"08" лютого 2011 р. Справа № 12/115-2061
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
Розглянув справу
за позовом Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46021
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с.Варваринці, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48126
За участю представників від:
позивача: Чорномаз Н.С. - представник (довіреність № 01-343 від 04.02.10 р.)
відповідача: не з'явився
В судових засіданнях учаснику судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 8000,00грн.(із врахуванням заяви № 45/10 від 06.01.2011р. про збільшення позовних вимог), з них: 4000,00грн. штрафу та 3000,00грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2010р. №54 по справі №455-І на відповідача за порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено штраф в сумі 4000,00грн., копію даного рішення СПД-ФО ОСОБА_1 одержав 11.09.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відтак згідно ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк оплати штрафу закінчився 11.11.2010р., однак відповідачем даний штраф не оплачений, у зв'язку з чим останньому нараховано пеню за період з 12.11.2010р. по 27.12.2010р. в розмірі 2760,00грн. та за період з 28.12.2010р. по 17.01.2011р. в розмірі 1240,00грн.
Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень ухвал суду знаходяться в матеріалах справи), проте СПД-ФО ОСОБА_1 своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Позивач звернувся із заявою №193/10 від 17.01.2011р. про забезпечення позову у справі №12/115-2061, яку мотивував ти, що рішеннями адміністративної колегії позивача №№57, 58 від 30.09.2010р. у справах №439-УД та №440-УД відповідно, накладено штрафи на підприємців, зокрема, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та відповідача, дані підприємці оскаржили вищевказані рішення до господарського суду, а відділення подало зустрічні позови про стягнення штрафів по даних рішеннях. Представники підприємців в судові засідання по розгляду даних позовів не з'являються, витребуваних судом документів не подають, або ж звертаються із клопотаннями про відкладення розгляду справ. Під час підготовлення до розгляду справ, позивачем отримано інформацію від державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 з 05.01.2011р. та ФОП ОСОБА_2 з 10.01.2011р., тому позивач вважає, що ФОП ОСОБА_1 вживає заходів щодо припинення статусу підприємця, оскільки сума позовних вимог по даній справі становить 8000,00грн., що є суттєвою для підприємця, відтак просить суд вжити заходи для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача на суму 8000,00грн. та заборони відповідачу подавати документи до державного реєстратора на припинення фізичної особи-підприємця.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Стаття 3 Закону України “Про антимонопольний комітет України” до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 25 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Згідно з п. 16 ст. 17 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” голова територіального відділення має повноваження звертатися до суду із позовами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції.
Адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду матеріалів справи № 455-І 06.09.2010р. винесено рішення № 54 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”, яким визнано, що СПД-ФО ОСОБА_1 надавши інформацію на запит територіального відділення від 02.07.2010р. №01-1425/12 в неповному обсязі вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачене п. 14 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню у встановленні головою територіального відділення строки.
За порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі ч.2 ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” на СПД-ФО ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 4000,00грн., які останній зобов'язаний сплатити у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 14 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Отже, подання суб'єктом господарювання на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України передбаченої законом інформації не в повному обсязі є порушенням антимонопольного законодавства і тягне за собою застосування штрафних санкцій.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Слід зазначити, що відповідач правом на оскарження рішення у порядку встановленому п.1 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції", яка передбачає право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, не скористався.
Як випливає із матеріалів справи, відповідач копію рішення адміністративної колегії №54 від 06.09.2010р. одержав 11.09.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи), строк оскарження рішення закінчився 11.11.2010р. і рішення набрало законної сили.
Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (п. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідач Рішення № 54 від 06.09.2010 р. не виконав, чим порушив норми ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний Комітет України" та ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до ч.ч. 5,7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. У разі несплати штрафу у передбачені строки, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку, відтак позивач нарахував відповідачу пеню за період з 12.11.2010р. по 17.01.2011р. в розмірі 4000,00грн.
Як стверджує позивач та його повноважний представник в судовому засіданні станом на 08.02.2011р. (день розгляду справи в суді) штраф та пеня відповідачем не сплачено, що підтверджується відсутністю будь-яких доказів про сплату останнього.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі доказів сплати штрафу та пені, суду не надав, відтак, суд вважає, що позовні вимоги Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не спростовані належними та допустимими доказами та є такими, що підлягають до задоволення.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти відповідача на суму 8000,00грн. та заборони відповідачу подавати документи до державного реєстратора на припинення фізичної особи-підприємця, в порядку ст.66, 67 ГПК України, суд, приймаючи до уваги, що зазначені позивачем у заяві обстави з приводу того, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду про стягнення коштів, шляхом офіційного припинення своєї підприємницької діяльності, як і інші приватні підприємці, є виключно його припущеннями, які відповідно до норм чинного законодавства не можуть бути належними та допустимими доказами, крім того позивачем не надано доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а отже, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, крім того суд не вправі забороняти суб'єктам підприємницької діяльності подавати документи до державного реєстратора на припинення фізичної особи-підприємця, а тому дана заява позивача задоволенню не підлягає.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Варваринці, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48126, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:
- в дохід Державного бюджету України (р/р 31116106700468 в ГУДКУ Тернопільської області, МФО 838012, одержувач Держбюджет Теребовлянський район 21081100, ідентифікаційний код 23588154, код класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106 "адміністративні штрафи та інші санкції") -4000грн.00коп. штрафу та 4000,00грн. пені;
- в дохід Державного бюджету України (р/р 31111095700002, банк одержувача ГУДКУ у Тернопільській області, одержувач платежу УДК у м. Тернополі, МФО банку 838012, код ЄДРПОУ 23588119) -102грн.00коп. державного мита;
- 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31210264700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет м. Тернополя.
3. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "14" лютого 2011р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій