Постанова
Іменем України
25 березня 2008 року
Справа № 2-13/16900-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
прокурор: Мартинюк Вадим Леонідович, посвідчення № 460 від 26.07.06, Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор;
позивача: Гусєв Владислав Олександрович, довіреність № 1 від 08.01.08, Державна екологічна інспекція в місті Севастополі;
позивача: Косяк Юлія Олександрівна, довіреність № 2 від 16.01.08, Державна екологічна інспекція в місті Севастополі;
відповідача: Кутас Андрій Васильович, довіреність № 13/04 від 08.01.08, відкрите акціонерне товариство "Кримзалізобетон";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" та апеляційне подання Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 05 лютого 2008 року у справі № 2-13/16900-2007
за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)
в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі (вул. Совєтська, 61,Севастополь,99011)
до відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (вул. Монтажна, 3, ГРЕС,Сімферополь,95493)
про стягнення 35862,97 грн.
Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до відповідача, відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» про стягнення збитків, заподіяних державі в результаті самовільного використання водних ресурсів в розмірі 35 862, 97 грн..
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13 листопада 2007 року справу № 20-9/301 передано за підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2007 року відкрито провадження у даній справі з привласненням № 2-13/16900-2007.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2008 року у справі № 2-13/16900-2007 (суддя Жукова А.І.) позов Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора задоволений частково.
З відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» на користь державного бюджету України стягнуто збитки в сумі 7172, 60 грн.
В частині стягнення 28690, 37 грн. відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням господарським судом Автономної Республіки Крим обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального права.
Так, відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» стверджує, що місцевим господарським судом не був встановлений дійсний розмір збитків, оскільки вони розраховані на припущенні щодо забору води із свердловини за максимальною потужністю водонасосу 24 години безперервно протягом періоду з 11 серпня 2005 року по 07 грудня 2006 року, що є необґрунтованим.
Також відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилося у розгляді даної справи за правилами господарського процесуального законодавства, тоді як справу, на думку апелянта, необхідно розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
В процесі розгляду справи апеляційною інстанцією відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» надало додаткові пояснення до апеляційної скарги, де вказав, що постанова Кабінету Міністрів України № 541 від 04 липня 2005 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» та постанова № 575 від 14 травня 2007 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якими встановлений норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод в місті Севастополі, визнані недійсними рішенням господарського суду міста Києва від 30 серпня 2005 року у справі № 40/346, у зв'язку з чим розмір збитків розрахувати неможливо.
З даних підстав провадження у справі відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» просить припинити.
Крім того, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2008 року оскаржує Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор, який в апеляційному поданні просить судове рішення змінити та задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційного подання Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор посилається на неправомірне застосування судом Методики розрахунку розміру відшкодування збитку, заподіяного державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 37 від 18.05.95р., тоді як у даному випадку необхідно було використовувати Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, затверджену наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 29.12.01р., наслідком чого став помилковий розрахунок розміру збитків та прийняття необгрунтованого рішення у справі.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
07 грудня 2006 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі проведена перевірка Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон» по дотриманню вимог природоохоронного законодавства.
В результаті перевірки встановлено порушення Севастопольською філією відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон» статті 44 Водного кодексу України, яке виразилось у здійснюванні самовільного забору підземної води для виробничих потреб без дозволу на спеціальне водокористування.
07 грудня 2006 року за результатами перевірки складений акт про порушення Севастопольською філією відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон» природоохоронного законодавства.
На підставі акту перевірки Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 29.12.01р., був здійснений розрахунок збитків, заподіяних Севастопольською філією відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон» державі, який склав 35 862, 97 грн..
Відмова Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон» відшкодувати у добровільному порядку збитки, заподіяні державі, з'явилась підставою для звернення Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до господарського суду міста Севастополя із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» позивач є спеціально уповноваженим органом державного управління в області охорони навколишнього природного середовища і використовування природними ресурсами, здійснює серед інших функцій державний контроль в області охорони навколишнього середовища.
У результаті перевірки, проведеної 07 грудня 2006 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі, встановлено порушення Севастопольською філією відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон» статті 44 Водного кодексу України, що виразилось у здійснюванні самовільного забору підземної води для виробничих потреб без дозволу на спеціальне водокористування.
Відповідно до статті 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.
Згідно зі статтю 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування -це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкті, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Відповідно до статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Відповідно до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати водокористування лише за наявністю дозволу.
