"28" березня 2011 р.Справа № 9/1/5022-14/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави вул. С. Бандери, 6, м. Тернопіль, 46002 в особі Міністерства інфраструктури України - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000
до відповідача Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, 47732
про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 36 802 грн. 34 коп.
За участю представників сторін:
прокуратури: Житовецька О.А. -посвідчення №62
позивача: Тарарук Л.Р. -довіреність №НЮ-471 від 29.07.10р.
відповідача: Войнарський А.Й. -довіреність від 01.04.2010р.
Прокурору та представникам позивача і відповідача роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 28.03.2011р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Суть справи: Позивач - Тернопільський транспортний прокурор в інтересах держави, вул. С. Бандери, 6, м. Тернопіль (далі по тексту -прокурор), в особі Міністерства інфраструктури України - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів (далі по тексту -позивач) звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області (далі по тексту -відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 36 802 грн. 34 коп.
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та долученими до справи належним чином завіреними копіями: договору оренди рухомого складу від 30.04.2010р. №43; акта прийому-передачі вагонів в оренду від 30.04.2010р.; акта передачі вагонів з оренди від 01.10.2010р.; пам'ятки про подавання вагонів №№23,29; акта загальної форми від 01.10.2010р. №69; особових рахунків платника за липень-вересень 2010 року ; вимоги на оплату від 09.12.2010р. №284/ДНЮ з квитанцією пошти про її відправлення; накопичувальної картки №01100001; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 06.01.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 17.01.2011 р. В судовому засіданні 17.01.2011р. суд розпочав розгляд спору по суті. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 31.01.2011р., на 14.02.2011р. на 28.02.2011р. та оголошувалась перерва до 03.03.2011р.
За клопотанням сторін про продовження строку вирішення спору, поданому в судовому засіданні 03.03.2011р. та підтриманому представником прокуратури, судом у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та справа в порядку ст.77 ГПК України відкладалась розглядом до 21.03.2011р. В зв'язку із перебуванням судді Гевка В.Л. на лікарняному, судове засідання у справі №9/1/5022-14/2011, призначене на 21.03.2011р., головою господарського суду Тернопільської області Стопником С.Г. згідно ухвали від 21.03.2011р., переносилось на 28.03.2011р. на 16 год. 40 хв. Зазначена ухвала направлялась сторонам по справі та Тернопільському транспортному прокурору.
Представник прокуратури в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою.
Представник позивача в судове засідання 28.03.2011р. прибув, позовні вимоги підтримав з посиланням на докази та додаткові обґрунтування позовних вимог, долучені до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання 28.03.2011р. прибув, позовні вимоги не визнає. Крім того, в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 11.02.2011р. №37, зазначає, що згідно платіжного доручення №449 від 06.08.2010р. ним перераховано кошти в сумі 5 000 грн. на розрахунковий рахунок позивача для погашення заборгованості по орендній платі за орендовану залізничну цистерну №75079384, однак, як вбачає відповідач, дані кошти були зараховані позивачем на інші цілі. Також зазначив, що 27.08.2010р. державне підприємство "Мишковицький спиртовий завод" звернулось з листом вих. №339 від 27.08.2010р. вх. б/н від 30.08.2010р. до в.о. начальника управління "Укрзалізниці" в Тернопільській області з проханням зняти з оренди залізничну цистерну №75079384, відповідь на який так і не отримало, а цистерна не була знята з оренди. Відповідач вважає, що позивач свідомо не здійснював зняття залізничної цистерни з оренди, яка вже знаходилась на станції прибуття, щоб неправомірно нарахувати штрафні санкції. Також, відповідач стверджує, що позивач неправомірно застосовує відповідальність передбачену в п. 8.5. Договору так як вважає, що відповідальність за несвоєчасне повернення вагонів з оренди повинна застосовуватись згідно з п. 3.4. Договору оренди. Крім того, на думку відповідача, відповідно до п. 9.1. договору оренди рухомого складу №43 від 30.04.2010р. дія договору завершилась 10.06.2010 року. В подальшому договір не був пролонгований, а позивач продовжував нараховувати штрафні санкції.
