податків, а залишок коштів у повному обсязі перераховує за такими реквізитами: отримувач -Державне казначейство України; банк отримувача -ОПЕРУ Державного казначейства України; ЄДРПОУ 20055032; МФО820172; рахунок 35227031003192; код бюджетної класифікації 2405001; символ 113, з формулюванням призначення платежу "Інвестування будівництва житла для військовослужбовців згідно договору від ____2006р. №__ без ПДВ".
В цей же день, 09.03.2006р., між Державою Україна в особі Верховної Ради України, від імені якої діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" громадянин ОСОБА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-К" укладений договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна військового містечка № 64, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А, а саме: літ. А-1 - склад, загальною площею 509,5 кв.м , літ. а - рампа, літ. Б-2, б-1, б1-1 - будівля цеху, загальною площею 218,1 кв.м , літ. б - сходи, літ. В-1 -склад, загальною площею 1 062, 4 кв.м; літ. в, в1-в4 - рампи, літ. Д-1, д-1 - склад, загальною площею 90,1 кв.м, літ. д, д1 - ґанки, літ. Е-1 - склад, загальною площею 728,2 кв.м.
На підставі договору купівлі-продажу від 09.03.2006р. (реєстровий №4-909) за ТОВ "Лідер-К" зареєстровано право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр. Праці, буд.2а (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №10162593 від 22.03.2006р.)
09.03.2006р. сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі нерухомого майна військового містечка 64, що розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Праці,2А (а.с.15, т.1).
Договір купівлі-продажу від 09.03.2006р. посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Фаст Л.Д. (реєстровий номер 4-909).
Продаж об'єктів нерухомого майна, зазначених цим договором, здійснений за 1 750 000,00грн. з ПДВ, які перераховані на розрахунковий рахунок "Продавця" за р/р 26001962481345 у філії Першого Українського Міжнародного банку повністю до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продані об'єкти нерухомого майна (п.6 договору купівлі-продажу).
Проведення розрахунку за вказаним договором купівлі-продажу також підтверджується:
- платіжним дорученням №63 від 09.03.2006р. на суму 1 750 000,00грн. з призначенням платежу: викуп паю Міністерства оборони України по договору купівлі-продажу від 09.03.2006р. реєстровий №4-909, в тому числі податок на додану вартість 291 666,67грн. Платником вказаної суми є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-К", одержувач -"Укроборонбуд" (а.с.101, т.1; а.с.40, т.3);
- платіжним дорученням №79 від 13 березня 2006р. на суму 1 421 875,00грн. з призначенням платежу: для будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України за договором №9/03-06 від 9/03/2006року без ПДВ. Платником за цим платіжним дорученням є філія Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд", одержувач -Міністерство оборони України - Державне казначейство України, м. Київ (а.с.161, т. 2).
Таким чином, обов'язок забудовника перерахувати замовнику кошти на виконання умов п.п.8.1, 8.3 договору №9/03-06 від 09.03.2006р. на спільне будівництво виконано в повному обсязі.
В подальшому, 10.03.2006р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 був підписаний Акт про припинення договору на спільне будівництво (реконструцію) об'єктів складського призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін від 09.02.2006р. №9/03-06.
За змістом цього акту дію договору на спільне будівництво (реконструцію) об'єктів складського призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) припинено у зв'язку з повним його виконанням (п.8.4 договору).
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону вважає, що договір №9/03-06 укладено з порушенням законодавства України, проти чого заперечує відповідач-1, що і є причиною спору.
Розглянувши позовні вимоги, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено вище спірний договір був підписаний з боку замовника директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) -"Укроборонбуд" ОСОБА_1 на підставі довіреності від 10.02.2006р.
Вказана довіреність видана відповідно до Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), затвердженого наказом Міністра оборони України від 12.04.2002р. № 129, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2004р. №894-р “Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил, розпорядження (доручення) Міністра оборони України від 23.11.2005р. № 13965/з та довіреності, посвідченої ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 17.08.2004р. за реєстром № 2369.
За змістом довіреності ОСОБА_1, надано повноваження представляти інтереси та укладати від імені Міністерства оборони України в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності з питань пов'язаних з укладенням договорів на умовах визначених постійною робочою групою створеною наказом директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) ЦСБУ -"Укроборонбуд" від 28.07.2005р. №16 (зі змінами внесеними наказом від 08.08.2005р. №26 та від 06.10.2005р. №48). Для чого йому надається право: подавати та одержувати необхідні довідки та документи, представляти інтереси Міністерства оборони України, у відповідних повноважних органах нотаріату та інших закладах і організаціях, розписуватися, підписувати договори (правочини) по спільній забудові та реконструкції військових містечок визначених у розпорядженні (дорученні) Міністерства оборони України від 23.11.2005р. за №13965/з шляхом укладення договорів з контрагентами відібраними робочою групою на конкурентних засадах та здійснення реалізації (відчуження) нерухомого військового майна (будівель, споруд, що розташовані на території військових містечок, визначених у зазначеному розпорядженні (дорученні) та списаних у встановленому порядку), оцінених немайнових прав (активів) з отриманням коштів у безготівковому порядку на вказаний у договорі рахунок, оплачувати необхідні платежі, та виконувати всі інші дії, пов'язані з цим дорученням в межах та обсязі передбаченому чинним законодавством України для такого роду повноважень. Довіреність від 10.02.2006р. містить посилання на розпорядження (доручення) Міністра оборони України від 23.11.2005р. № 13965/з.
