79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.04.11 Справа№ 5015/1497/11
За позовом: дочірнього підприємства "Асканія Дістріб'юшн Захід" товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг", м. Львів,
до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Сандр'е Ентерпраізес Груп", м. Львів,
про: стягнення 3 096,07 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:Сидоренко А.С. -довіреність №2 від 01.02.2011 р.,
відповідача:не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов дочірнього підприємства "Асканія Дістріб'юшн Захід" товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сандр'е Ентерпраізес Груп" про стягнення 3 096,07 грн. Ухвалою від 21.03.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 04.04.2011 р. Розгляд справи відкладався на 18.04.2011 р. у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №29.10/1.10 від 29.10.2010 р., не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 2 690,48 грн. Крім того, відповідачу нараховано 132,60 грн. пені, 76,23 грн. інфляційних втрат та 196,76 грн. -23% річних.
В судове засідання 18.04.2011 відповідач повторно не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується копією реєстру на відправлення кореспонденції №249 від 22.03.2011 р., долученого до матеріалів справи, проти позову у встановленому порядку не заперечив. За таких обставин розгляд справи відбувається відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представника відповідача за наявними матеріалами.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між сторонами у справі укладено договір поставки №29.10/1.10 від 29.10.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) передає, а покупець (відповідач у справі) приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором, товар (продукти харчування) в асортименті відповідно до специфікації (додаток №1) та накладних, виходячи з наявного товару на складі постачальника.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 2 890,48 грн., що підтверджується видатковою накладною №8730 від 29.10.2010 р. та товарно-транспортною накладною №39770 від 29.10.2010 р., скріплених печатками підприємств та підписами повноважних представників.
Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару у сумі 200,00 грн., про що свідчить копія фіскального чеку №2297 від 26.01.2011 р., долученого до матеріалів справи.
Доказів погашення заборгованості в сумі 2 690,48 грн. відповідачем не представлено, проти позову не заперечив.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 4.1 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання товару. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обов'язку підтверджено, строк виконання зобов'язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов'язок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 2 690,48 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з пунктом 6.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 23% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставник національного банку України від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, вимоги позивача, що відповідають умовам Договору, погодженим сторонами у добровільному порядку, про стягнення з відповідача 132,60 грн. пені, 76,23 грн. інфляційних втрат, 23% річних -196,76 грн. є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сандр'е Ентерпраізес Груп" (адреса: вулиця Винниченка, будинок 8, Личаківський район, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 36929680) на користь дочірнього підприємства "Асканія Дістріб'юшн Захід" товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" (адреса: вулиця Північна, будинок 1, місто Львів, Львівська область, 79020; ідентифікаційний код 33667398) 2 690,48 грн. основного боргу, 132,60 грн. пені, 76,23 грн. інфляційних втрат, 196,76 грн. -23% річних, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу
України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.