79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.04.11 Справа№ 5015/1789/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Родина”, м.Львів
до відповідача : Городоцького споживчого товариства, м.Городок
про: стягнення 3554грн. 34коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Старостенко О.В.
Представники:
від позивача: Мочурад І.О.
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Родина” подано позов до Городоцького споживчого товариства про стягнення 2250грн. 80коп. основного боргу, 225грн. 08коп. штрафу, 700грн. 32коп. пені, 290грн. 83коп. інфляційних втрат та 84грн. 31коп. 3 % річних.
Ухвалою суду від 31.03.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.04.2011р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з”явився, письмового пояснення на позов не подав, причин невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та неявки в судове засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.04.2011р. №7901405824410.
Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
30.08.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Родина” (продавець) та Городоцьким споживчим товариством (покупець), укладено договір купівлі-продажу № 142 відповідно до умов якого продавець зов”язувався передавати у власність покупця товар, а покупець зобов”язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору. Товар поставляється покупцю партією. Партією за умовами даного договору вважається разова поставка ( можливо і за декількома накладними).
Відповідно до п.5.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготіковому порядку шляхом перерахування коштів із розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця по факту прийняття товару (у день отримання товару) або протягом семи днів з моменту отримання товару. Датою оплати товару за даним договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок покупця ( п.5.2. договору).
На виконання умов договору № 142 позивачем по видаткових накладних № 0712/013к2 від 07.12.2009р., №0912/087 від 09.12.2009р., №2312/031 від 23.12.2009р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 2512грн. 85коп.
Однак, відповідач свої зобов”язання за договором в частині оплати отриманого товару виконав частково на суму 262грн. 06коп. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 2250грн. 80коп. та підтверджується актом звірки розрахунків.
При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:
У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України -зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Відповідно до п.8.3 договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 14.12.2009р. по 28.03.2011р. становить 700грн. 32 коп.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано. ( ч.6 ст. 232 ГК України).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що нарахована до сплати пеня підлягає задоволенню частково в розмірі 270грн. 82коп. В частині стягнення решти суми пені -відмовити.
Відповідно до п.8.2 договору позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 10 відсотків від суми неоплаченої частини поставленого товару в розмірі 225грн. 08коп. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач також просить стягнути з відповідача 84грн. 31коп. 3 % річних та 290грн. 83коп. інфляційних втрат за період з 07.12.2009р. по 01.03.2011р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в частин стягнення 2250грн. 80коп. основного боргу, 225грн. 08коп. штрафу, 270грн. 82коп. пені, 290грн. 83коп. інфляційних втрат та 84грн. 31коп. 3 % річних. В частині стягнення решти суми пені -відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 655, 712 ЦК України, ст.ст.193, 229-231, 232, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Городоцького споживчого товариства, м.Городок, вул.Паркова, 1 (ідентифікаційний код 01759201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Родина”, м.Львів, вул. Городоцька, 286/203 (ідентифікаційний код 31206598) 2250грн. 80коп. основного боргу, 225грн. 08коп. штрафу, 270грн. 82коп. пені, 290грн. 83коп. інфляційних втрат, 84грн. 31коп. 3 % річних, 89грн. 60коп. витрат по сплаті державного мита та 207грн. 28коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. В частині стягнення решти суми пені -відмовити.
Суддя