Також, довіреність від 10.02.2006р. була видана в порядку передоручення начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_2 на підставі довіреності від 17.08.2004р., зареєстрованої в реєстрі за №2369.
У вказаній довіреності зазначено, що ОСОБА_2 надається право уповноважувати здійснювати функції замовника будівництва державні підприємства, госпрозрахункові установи та організації, що функціонально підпорядковані начальнику Центрального управління Міністерства оборони України.
Наведена довіреність не містить положень про право ОСОБА_2 надавати відповідним суб'єктам повноваження укладати саме договори на спільне будівництво (реконструкцію) шляхом пайової участі.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія листа Міністра оборони України № 13965/з в якому відсутні доручення (розпорядження) Центральному спеціалізованому будівельному управлінню щодо укладення договорів (правочинів) по спільній забудові та реконструкції військових містечок.
Виходячи з викладеного, договір №9/03-06 з боку Управління підписано ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання договору недійсним.
Таких висновків щодо укладання договору з перевищенням повноважень дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 03.12.2010р., якою скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 року у справі №27/188-09.
Між тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Обставина щодо схвалення Міністерством оборони України спірного правочину, враховуючи положення статті 241 Цивільного кодексу України, підтверджується наступним. На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-К" платіжним дорученням №63 від 09.03.2006р. перерахувало "Укроборонбуд" суму 1 750 000,00грн. з призначенням платежу: викуп паю Міністерства оборони України по договору купівлі-продажу від 09.03.2006р. реєстровий №4-909, в тому числі податок на додану вартість 291 666,67грн. (а.с.40, т.3).
В подальшому філія Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" платіжним дорученням №79 від 13 березня 2006р. перерахувала Міністерству оборони України на рахунок Державного казначейства України суму 1 421 875,00грн. з призначенням платежу: для будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України за договором №9/03-06 від 9/03/2006року без ПДВ.
Доказів повернення відповідачу-1 перерахованої на виконання умов спірного договору грошової суми прокурором та Міністерством оборони України не надано.
Наведене свідчить про схвалення Міністерством оборони України договору №9/03-06 на спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів складського призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції), який укладено з перевищенням повноважень, що не може бути підставою для визнання його недійсним.
Суд відхиляє посилання військового прокурора на те, що спірний договір є удаваним правочином, який приховує інший правочин -договір купівлі-продажу об'єктів майнового комплексу.
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Як зазначалось вище, вже 09.03.2006р. сторони уклали договір купівлі-продажу наведеного нерухомого майна, що виключає можливість визнання удаваним договору від 09.03.2006р. № 9/03-06 на спільне будівництво (реконструкцію). Спірний договір не є прихованим правочином купівлі-продажу.
Також суд не вбачає підстав вважати спірний правочин фіктивним.
Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Згідно з ч.2 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Частиною 1 ст.21 Земельного кодексу України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Укладення спірного договору №9/03-06 не змінювало цільового призначення земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти складського призначення, спільне будівництво (реконструкція) яких було передбачено вказаним договором. Договір №9/0306 укладено без порушень ст. 20 Земельного кодексу України, що узгоджується з висновком Вищого господарського суду України, викладеним в постанові від 03.12.2010р. у справі №27/188-09. Управління та Товариство здійснили часткове виконання договору №9/03-06, що виключає можливість визнання його фіктивним.
Суд відхиляє посилання прокурора на укладення договору від 09.03.2006р. №9/03-06 на спільне будівництво (реконструкцію) з порушенням порядку відчуження військового майна. Предметом даного договору було саме спільне будівництво (реконструкція) об'єктів, а не продаж майна. Договором передбачена лише можливість викупу паю замовника в майбутньому шляхом укладання цивільно-правових угод (п.п.8.1, 8.2, 8.4 договору).
Таким чином, договір від 09.03.2006р. №9/03-06 на спільне будівництво не суперечить приписам ст.75 ГК України, Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" і Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919.
Наведені положення чинного законодавства можуть застосовуватись при оцінці законності саме правочину щодо відчуження військового майна, а не договору на спільне будівництво.
Враховуючи викладене, суд відхиляє позовні вимоги прокурора в повному обсязі.
Під час розгляду справи відповідачем-1 заявлено про застосування до спірних відносин позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
Як встановлено судом, спірний договір укладено 09.03.2006р. Військовий прокурор звернувся з позовом до суду 29.07.2009 року.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи, що прокурор і позивач (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) довідалися про укладення спірного договору лише в липні 2009р. при проведенні перевірки, заява відповідача-1 про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог не підлягає задоволенню клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.1, 24, 33, 34, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Повне рішення складено -27.04.2011р.)