"17" січня 2011 р.Справа № 6/99-1833
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
Розглянув справу
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
до Відповідача №1 - Домаморицької сільської ради, вул. І.Франка, 6,с. с,Домаморич, Тернопільська обл. Тернопільський район
Відповідача №2 - Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №1 - Тернопільська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №2 - ОСОБА_3, АДРЕСА_3.
про визнання недійсним та скасування рішення сесії сільської ради №32 від 05.12.2006 року та договору оренди землі від 21.12.2006 року.
За участю представників сторін:
Позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_4
Відповідача №1 - не з'явився
Відповідача №2 - ОСОБА_2
Третя особа №1- не з'явився
Третя особа №2- не з'явився
Суть справи:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача №1 - Домаморицької сільської ради та відповідача №2 -Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення сесії сільської ради №32 від 05.12.2006 року та договору оренди землі від 21.12.2006 року.
У відзиві на позов та усних поясненнях, відповідач №2 проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.
17 січня 2011 року підрозділом обліку і доставки документів господарського суду Тернопільської області отримано наручно (вх.№8360(н)) відзив Домаморицької сільської ради б/н від 16 грудня 2010 року, за змістом якого відповідач №1 проти позовних вимог не заперечує.
Розгляд справи, призначений вперше на 25 листопада 2010 року неодноразово відкладався, востаннє до 17 січня 2011 року.
Ухвалами суду від 17 листопада та 02 грудня 2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Тернопільську регіональну філію державного підприємства Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах та ОСОБА_3.
Відповідач №1 та третя особа №2 в судові засідання жодного разу не з'явились, хоча про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
В розпочатому судовому засіданні учасникам процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.
Судом здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”, для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер 9аА608290635F14.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, у т.ч. дані у попередніх судових засіданнях, суд встановив:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006 року у справі №3/240-3266, серед іншого, визнано право власності на нерухоме майно - приміщення піднавісу, яке розташоване у АДРЕСА_5 (тракторна бригада) Тернопільського району Тернопільської області за Суб'єктом підприємницької діяльності -приватним підприємцем ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) АДРЕСА_4 та Суб'єктом підприємницької діяльності -приватним підприємцем ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_2) АДРЕСА_3 за договором купівлі-продажу №1 від 03 квітня 2006 року. Рішення суду в апеляційному(касаційному) порядку не оскаржувалось і набрало законної сили..
22 січня 2007 року, на підставі судового рішення у справі №3/240-3266, Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на Ѕ приміщення піднавісу (тракторна бригада), розташованого по АДРЕСА_5.
У своєму позові, підприємець ОСОБА_1 зазначає, що він, як власник об'єкта нерухомості, має право на отримання у користування земельної ділянки, на якій знаходиться викуплене приміщення піднавісу та земельної ділянки необхідної для його обслуговування.
Однак, земельну ділянку, на якій знаходиться викуплений об'єкт, рішенням сесії сільської ради №32 від 05 грудня 2006 року, по договору оренди землі від 21 грудня 2006 року, передано у користування підприємцю ОСОБА_2
На думку позивача, відповідно до приписів ст.ст. 14, 55 Конституції України, ст.ст. 15,16,21,203,215 328,377 ЦК України, ст.ст. 120,124,152,155 ЗК України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказані правочини прийнято без урахування інтересів та з порушенням його прав, а тому підлягають скасуванню.
В свою чергу, відповідач №2 вказує на відсутність правових підстав для скасування оспорюваних рішення та договору, оскільки їх правомірності вже дано оцінку у інших судових справах.
Із долучених до справи документів слідує, що на підставі договору купівлі -продажу від 18 липня 2006 року, засвідченого 18 липня 2006 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 7827 ОСОБА_2 набув у власність приміщення майстерні тракторної бригади та котельні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6.
Рішенням Домаморинської сільської ради № 26 від 17 серпня 2006р., для обслуговування викуплених приміщень, підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення на території Домомаринської сільської ради земельної ділянки в оренду з правом викупу.