Враховуючи зазначене відповідач просить у задоволені позовних вимог позивачеві відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, доводи представника позивача та заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом.
В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
В обґрунтування порушення державних інтересів прокурором у позовній заяві зазначається, що Міністерство інфраструктури України є центральним органом державної виконавчої влади, яке проводить державну політику в галузі залізничного транспорту і здійснює управління транспортним комплексом з метою його ефективного функціонування та забезпечення економічної самостійності України. Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" є частиною залізничного транспорту України -однієї з важливих базових галузей економіки держави, що забезпечує внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях, а тому порушення її майнових інтересів негативно позначається на діяльності транспортної системи країни, функціонуванні всіх галузей суспільного виробництва, соціальному та економічному розвитку України.
Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як встановлено судом 30 квітня 2010 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та Державним підприємством "Мишковицький спиртовий завод" укладено договір оренди рухомого складу №43 (далі по тексту - Договір оренди). Відповідно до п.1.1., п.1.2. Договору згідно дозволу "Укрзалізниці" №ЦЗМ -14/486 від 18.03.2010р. "Орендодавець" передає, а "Орендар" приймає в орендне користування для перевезення спирту на термін з дати оформлення акту передачі вагону у оренду з 30.04.2010р. наступні вагони: № 75079384 -одна цистерна. Станція і залізниця призначення: Абадан Туркменської залізниці. Вартість переданих в оренду вагонів визначена експертним шляхом, експертним підприємством ПП "ЕкспертЦентр" (до матеріалів справи додано відповідний експертний висновок).
Згідно із п.п. 2.1. Договору оренди відбір та передача вагонів в оренду і прийом їх з оренди проводиться на станції Микулинці-Струсів "Залізниці", з оформленням акту прийому - здачі форми.
Розглянувши та оцінивши умови Договору оренди у сукупності з іншими матеріалами справи, суд приходить до висновку про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В свою чергу ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе по Договору оренди зобов'язаннях, згідно акту прийому-передачі вагонів в оренду 30.04.2010р. Орендодавцем -позивачем, передано, а Орендарем -відповідачем, прийнято у користування цистерну №75079384, побудована П-00, Деп. рем.-862 15.07.09.
Факт передачі цистерни позивачем та її прийняття відповідачем підтверджується оглянутим в судовому засіданні оригіналом та наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту прийому-передачі вагонів в оренду від 30.04.2010р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
Відповідно до п.4.1 Договору оренди Орендар зобов'язаний використовувати орендований рухомий склад у відповідності з його призначенням, визначеним Статутом залізниць України, чинними нормативними актами України та умовами цього договору.
Згідно із п. 4.2 Договору Орендар зобов'язався своєчасно, не пізніше як за 2 доби до початку розрахункового місяця, в повному обсязі сплатити Орендодавцеві орендну плату згідно з актами прийому-передачі.
Відповідно до розділу 3 Інструкції про порядок передачі в оренду вантажних вагонів, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 28.04.1997р. №151 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.1997 року за №223/2027, яка визначає порядок укладення, продовження та розірвання договору оренди вантажних вагонів, встановлено, що за оренду вагонів справляється плата, яка встановлюється згідно із Законом України "Про оренду державного майна", Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786. Орендна плата сплачується у розмірі вказаному у договорі на оренду вагонів.
Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
П.п. 3.1 Договору оренди сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України №786 від 04.10.95р. та складає 20% від експертної оцінки майна на рік, що дорівнює 151,79 грн. х 42 доби = 6375,18 грн. (Сума -6375,18 грн., ПДВ -1275,04 грн., всього -7650,22 грн.).
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За умовами Договору оренди цистерна надавалась Орендодавцем в оренду Орендарю до 10 червня 2010р. (п.п. 2.8., 9.1. Договору оренди).
