Іменем України
18 квітня 2011 року справа № 5020-321/2011
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2)
про розірвання договорів оренди та стягнення 39000 грн.
суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
Позивача -ОСОБА_3, довіреність № 566 від 03.03.2011;
Відповідача -не з'явився;
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди від 11.11.2008 та 29.12.2008 та стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 39000 грн.
Позивач мотивує позов тим, що відповідач належним чином не виконує умови договорів оренди від 11.11.2008 та 29.12.2008, а саме: має заборгованість по орендній платі у розмірі 39000 грн., у зв'язку з чим просить розірвати договори оренди.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с. 38).
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Позивач надав в якості обґрунтування позовних вимог договори оренди від 11.11.2008(арк. с. 11-14) та 29.12.2008 (арк. с. 16-19).
Судом встановлено, що договори від 11.11.2008 та 29.12.2008 підписані різними особи, що вбачається з договорів та не потребує спеціальних знань.
У зв'язку з чим суд відхиляє доводи позивача щодо того, що договори оренди підписані Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2.
Окрім цього, як вбачається з договору від 11.11.2008 відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець зобов'язується передати за плату Орендарю у строкове користування, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове користування нежитлове приміщення, яке визначено Об'єкт оренди та зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення під бар-більярдну, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 200 кв.м.
Пунктом 4.1 Договору від 11.11.2008 передбачено, що договір укладено до 01.01.2012.
Як вбачається з договору оренди від 29.12.2008 Орендодавець зобов'язується передати за плату Орендарю у строкове користування, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове користування нежитлове приміщення, яке визначено Об'єкт оренди та зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату. Об'єктом оренди є нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 243,50 кв.м. (колишній кінотеатр для використання під більярдну) та загальною площею 42,7 кв.м. (колишня кінобудка для використання під підсобне приміщення), ці нежитлові приміщення належать Позивачу (Орендодавцю) на праві власності (розділ 1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору оренди від 29.12.2008 передбачено, що договір укладено до 31.12.2011.
Судом встановлено, що договори укладено на строк понад три роки.
Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно положень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9) не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 Цивільного кодексу України тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Отже, враховуючи положення зазначених вище правових норм, приписи, викладені в названій постанові Пленуму Верховного Суду України, а також те, що договори оренди нерухомого майна від 11.11.2008 та 29.12.2008 були укладені у простій письмовій формі, вони не були посвідчені нотаріально та не пройшли державної реєстрації, суд дійшов висновку, що такі договори не можна вважати вчиненими, а отже, вони не мають юридичної сили і не можуть породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 39000 грн. та розірвання договорів оренди від 11.11.2008 та 29.12.2008 не підлягають задоволенню, оскільки вони неукладені.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у задоволені позову покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України і
підписано 26.04.2011