05 грудня 2006 року Домаморинською сільською радою прийнято рішення №32 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування приміщення тракторної бригади і котельні підприємцю ОСОБА_2 в межах насаленого пункту площею 0,6361 га в селі Домаморич, яким вирішено виділити підприємцю земельну ділянку для обслуговування приміщень на умовах оренди терміном на 5 років загальною площею 0,6361 га. за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту під господарськими будівлями і дворами в с. Домаморич, Тернопільського району, Тернопільської області, затверджено грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 176928,67грн., встановлено ставку орендної плати 2.0% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки та зобов'язано підприємця ОСОБА_2 виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст.96 Земельного кодексу України та укласти договір оренди на земельну ділянку з сільською радою та зареєструвати у відповідних органах.
На виконання вищезазначеного рішення між Домомарицькою сільською радою в особі сільського голови Струка В.М., та підприємцем ОСОБА_2 21 грудня 2006 року укладено договір оренди землі.
За змістом договору Орендодавець (сільська рада) передав, а орендар (підприємець ОСОБА_2) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування викуплених приміщень тракторної бригади та котельні у с. Домаморич Тернопільського району площею 0,6361 га за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту строком на 5 років з 05.12.2006р. по 05.12.2011року ( п.п. 1,2,5 умов договору).
Висновком Тернопільського відділу земельних ресурсів №258 від 21 грудня 2006 року підтверджено відповідність умов договору оренди вимогам передбаченим Законом України "Про оренду землі".
Факт передачі ділянки в оренду підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки за адресою с. Домаморич від 21.12.2006р..
Договір оренди землі від 21.12.2006р. зареєстрований в Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.12.2006р. за №040664400752.
Відповідно до довідки Домаморицької сільської ради Тернопільського району №388 від 30 вересня 2010 року, підприємець ОСОБА_2 орендує земельну ділянку в розмірі 0.6361 га. для обслуговування викуплених приміщень тракторної бригади та котельні у с.Домаморич Тернопільського району Тернопільської області на підставі договору оренди №258 від 21.12.2006 р. та сплачує орендну плату вчасно і в повній сумі, вказаній у договорі. За період з 01.07.2007 р. по 01.10.2010р. сплачено орендну плату в сумі - 19117,62 грн.
Вищеперелічене підтверджуються матеріалами справи, а також встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 03 вересня 2010 року у справі №7/68-1127 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до відповідача 1 Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, відповідача 2 Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Домаморицької сільської ради, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки пл. 0,2279 га. шляхом її звільнення у стані придатному для її використання за цільовим призначенням та відшкодувати частину орендної плати.
У вказаному рішенні, на підставі наведених обставин, суд також зробив висновок, що підприємець ОСОБА_2 правомірно набув право на оренду земельної ділянки у с. Домаморич Тернопільського району площею 0,6361 га з 25.12.2006р., дня державної реєстрації договору оренди.
Зазначене судове рішення неоспорено і не скасовано, від-так є чинним.
З'ясовано також, що рішенням Домаморицької сільської ради №106 від 03 квітня 2007р. підприємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,1633га для обслуговування викупленого приміщення піднавісу в АДРЕСА_5.
Згідно з поясненнями ОСОБА_1, даними суду, після прийняття згаданого рішення він не звертався до сільської ради щодо узаконення користування (чи отримання у власність) спірної ділянки.
Рішенням Домаморицької сільської ради №521 від 09.06.2010р., було скасовано попередні рішення:
- “Про надання дозволу підприємцю ОСОБА_2 на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з правом викупу для обслуговування викупленого приміщення на території Домаморицької сільської ради” №26 від 17.08.2006р.
- “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викупленого приміщення тракторної бригади і котельні підприємцю ОСОБА_2” №32 від 05.12.2006р.