Проте, зазначена цистерна повернута орендарю з порушенням вказаних строків, зокрема, як вбачається із акту прийому -передачі вагонів з оренди від 01.10.2010р. укладеного на виконання вимог п.п. 2.1. Договору оренди, цистерну № 75079384 за Договором оренди повернуто Орендарем з оренди Орендодавцю лише 01.10.2010р. При цьому з оглянутого в судовому засіданні оригіналу зазначеного акту прийому -передачі вагонів з оренди від 01.10.2010р. він підписаний представниками сторін, повноваження яких підтвердженні належним чином та не заперечуються представниками позивача та відповідача у судовому засіданні, а також скріплений печатками юридичних осіб (належним чином засвідчена копія акту знаходиться у матеріалах справи).
Також, відповідно до вимог чинного законодавства, залізницею складено відповідний Акт загальної форми № 69 (форма ГУ -23) від 01.10.2010р. та оформлено пам'ятку про забирання вагонів № 29 від 01.10.2010р. (форма ГУ-25) за участю в.т.ч. і вантажовласника.
Відповідно до п.п. 3.4. Договору оренди у випадку несвоєчасного повернення вагонів з оренди, орендна плата нараховується за весь термін прострочки з урахуванням індексу інфляції.
При підрахунках орендної плати неповна доба враховується за повну (п.3.5. Договору оренди).
Згідно п.п. 8.3. Договору оренди в разі затримки з вини орендаря повернення вагонів Орендодавцеві в обумовлений договором термін, Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату за весь термін затримки з урахуванням індексу інфляції, у разі зміни діючих коефіцієнтів.
В свою чергу відповідно до п.п. 8.5. Договору оренди в разі затримки з вини Орендаря здачі вагонів в робочий парк Орендодавцеві з моменту прибуття їх на станцію приписки Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату за весь термін затримки в двократному розмірі з врахуванням індексу інфляції.
Відповідно до ст.526 ЦК України будь-яке цивільно-правове зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки орендована цистерна повернута з оренди з порушенням встановлених термінів оренди, за затримку повернення з оренди вказаної вище цистерни залізницею нараховано орендну плату за період з 11.06.2010р. по 04.07.2010р. в розмірі 4352,54 грн.(в т.ч. ПДВ). Та, у відповідності до п.8.5 Договору за затримку з вини відповідача передачі цистерни, яка прибула на станцію призначення, відповідачу за період з 05.07.2010р. по 30.09.2010р. нараховано орендну плату в подвійному розмірі, що становить 32449,80 грн. (в т.ч. ПДВ). Таким чином, загальна сума боргу визначена відповідачу залізницею складає 36 802 грн. 34 коп. Вказана сума та дати обрахунку відповідають тим, що зазначені позивачем у розрахунку позовних вимог, який додано до позовної заяви.
При цьому, прокурор та позивач стверджують, що станом на час розгляду справи у суді відповідач своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати не виконав і не зважаючи на направлену йому вимогу від 09.12.2010р. №284/ДНЮ, на час розгляду спору в добровільному порядку заборгованість останнім не погашена та вона становить 36 802 грн. 34 коп.
Враховуючи вище зазначене, розглянувши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем підтверджено належними доказами факт порушення відповідачем термінів повернення орендованого майна з оренди за Договором оренди рухомого складу від 30.04.2010р. №43, його вину у цьому порушенні та відповідно правомірність вимог щодо стягнення з відповідача 36 802 грн. 34 коп. заборгованості за Договором оренди.
Одночасно, розглянувши заперечення відповідача суд відхиляє їх з огляду на наступне.
Зокрема, заперечуючи свою вину у затримці цистерни відповідач стверджує, що залізнична цистерна №75079384 прибула на станцію Микулинці-Струсів 04.07.2010 року. 27.08.2010 року ДП "Мишковицький спиртовий завод" звернувся з листом (вих. №339 від 27.08.2010 року вх. б/н від 30.08.2010 року) до в.о. начальника управління "Укрзалізниці" в Тернопільській області з проханням зняти з оренди залізничну цистерну №75079384, відповідь на який, як стверджує відповідач він так і не отримав, а цистерна і далі не була знята з оренди, як він вважає, з метою подальшого нарахування штрафних санкцій.