З матеріалів справи вбачається, що Севастопольська філія відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон» у період з 11 серпня 2005 року по 31 грудня 2005 року здійснювала самостійний забір підземної води для виробничих потреб у об'ємі 15422,4 кубометрів води, та у період з 01 січня 2006 року по 07 грудня 2006 року -36892,8 кубометрів води, дозвіл на спеціальне водокористування за даний період був відсутній.
Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
За розрахунком позивача, здійсненого на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 29 грудня 2001 року, збитки, заподіяні державі за самовільне використання Севастопольською філією відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон» водних ресурсів, складають 35 862, 97 грн..
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтоване застосування позивачем вказаної Методики при розрахунку збитків.
Так, у відповідності до пунктів 1.1, 1.3 даної Методики вона розроблена відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 111 Водного кодексу України та Положення про здійснення органами Держводгоспу України контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, затвердженого наказом Держводгоспу України від 29 січня 2001 року N 20. Методика є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у порядку, встановленому законодавством України, і може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Згідно з підпунктом 4.2 Методики факти порушення вимог водного законодавства, що призвели до збитків, установлюються уповноваженими посадовими особами органів Держводгоспу України при проведенні перевірок.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджеється з висновком місцевого господарського суду про те, що Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 29 грудня 2001 року, є обов'язковою лише для органів Державного комітету України по водному господарству, а вказівка про можливість її застосування іншими державними органами, у тому числі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства, не носить обов'язкового характеру для цих органів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадови особи зобов'язані діяти тільки на підставі і у межах своїх повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 37 18 травня 1995 року затверджена Методика розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
У відповідності до пункту 1 даної Методики «Галузь застосування» Методика встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів. Методика є обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів.
Причому відповідні зміни про те, що дана методика обов'язкова для інспекторів інспекційних підрозділів Мінекоресурсів, відбулися на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів 31 січня 2002 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 18 лютого 2002 року за № 155/6443, тобто після прийняття та реєстрації методики Державного комітету України по водному господарству.
Також, у відповідності до пункту 7.3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 27 червня 2001 року № 02-5/744 у справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням вод та іншими порушеннями законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, слід керуватися приписами статей 440, 453 Цивільного кодексу, статті 111 Водного кодексу та статтею 68 Закону. Розмір шкоди у таких випадках визначається відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 N 37 (з подальшими змінами).
Про застосування у разі порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів саме даної Методики, зазначено також у постанові Пленуму Верховного суду України № 17 від 10 грудня 2004 року, у відповідності до пункту 17 якої у справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням і засміченням вод, іншими порушеннями водного законодавства, слід керуватися, зокрема статтею 111 Водного кодексу України, статтями 1166, 1192 Цивільного кодексу України. Розмір шкоди при цьому визначається відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена 18 травня 1995 року наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 37.
Разом з тим, судова колегія не може погодитися з самостійним застосуванням місцевим господарським судом при вирішенні спору даної Методики, у відповідності до якої судом були розраховані збитки, які склали 7172, 00 грн..
Так, у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Прокурор не довив суду правомірність застосування при визначенні розміру збитків Методики, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 29 грудня 2001 року, а суд, застосувавши іншу правову норму, ніж ту, на яку послався прокурор в обґрунтування позовних вимог, самостійно, без відповідних клопотань, змінив підставу позову, що є порушенням вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
За даних обставин судове рішення підлягає скасуванню, а в позові прокурору слід відмовити.
Твердження відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, судова колегія вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Поняття «справа адміністративної юрисдикції» визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме:
а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Місцевим господарським судом встановлено, що спір у даній справі виник з приводу стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Таким чином, спірні правовідносини у даній справі мають цивільно-правовий характер, даний спір не є публічно-правовим на який поширюється компетенція адміністративних судів, у зв'язку з чим підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
У доповненнях до апеляційної скарги, наданих судовій колегії, відповідач просить припинити провадження у справі з посиланням на те, що на даний час норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод в м. Севастополі не встановлений, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 541 від 04 липня 2005 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» та постанова № 575 від 14 травня 2007 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якими встановлений норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод для міста Севастополя, визнані недійсними рішенням господарського суду міста Києва від 30 серпня 2005 року у справі № 40/346, яке набрало чинності.
Однак суд апеляційної інстанції відмовляє у позові прокурора з інших підстав, ніж ті, на які посилається відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон», у зв'язку з чим доводи відповідача, викладені в доповненнях до апеляційної скарги, до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом при вирішенні даного спору норм матеріального права, що дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» та апеляційне подання Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2008 року у справі № 2-13/16900-2007 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі.
У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя
Судді