79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.04.11 Справа№ 5015/592/11
За позовом: публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків,
до відповідача:приватного підприємства "Анна", м. Трускавець,
за участю третьої особи:ОСОБА_1, м. Львів,
про: стягнення 2 094 633,06 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:Костельник В.І. -довіреність від 01.02.2011 р.,
відповідача:не з'явився,
третьої особи:ОСОБА_2 -довіреність від 13.04.2010 р.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до приватного підприємства "Анна", за участю третьої особи: ОСОБА_1, про стягнення 2 094 633,06 грн. Ухвалою від 07.02.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.02.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, розгляд справи відкладався за спільним клопотанням позивача та третьої особи з метою надання можливості досягти згоди зі спору в позасудовому порядку.
Позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень обґрунтовуються наступним. Між позивачем та третьою особою укладено кредитний договір №11022718000 від 18.08.2006 року. Внаслідок невиконання умов цього договору у третьої особи виникла заборгованість перед позивачем в сумі 255 864,02 швейцарських франків, а саме: 219 260,00 швейцарських франків заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ становить 1 794 973,96 грн., 26 318,63 швейцарських франків заборгованості за відсотками, що за курсом НБУ становить 215 457,70 грн. Крім того, відповідачу нараховано 7 804,29 швейцарських франків пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ становить 63 889,88 грн., 2 420,02 швейцарських франків пені за прострочення сплати заборгованості за відсотками, що за курсом НБУ становить 19 811,52 грн., та 500,00 грн. штрафної санкції. З огляду на те, що у позивача виникло право вимоги до третьої особи, враховуючи факт укладення між позивачем та відповідачем договору поруки №32776 від 18.08.2006 року, позивач вимагає стягнення зазначених вище сум заборгованості з поручителя - приватного підприємства "Анна".
Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, виданою державним реєстратором Львівської міської ради 16.02.2011 р.: вулиця Суховоля, будинок 6, місто Трускавець, Львівська область, 82200. Поштовий конверт з ухвалами господарського суду повернуто відділенням зв'язку із зазначенням причини повернення: за спливом терміну зберігання.
Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За таких обставин відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи в судові засідання з'являвся, проти позову у встановленому порядку не заперечив, за його клопотаннями розгляд справи відкладався. В судовому засіданні 18.04.2011 року третьою особою подано чергове клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на можливість позасудового врегулювання спору. Представник позивача зазначеного клопотання не підтримав.
Суд відхиляє подане клопотання, враховуючи факт неодноразового його подання, а також факт достатності часу на врегулювання спору. Крім того, суд наголошує на тому, що строк розгляду справи уже було продовжено, проте і він не був достатнім для третьої особи для врегулювання спору. Таким чином, оскільки строк розгляду справи дійшов кінця, та враховуючи наведені вище доводи, суд відхилив клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.
Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між Банком та Підприємцем укладено кредитний договір №11022718000 від 18.08.2006 року (надалі -Кредитний договір). Предметом цього договору є надання банком позичальникові (третя особа) грошових коштів (кредит) в іноземній валюті у сумі 298 500,00 CHF (швейцарських франків) на умовах повернення та сплати процентів, комісії, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює 1 230 377,60 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.
Зазначена сума кредиту була виплачена третій особі, про що свідчить меморіальний валютний ордер №1 від 18.08.2006 року.
Між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено договір поруки №32776 від 18.08.2006 року (надалі -Договір поруки). За умовами цього договору поручитель (відповідач у справі) зобов'язується перед кредитором (позивач у справі) відповідати за виконання позичальником (третя особа) усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з Кредитного договору.
Позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога №137.023/6013 від 26.10.2009 року про дострокове повернення кредиту та процентів у зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору. Відповідач отримав зазначену вимогу 02.11.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було долучено до матеріалів справи.
Як убачається з поданого розрахунку позовних вимог та не спростовано відповідачем і третьою особою, заборгованість перед позивачем за зобов'язанням з Кредитного договору становить 219 260,00 швейцарських франків заборгованості за кредитом та 26 318,63 швейцарських франків заборгованості за відсотками.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено, проти позову не заперечив.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Між Банком та Підприємцем виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що позичальник (третя особа) зобов'язується використати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані Банком (позивач у справі) проценти, комісії та інші платежі у порядку та терміни, встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, як убачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог та не спростовано третьою особою, останнє погашення кредиту відбулося в липні 2009 року, а процентів -у січні 2010 року. З цього часу третя особа у порушення умов Кредитного договору не сплачувала ні сум кредиту, ні процентів за користування ним. Доказів зворотнього суду не було надано.
Згідно з пунктом 11.1 Кредитного договору, відповідно до статей 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6 (порушення термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісії строком більше ніж на один місяць), 5.8. 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком (позивач у справі) на адресу позичальника (третя особа) повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Таким чином, вимога позивача про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним є правомірною та відповідає умовам пункту 11.1 Кредитного договору та частині 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. З огляду на зазначене, обгрунтованими та підставними є вимоги позивача про стягнення 219 260,00 швейцарських франків заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ становить 1 794 973,96 грн., та 26 318,63 швейцарських франків заборгованості за відсотками, що за курсом НБУ становить 215 457,70 грн.
Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору за порушення позичальником (третя особа) термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів за кредитом та/або комісій, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом "факт/360" (передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але не може перевищувати розміру, встановленого чинним законодавством України на момент нарахування. Банк має право застосувати нарахування такої пені на 32 календарний день з дня виникнення прострочення.
За таких обставин обгрунтованими є нарахування позивачем 7 804,29 швейцарських франків пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ становить 63 889,88 грн., та 2 420,02 швейцарських франків пені за прострочення сплати заборгованості за відсотками, що за курсом НБУ становить 19 811,52 грн.
Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України позичальник (третя особа) зобов'язується сплатити банку (позивач у справі) штраф (неустойку) у сумі 500,00 грн. за порушення своїх зобов'язань (в тому числі порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених пунктами 4.3, 4.4, 4.5, 4.7 цього договору. За таких обставин нарахування позивачем 500,00 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Укладений між Банком та Підприємством Договір поруки не містить винятків із зазначеного вище правила, а тому Підприємство відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Враховуючи наведені доводи, факт порушення Підприємцем умов Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, а також на підставі Договору поруки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 589, 611, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 20 Закону України "Про заставу", статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства "Анна" (адреса: вулиця Суховоля, будинок 6, місто Трускавець, Львівська область, 82200; ідентифікаційний код 31518572) на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (адреса: проспект Московський, будинок 60, Червонозаводський район, місто Харків, Харківська область, 61050; ідентифікаційний код 09807750) 219 260,00 швейцарських франків заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ становить 1 794 973,96 грн., 26 318,63 швейцарських франків заборгованості за відсотками, що за курсом НБУ становить 215 457,70 грн., 7 804,29 швейцарських франків пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ становить 63 889,88 грн., 2 420,02 швейцарських франків пені за прострочення сплати заборгованості за відсотками, що за курсом НБУ становить 19 811,52 грн., 500,00 грн. штрафу, 20 946,33 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу
України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.