Спростовуючи зазначене заперечення відповідача та доводячи його вину у затримці передачі орендованої цистерни, яка прибула на станцію призначення, позивач вказує на те, що у відповідача, станом на день прибуття цистерни на станцію 04.07.2010р., існувала заборгованість як за Договором оренди так і за іншими Договорами укладеними між ними та залізницею, зокрема, і Договору перевезення вантажу від 05.05.2008р. № 111, згідно якого залізницею здійснювалось перевезення цистерни як "вантажу на власних осях" та орендована цистерна №75079384 слідувала із станції Абадан Туркменської залізниці на станцію Микулинці-Струсів ДТГО "Львівська залізниця". Зазначена заборгованість стала підставою для затримки передачі цистерни залізниці і відповідно затримки в здачі її з оренди за Договором оренди з вини відповідача.
Зокрема, позивач стверджує, що 04.07.2010р. орендована цистерна прибула на станцію Микулинці-Струсів, про що було повідомлено представника Одержувача, і відразу ж передано цистерну на під'їзну колію ДП "Мишковицький спиртовий завод", що посвідчено пам'яткою № 23 від 04.07.2010р. підписаною повноважним представником ДП "Мишковицький спиртовий завод". Однак, в зв'язку з невнесенням платежів (а саме, провізної плати за відстань від ст. Іллічівськ-пором. до ст. Микулинці-Струсів) видача вантажу з вини відповідача не була проведена.
В підтвердження позивачем надано суду Пам'ятку про подавання вагонів №23, з якої вбачається, що 04.07.2010р. об 11:50 год. вагон №75079384 був поданий на станційну колію Мишковицькому спиртовому заводу, що засвідчили підписами працівник станції ОСОБА_1 та вантажовласник, який прийняв вагон ОСОБА_2
Для засвідчення обставин затримки видачі цистерни, залізницею також складено відповідний Акт загальної форми № 69 (форма ГУ -23) від 01.10.2010р.
Крім того, як доказ своїх тверджень позивачем надано суду укладений між сторонами 05.05.2008р. Договір №111 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (далі по тексту -Договір перевезення). За умовами Договору перевезення Залізниця зобов'язується приймати до перевезення вантажі Вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати Вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів. (п.2.2. Договору).
П.п. 2.4.1. Правил перевезень наливних вантажів залізничним транспортом України затверджених наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 року №299 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.07.2003 р. за № 558/7879 передбачено, що етиловий (винний) спирт перевозиться залізницями в модернізованих чотиривісних власних та орендованих цистернах з верхнім зливом (п.2.4.1). За змістом п.п. 1.2.3. та 2.4.8. Правил порожні орендовані цистерни перевозяться залізницею за перевізними документами із зазначенням у залізничній накладній в графі "найменування вантажу" - "порожня цистерна після перевезення…".
За перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів передбачена плата, яка нараховується відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356.
Як стверджує позивач на виконання зазначених приписів законодавства у графі "найменування вантажу" дорожньої відомості №419634 вказано - "повернення порожньої цистерни з - під вивантаження спирту".
Перевезення вантажів між залізницями Туркменістану та України у прямому міжнародному залізничному сполученні здійснюється на умовах Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Відповідно до Угоди провізні платежі за перевезення залізницями призначення стягуються із одержувача на станції призначення або відповідно до правил, діючих на залізницях призначення. При цьому порожні власні або орендовані вагони перевозяться за повними перевізними документами і вважаються вантажем на власних осях. Тариф за перевезення орендованої цистерни від кордону до станції Микулинці-Струсів Львівської залізниці становить 2670грн.36коп. (разом з ПДВ).
При цьому відповідач - вантажовласник, за умовами Договору перевезення зобов'язався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок Залізниці №260340000461 у банку Львівська філія АБ Експрес-Банк МФО 325956, код ЄДРПОУ 01059900. В свою чергу Залізниця зараховує одержані кошти на особовий рахунок Вантажовласника. При цьому за умовами Договору перевезення у разі наявності заборгованості, пені першочергово погашається заборгованість і пеня (п.2.4. Договору перевезення).
Згідно із ч. 3,5 ст. 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами), залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.