А договір оренди землі № 258 від 21.12.2006р., укладений між Домаморицькою сільською радою та підприємцем ОСОБА_2 вирішено вважати недійсним.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 03 вересня 2010 року у справі №2-а-613/10, яка набрала законної сили, зазначене рішення Домаморицької сільської ради №521 від 09.06.2010р., визнано незаконним та скасовано, з мотивів його невідповідності Конституції і законам України.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, право визначення підстав та предмета позову, які становлять предмет судового дослідження, належить виключно позивачу.
Однак, поданими суду доказами позивачем не доведено обґрунтованості підстав, з якими заявник пов'язує свої вимоги.
Так, земельні відносини регулюються нормами Земельного кодексу України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють дані правовідносини та Цивільним кодексом України.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України, підготовка висновків (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до Земельного кодексу України, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до Закону (ст. 12 Земельного кодексу України).
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»також передбачено, що до виключних повноважень міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 116 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Право власності на земельну ділянку із земель комунальної власності та право користування цією ділянкою посвідчується відповідним державним актом чи договором оренди (ст. 126 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Відповідно норм закону, на які посилається позивач, в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
При цьому, у разі переходу права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Проте, право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства, таке право було і воно належним чином посвідчене.
У вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України.
При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України, йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження.
Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.
Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року, Рекомендаціях Вищого господарського суду України від 02 лютого 2010 року №04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства") та листі Вищого господарського суду від 01 січня 2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами".
Як вбачається з матеріалів справи, при відчужені позивачу приміщення піднавісу у с. Домаморич, Тернопільського району, Тернопільської області, ТОВ "Домаморицьке" не передавало СПД ОСОБА_1 права на земельну ділянку під цим об'єктом та для його обслуговування.
З урахуванням пояснень представника третьої особи №1, відсутні докази належного посвідчення права на таку ділянку і в ТОВ "Домаморицьке" на момент підписання з позивачем договору про продаж піднавісу..
Сам же підприємець ОСОБА_1, оформивши право власності на піднавіс, обмежився лише отриманням рішення Домаморицької сільської ради №106 від 03 квітня 2007 року щодо надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, не вчинивши інших необхідних дій, спрямованих на посвідчення права на земельну ділянку.
Окрім того, як зазначалось вище, спірне рішення сесією сільської ради прийнято 05 грудня 2006 року, договір оренди земельної ділянки укладено 21 грудня 2006 року а право користування спірною земельною ділянкою у підприємця ОСОБА_2 виникло з дати реєстрації договору оренди, тобто 25 грудня 2006 року. В той час, як право власності на об'єкт нерухомості у підприємець ОСОБА_1 набув лише 22 січня 2007 року (зареєстрував його в Тернопільському районному госпрозрахунковому бюро технічної інвентаризації).
З огляду на це, станом на час прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, права власності на об'єкт нерухомості у позивача зареєстровано не було. Від-так, його земельні права не порушувались.
За таких обставин, з урахуванням усього вищенаведеного, позивачем не підтверджено невідповідності рішення Домаморицької сільської ради №32 від 05.12.2006 року вимогам законодавства, на які він посилається у позові.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину (договору), згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” та ч.2 п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"№ 02-5/111 від 12.03.1999 р., угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З огляду на усе викладене, позивачем не подано достатніх доказів, що спростовують презумпцію правомірності правочину (договору) та підтверджують наявність обставин, встановлених ст.ст.203,215 ЦК України.
Крім того, факт правомірності правочину (договору оренди землі б/н від 21 грудня 2006 року), встановлений судовим рішенням від 03 вересня 2010 року у справі №7/68-1127. І в силу ст. 35 ГПК України, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог, з наведених позивачем підстав слід відмовити.
Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати по справі не відшкодовуються.
З огляду на обставини справи, зміст ст. 90 ГПК України та право відповідача на визнання позову, а також давність виникнення спірних відносин, суд відмовляє у клопотанні відповідача №2 про винесення окремої ухвали відносно Домаморицької сільської ради.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 27 січня 2011р., через місцевий господарський суд.
Суддя І.П. Шумський