07.04.11р.Справа № 5005/1748/2011
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЯСКА ЛД», смт. Калинівка Васильківського району Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІМА-2006», м. Дніпропетровськ
про стягнення 31 424,62 грн.
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: Бєкоєв С.Е.- представник, довіреність від 07.12.2010 р., б/н;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЯСКА ЛД”, смт. Калинівка Васильківського району Київської області (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАКСІМА-2006”, м. Дніпропетровськ (далі -відповідач) у якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 31 424,62 грн., у тому числі: основний борг у розмірі 25 969,70 грн., інфляційні збитки у сумі 2155,49 грн., пеня у сумі 2619,86 грн., 3 % річних у сумі 679,57 грн., та судові витрати по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконуються зобов'язання, покладені на нього, відповідно до договору поставки №М-60258 від 01.06.2009 р. по оплаті грошових коштів за отриманий товар. Позивач зазначає, що станом на 12.07.2010 р. сума заборгованості відповідача складала 25 969,70 грн. Відповідальність відповідача у вигляді пені, яка нарахована позивачем у розмірі 2619,86 грн. передбачена п. 8.9 договору. Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 2155,49 грн. та 3 % річних у розмірі 679,57 грн. заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач відзив на позов або контррозрахунок суми заборгованості до суду не надав.
Представник відповідача в судові засідання 01.03.2011 р., 15.03.2011 р., 29.03.2011 р., 07.04.2011 р., призначені для розгляду справи не з'явився, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9123444 від 15.03.2011 р. (а.с.90).
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Справа відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником позивача не заявлялось.
В судовому засіданні 07.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.06.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЯСКА ЛД” (далі -постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “МАКСІМА-2006” (далі -покупець) було укладено договір поставки №М-60258 (далі -договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити товар в строки встановлені договором згідно заявки покупця, що є невід'ємною частиною договору, а покупець -прийняти та сплатити за нього на умовах додатку №4 до даного договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент та ціна товару узгоджується у специфікації до договору, яка затверджується між сторонами по встановленій формі та є невід'ємною частиною цього договору.
За умовами п. 1.2 договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарнотранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.
Постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки згідно до замовлення покупця своїми транспортними засобами за власний рахунок. Адреси пунктів доставки покупця передбачені додатком №4 до договору (п. 3.1 договору). Постачальник зобов'язаний своїми силами і за власний рахунок здійснити відвантаження товару з автотранспортного засобу на рампу складу торгової точки покупця (п. 6.1 Договору).
Згідно до п. 3.15. Договору, зобов'язання постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо постачальник поставив товари до торгової точки із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та укладеним Договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовами Замовлення та цього Договору, та надав покупцю товарну (товарнотранспортну) та податкову накладні.
На виконання умов договору, у відповідності до укладених між сторонами специфікацій, позивач протягом 2009 року поставляв відповідачу товар на загальну суму 322 253,63 грн., відповідач здійснив повернення товару на суму 170 139,72 грн.
Позивач зазначає, що залишок заборгованості відповідача перед позивачем за товар який був отриманий ним у липні 2009 р. та не оплачений складає 25 969,70 грн., що і є причиною спору.
Факт приймання - передачі товару відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 48-65):
- Видаткова накладна №ЛДЦ-15907 від 15.07.2009 на суму 2577,60 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-15656 від 15.07.2009 на суму 2520,00 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-15658 від 15.07.2009 на суму 325,20 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-16422 від 17.07.2009 на суму 1434,60 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-16423 від 17.07.2009 на суму 666,60 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-16874 від 22.07.2009 на суму 1339,20 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-16875 від 22.07.2009 на суму 951,00 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-16876 від 22.07.2009 на суму 550,80 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-16877 від 22.07.2009 на суму 2268,60 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-17157 від 23.07.2009 на суму 4598,00 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-17912 від 29.07.2009 на суму 150,00 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-17913 від 29.07.2009 на суму 446,40 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-17914 від 29.07.2009 на суму 650,40 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-17915 від 29.07.2009 на суму 3207,60 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-17916 від 29.07.2009 на суму 2968,80 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-17967 від 30.07.2009 на суму 405,90 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-18466 від 31.07.2009 на суму 360,60 грн.,
- Видаткова накладна №ЛДЦ-18467 від 31.07.2009 на суму 548,40 грн.
Відповідно до розділу 6 Додаткових умов до договору поставки №М-60258 від 01.06.2009 р., покупець (відповідач) повинен провести оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.
Крім того, строк оплати за товар отриманий за видатковою накладною зазначався у кожній накладній.
Видаткові накладні оформлені належним чином, та підписані повноважними представниками постачальника та покупця. Тобто, умови оплати за вказаними накладними були відомі представникам обох сторін.
Таким чином, відповідач (покупець) був зобов'язаний розрахуватися з позивачем (постачальником) згідно останньої видаткової накладної до 29.08.2009 р.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розділу 6 Додаткових умов до договору поставки №М-60258 від 01.06.2009 р. щодо строку оплати поставленого товару, та строків сплати за переліченими видатковими накладними, строк сплати за отриманий відповідачем товар за цими накладними є таким, що настав.
Заборгованість відповідача у розмірі 25 969,70 грн. підтверджує також акт звірки розрахунків між сторонами станом на 16.03.2011 р., що підписаний представниками та завірений печатками обох сторін (а.с. 95).
Доказів сплати за поставлений товар відповідач станом на дату розгляду справи не надав.
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 25 969,70 грн.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 8.9 Договору, в разі прострочки оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.
Відповідно до розрахунку суми пені, що наданий до позовної заяви (а.с. 13) позивач нарахував відповідачу пеню за кожною несплаченою накладною за період з 14.08.2009 р. по 27.02.2010 р. у розмірі 2619,86 грн.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
З урахуванням суми боргу відповідача, позивач нарахував відповідачу 3 % річних за кожною несплаченою накладною за період з 14.08.2009 р. по 12.07.2010 р. у розмірі 679,57 грн. (розрахунок 3% річних знаходиться в матеріалах справи -а.с. 12), та інфляційні збитки за кожною несплаченою накладною за період з 14.08.2009 р. по 12.07.2010 р. у розмірі 2155,49 грн. (а.с. 14-15).
Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, суд вважає що відповідач належним чином не виконав свої, встановлені договором поставки №М-60258 від 01.06.2009 р. майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати отриманого товару, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у сумі 25 969,70 грн., пені за період з 14.08.2009 р. по 27.02.2010 р. у сумі 2619,86 грн., 3% річних за період з 14.08.2009 р. по 12.07.2010 р. у сумі 679,57 грн., інфляційні збитки за період з 14.08.2009 р. по 12.07.2010 р. у сумі 2155,49 грн. обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню у повному розмірі.
Позивачем на підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 1, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАКСІМА-2006” (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Людмили Мокієвської, б. 20 кв. 2; код ЄДРПОУ 33974608) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЯСКА ЛД” (08623, смт. Калинівка Васильківського району Київської області, вул. Залізнична, 49 б; код ЄДРПОУ 30056246) основний борг у сумі 25 969,70 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 70 коп.), пеню у сумі 2619,86 грн. (дві тисячі шістсот дев'ятнадцять грн. 86 коп.), 3 % річних у сумі 679,57 грн. (шістсот сімдесят дев'ять грн. 57 коп.), інфляційні збитки у сумі 2155,49 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят п'ять грн. 49 коп.), державне мито у сумі 314,25 грн. (триста чотирнадцять грн. 25 коп.), витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повний текст рішення складено
14.04.2011 р.