Порядок видачі вантажів визначається Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим у Мінюсті України 24.11.2000р. за №862/5083. Відповідно до п. 8 зазначених Правил лише після проведення розрахунків за перевезення одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності, а також номера рахунку одержувача і найменування відділення банку, МФО.
П.п. 2.3. Правил проведення розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим у Мінюсті України 24.11.2000р. за №862/5083 визначено, що розрахунки за перевезення вантажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
У п. 3.2 Договору перевезення укладеного між сторонами, зазначено, що у міру виконання перевезення та надання послуг Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами і контейнерами і т.д.
Згідно з пунктом 4.3 Договору перевезення №111 у разі відсутності на особовому рахунку Вантажовласника коштів, необхідних для перевезення та додаткових послуг, Залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно із Статтею 62 Статуту залізниць з одночасним віднесенням відповідальності на Вантажовласника за невиконання плану перевезень (статті 106,108 Статуту), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу.
В свою чергу, також, і відповідно до п.п. 2.7. Договору оренди перевезення вантажів в орендованих вагонах і повернення вагонів у порожньому стані проводиться за повними перевізними документами зі стягненням провізної плати.
Таким чином, на думку суду, залізницею правомірно, на підставі чинного законодавства та умов укладених Договорів між сторонами, була затримана порожня орендована цистерна №75079384, як вантаж, що прибув на адресу ДП "Мишковицький спиртовий завод" до внесення провізної плати і відповідно затримка у передачі цієї цистерни з оренди відбулась з вини відповідача.
Також, суд відхиляє заперечення відповідача про те, що ним повністю була погашена заборгованість по орендній платі та по перевезенню орендованої цистерни № 75079384, згідно платіжного Доручення № 449 від 06.08.2010р., яким перераховано позивачу 5000 грн.
Розглянувши зазначене платіжне доручення судом встановлено, що в розділі призначення платежу у платіжці зазначено: "За залізничний тариф зг.дог.111 від 05.05.2008р. код п-става 7410391 у т.ч. ПДВ 20 % - 833,33".
Як вбачається зазначене платіжне доручення не містить посилань на погашення заборгованості за Договором оренди чи погашення заборгованості саме за перевезення цистерни № 75079384 згідно Договору перевезення.
При цьому за умовами Договору перевезення у разі наявності заборгованості, пені першочергово погашається заборгованість і пеня (п.2.4. Договору перевезення).
Як стверджує позивач та вказане підтверджено ним поданими доказами (виписки з особового рахунку, накопичувальні картки, і ін. докази) станом на час прибуття цистерни 04.07.2010р. у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за надані послуги. При цьому 07 серпня 2010 року із особового рахунку відповідача знято плату за користування вагонами №№53906293, 53906392, нараховану за час затримки з 07.04.2010р. 06:00 до 14.04.2010р. 15:30, збір за подачу та забирання вказаних вагонів та маневрову роботу. Вказані кошти списані на підставі відомості плати за користування вагонами №07080056 та відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу №07080057. При цьому відповідно до виписки обслуговуючого банку ДТГО "Львівська залізниця" в призначенні платежів, що надходили 06.08.2010 року та 30.09.2010 року, вказано "За залізничний тариф зг.дог.111 від 05.05.2008р."
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено належним доказами, що платіжним Доручення № 449 від 06.08.2010р., яким перераховано позивачу 5000 грн., ним здійснено погашення заборгованості за орендну плату та перевезення орендованої цистерни № 75079384 згідно Договору оренди та Договору перевезення.
При цьому зарахування коштів позивачем, сплачених відповідачем згідно з платіжним дорученням № 449 від 06.08.2010р. кошти в розмірі 5000,00 грн. в погашення попередньої заборгованості відповідача, за договором №111 від 05.05.2008р. не суперечить, на думку суду, умовам укладеного між сторонами Договору перевезення та є правомірним.
Крім того, суд враховує те, що у разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму (п. 5.1 роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").
Разом з цим, станом на час розгляду справи відповідачем не надано суду, а судом не здобуто доказів, які б підтверджували звернення відповідача до позивача з вимогою про неправомірність зарахування та стягнення коштів позивачем за Договором оренди чи Договором перевезення укладених між сторонами у встановленому для цього порядку.
