19.04.11р.
Справа № 5005/4526/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть", м. Дніпропетровськ
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про стягнення 2 871 грн. шкоди
Суддя Назаренко Н.Г.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Шляєв І.В., дов. № 488 від 01.01.2011р..
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми шкоди у розмірі 2 871 грн., спричинених в результаті недостачі вантажу.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Пояснень щодо неможливості участі в судовому процесі суду не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, однак доказів в обґрунтування своїх заперечень не надав.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, господарський суд, -
01.072009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Рутекс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦИЗВЕСТЬ" (далі - покупець, позивач) був укладений договір № 293 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля), за марочним складом, цінам і в кількості, які зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.
19.02.2010р. зі станції Софіно-Брідська Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Фінансова компанія "Рутекс" за залізничною накладною № 49201320 на станцію Губиниха "Придніпровської залізниці" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть" направлено вагон з вугіллям марки антрацит АО (30-60) у кількості 71 000кг.
Зазначений вантаж був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦИЗВЕСТЬ" на підставі рахунку-фактури № СФ-0000105 від 19.02.2011р. сплачено платіжним дорученням № 99 від 23.02.2011р..
Як вбачається з вищенаведеної залізничної накладної (а.с.13) відправником є Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-Фінансова Компанія „Рутекс”, одержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть", найменування вантажу -вугілля марки антрацит АО (30-60).
22 лютого 2011 року складено комерційний акт станції Павлоград-1, Придніпровської залізниці № АА 036905/11.
Акт складений у відповідності з Правилами складання актів.
Відповідно до вищевказаного акту встановлено, що на підставі акту загальної форми № 2492 від 22.02.2011р. станції Павлоград-1 проведена комісійне перевантаження вагона по відправці, вказаній на обороті даного акту. По документу значиться вантаж антрацит, завантаження нижче бортів, вантаж в твердому стані, брутто 93 400кг., тара з бруса 22 400кг., нетто -71 000кг. Насправді виявилось вантаж антрациту, брутто 90 100кг., тара з бруса 22 000кг., нетто 68 100кг., менше ваги за документами на 2 900кг.
Перевантаження проводилось 22.02.2011р. двічі, але вага не змінилась. Завантаження в вагоні нижче бортів на 0,1м. рівномірно, поверхня вантажу маркована, з правого боку над 1-3 люками біля борта мається заглиблення довжиною 5,5м., шириною 0,5-2,0м., глибиною 0,5м. в місті заглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношення справний, безвірний, люки щільно закриті, слідів висипання вантажу немає. З обох боків вагону відсутні підніжки. Доступ до вантажу усунено шляхом маркування. Вагон знаходиться під безперервною охороною.
Вартість нестачі підтверджується рахунком-фактурою відправника № СФ-0000105 від 19.02.2011р. (а.с. 15) та складає 2 406,00 грн. за одну тону з ПДВ. Загальна вартість нестачі, розрахована позивачем складає 2 871,00 грн.
На думку позивача, наведені вище обставини, свідчать про несхоронність вантажу під час перевезення, та за таких обставин, відповідальність покладається на перевізника, що і є причиною спору.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини (п. 113 Статуту залізниць України).
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
22.02.2011р. на станції Павлоград-1 складено комерційний акт АА № 036905/11, в якому зазначено, що по прибутті поїзда, в вагоні № 67900316 виявлено сліди крадіжки вантажу, внаслідок чого його недостачу у розмірі 2 900кг.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційним актами, актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними в транспортних документах.
Згідно до Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин:
- невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах;
- псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу.
Отже, як вбачається з встановлених обставин та з вищенаведених приписів законодавства, при виявленні на попутній станції Павлоград-1 22.02.2011р. порушення схоронності вантажу та відповідно до пункту 4 Правил складання актів, згідно до якого комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом, залізниця повинна була скласти комерційний акт.
Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що на станції відправлення Кагамлицька Південної залізниці течі вантажу не виявлено, про що свідчить факт прийняття вантажу залізницею без зауважень, оскільки витікання дизельного палива при відправленні повинна була виявити залізниця при прийманні вантажу для перевезення та при взятті вантажу під охорону згідно з п. 3 Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.1994 року № 7 (із змінами).
Доказів складання будь - яких актів від станції відправлення Софіно-Брідська Донецької залізниці до станції Губиниха Придніпровської залізниці про наявність просипання вантажу залізницею не надано.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Приписами ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України встановлено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 526, ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 110, 111, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла-Маркса, 108, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01073828, р/р 26036000002003 в Дніпропетровській філії АБ "ЕкспресБанк", МФО 306964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть" (49010, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, буд. 99, кв. 188, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36960102) вартість недостачі у сумі 2 871 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят грн. 00 коп.), витрати на оплату державного мита у сумі 102 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 22.04.2011р.