Також, розглянувши заперечення відповідача про те, що орендна плата нараховувалась по Договору №43 від 30.04.2010 року, дія якого завершилась 10.06.2010 року, і який не був пролонгований, суд розцінює його критично з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Як уже зазначалось судом п.п. 3.4. Договору оренди сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення вагонів з оренди, орендна плата нараховується за весь термін прострочки з урахуванням індексу інфляції.
Згідно п.п. 8.3. Договору в разі затримки з вини орендаря повернення вагонів Орендодавцеві в обумовлений договором термін, Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за весь термін затримки з урахуванням індексу інфляції, у разі зміни діючих коефіцієнтів.
В свою чергу відповідно до п.п. 8.5. вказаного Договору в разі затримки з вини Орендаря здачі вагонів в робочий парк Орендодавцеві з моменту прибуття їх на станцію приписки Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату за весь термін затримки в двократному розмірі з врахуванням індексу інфляції.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлений судом факт порушення з боку відповідача умов Договору оренди в частині повернення орендованого майна у визначений договором строк, суд вважає, що позивачем правомірно нарахована орендна плата відповідачу і на строк фактичного користування орендованим об'єктом відповідачем, який перевищує строк визначений Договором оренди так як зазначене відповідає і вимогам чинного законодавства і умовам укладеного між сторонами Договору оренди.
Одночасно, суд не погоджується із запереченням відповідача щодо того, що позивач неправомірно застосовує відповідальність передбачену в п. 8.5. Договору так як за несвоєчасне повернення вагонів з оренди повинна застосовуватись згідно з п. 3.4 Договору оренди. При цьому, відповідач вважає, що зазначені пункти суперечать один одному так як тлумачать, одну й ту саму відповідальність за несвоєчасне повернення залізничних вагонів з оренди.
Розглянувши зазначені положення Договору оренди суд вважає вказане заперечення відповідача помилковим. Зокрема, на думку суду п.п. 3.4. Договору не встановлено будь-яких санкцій за несвоєчасне повернення цистерни з оренди, а закріплено тільки правило про те, що орендна плата у випадку несвоєчасного повернення вагонів з оренди стягується і після завершення дії Договору оренди за весь термін прострочки з урахуванням індексу інфляції. При цьому інфляційні нарахування на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання (п. ВСУ від 08.11.2010р. № 4/719).
В свою чергу п.п. 8.5. Договору визначено певну відповідальність Орендаря в разі затримки з його вини здачі вагонів в робочий парк Орендодавцеві з моменту прибуття їх на станцію приписки. Зокрема, в такому випадку Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату за весь термін затримки в двократному розмірі з врахуванням індексу інфляції.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що умови п.п. 3.4. та п.п. 8.5. Договору оренди не суперечать один одному та застосовані позивачем правомірно.
Одночасно, суд зазначає, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Відповідно до нього сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, де фіксуються взаємні права та обов'язки їх учасників.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, суд вважає позовні вимоги Тернопільського транспортного прокурора та позивача в особі Міністерства інфраструктури України - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000 щодо стягнення з відповідача - Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, 47732, стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 36 802 грн. 34 коп. за Договором оренди рухомого складу від 30.04.2010р. №43, обґрунтованими, правомірними та такими, які підлягають до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
За змістом пункту 30 частини першої статті 4 Декрету КМУ "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита, в тому числі за позовами, з якими вони звертаються до господарського суду в інтересах громадян і держави.
Виходячи із змісту зазначених норм, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог судом, 368,02 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі та стягуються в доход Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент. код 00375154): на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, (ідент. код 01059900) - 36 802 (тридцять шість тисяч вісімсот дві) грн. 34 коп. -заборгованості по орендній платі.
3.Стягнути з Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент. код 00375154) в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 368 (триста шістдесят вісім) грн. 02 коп. - державного мита.
4.Стягнути з Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент. код 00375154) в доход Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 2205003 - 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя В.Л. Гевко
Повне рішення складено та підписано 15.04.2011р.