донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.04.2011 р. справа №10/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Москальової І.В.
Суддів Бойченко К.І., М?ясищева А.М.
При секретарі Кислициній О.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Висоцький А.С. за довір. № 02-16 від 05.01.11
від відповідача: Бакаржєв С.В. за довір. № 09/61 від 10.01.11, Бєляєв А.П. за довір. № 09/4500 від 08.12.10
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь
на рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2011р. по справі № 10/14 (суддя Любченко М.О.)
за позовом Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь
про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок порушення земельного законодавства в сумі 151 159,50 грн.
Державна екологічна інспекція в Донецькій області, м. Донецьк звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок порушення земельного законодавства в сумі 151 159,50 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2011р. по справі № 10/14 (суддя Любченко М.О.) позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк задоволені повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь на користь спеціального фонду Маріупольської міської ради шкоду в сумі 151 159,50 грн.
Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь з рішенням господарського суду не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 02.03.2011р. та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вважає, що суд неправомірно виніс оскаржуєме рішення по даній справі, оскільки при винесенні рішення не було прийнято до уваги лист відповідача № 1312В від 25.06.2009р. щодо усунення порушення згідно акту перевірки. Крім того, допустимим доказом виконання або не виконання відповідачем припису може бути лише відповідний акт позапланової перевірки. Даний акт при розгляді справи в суді першої інстанції позивачем наданий не був, тому суд повинен був судити про строк виконання припису, покладаючись виключно на доказах, наданих відповідачем, а саме, дорожній лист та лист за № 1312В від 25.06.2009р.
Також, суд не дав правової оцінки аргументам відповідача, що викладені у запереченнях на позовну заяву, з яких слідує, що датувати відповідний розрахунок слід 24.11.2010р., оскільки розрахунок не містить дати і тому, згідно абз.2 п.4.11.2 підрозділу 4.11 та п.4.2.1 підрозділу 4.2, п. 4.3.1 розділу 4.3 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою КМ України від 17.10.1997р. № 1153 датою його складання слід вважати дату складання документу, до якого він додається, а саме, датою складання позовної заяви -24.11.2010р.
До того ж, суд першої інстанції невірно застосував норми постанови № 502 від 21.05.2009р. Кабінету міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.»та ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, де зазначив, що норми господарського кодексу не регулюються поняття та порядок стягнення майнової шкоди, а тому норми постанови, відносно адміністративно-господарських санкцій, в даному випадку застосовувати неможна.
Крім того, скаржник зауважив, що суд не застосував норми ч.7 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. № 877-V, де зазначено, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання. Тому неоднозначність тлумачення норм постанови № 502 повинна трактуватися судом на користь відповідача, як норми звільняючі його від санкцій, при умові виконання припису позивача до спливу 30 денного строку з дня його отримання відповідачем.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
На підставі рішення № 857 від 28.12.2000р. Маріупольської міської ради було оформлено державний акт ІІ-ДН №005876 від 06.03.2001р., відповідно до змісту якого відповідач набув право постійного користування земельною ділянкою площею 141,8277 га, що розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, для експлуатації та обслуговування об'єктів промислового та транспортного призначення.
В період з 12.05.2009р. по 29.05.2009р. інспекторами Державної екологічної інспекції в Донецькій області було проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства України Публічним акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, результати якої оформлені актом від 12-29.05.2009р. (а.с.8-17).
В межах вказаної перевірки 25.05.2009р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища по Приазовському регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області було проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 0,009 га, яка належить на праві постійного користування відповідачу згідно із державним актом ІІ-ДН №005876 від 06.03.2001р. (а.с.18). Обстеженням встановлено факт самовільного накопичення мулових відкладень на земельній ділянці, яка розташована на території підприємства в районі шлакових відвалів в безпосередній близькості від зрізу води природного струмка, що призвело до засмічення поверхового шару ґрунту на земельній ділянці розміром 6,0 м на 15 м, товщею 1 м, внаслідок чого відповідачем було порушено вимоги ст.96 Земельного кодексу України, ст.46 Закону України „Про охорону земель”, ст.ст.17, 33 Закону України „Про відходи”, ст.55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.
За результатами перевірки відповідачу видано припис від 05.06.2009р. на усунення до 01.12.2009р. порушень вимог природоохоронного законодавства, відповідно до якого порушника зобов'язано, у тому числі, очистити від мулу земельну ділянку на території цеху шлакопереробки, видалити мул на полігон „балка Грековата”. Вказаний припис прийняв до виконання голова правління -генеральний директор Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” ОСОБА_1 (а.с.20-23)
Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища по Приазовському регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області було здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на землях Маріупольської міської ради, згідно якого загальна сума шкоди склала 151 159,50 грн. (а.с.29)
Огляд чинного законодавства та матеріалів справи свідчить про наступне.
Відповідно до ст. 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
За змістом ст.55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.
Згідно із ст.ст.17, 33 Закону України “Про відходи” суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах. Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.
Частиною 2 статті 46 Закону України „Про охорону земель” встановлено, що підприємства, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
В акті перевірки від 12-29.05.2009р. та акті обстеження земельної ділянки загальною площею 0,009 га від 25.05.2009р., встановлено, що відповідачем було порушено вимоги ст.96 Земельного кодексу України, ст.46 Закону України „Про охорону земель”, ст.ст.17, 33 Закону України „Про відходи”, ст.55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.
Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, відшкодовується у повному обсязі.
Відповідно до статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. (п. 1.2. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 р. N 171 (із змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 травня 1998 р. за N 285/2725).
Відповідно до п. 5.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, необхідні дані уповноваженою особою Державної екологічної інспекції у Донецькій області отримано на підставі акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 12-29.05.2009р., акту обстеження земельної ділянки від 25.05.2009р., довідки № 2009/1733 від 29.05.2009р. управління Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунок складений після підписання акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства України від 12-29.05.2009р., тобто 29.05.2009р. З урахуванням норм вказаної Методики розмір шкоди, який заподіяний Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь навколишньому природному середовищу внаслідок порушення земельного законодавства, склав 151 159,50 грн.
З огляду на приписи законодавства, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та зобов'язав відповідача у відповідності до вимог статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відшкодувати шкоду, заподіяну ним природному середовищу.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно невірного застосування судом першої інстанції норм постанови Кабінету міністрів України № 502 від 21.05.2009р. «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.»та ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, оскільки за змістом вказаного нормативно-правового акту № 502 від 21.05.2009р. органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, було постановлено приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів, але нормами Господарського кодексу України не врегульовано поняття майнової шкоди та порядок її стягнення як фінансової чи адміністративної санкції .
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” роз'яснено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди керуються нормами Земельного кодексу України та статтею 1166 Цивільного кодексу України.
При цьому, враховується, що посилання відповідача в апеляційній скарзі також на те, що порушення в частині очищення земельної ділянки на території цеху шлакопереробки шляхом видалення мулу на полігон „балка Грековата” було ним усунено протягом 30 днів з моменту виявлення порушення, не доведені відповідачем, оскільки доданий ним до матеріалів справи дорожній лист вантажного автомобіля №796369 від 26.05.2009р. (а.с.58) не є належним доказом усунення відповідачем порушень природоохоронного законодавства, оскільки із його змісту неможливо встановити проведення останнім дій по вивезенню з засміченої території підприємства саме мулових відкладень та в якому обсязі. При цьому, як вбачається акт додержання вимог природоохоронного законодавства України, складений позивачем 29.05.2009р., але матеріали справи не містить доказів його підписання відповідачем із запереченнями з визначенням того, що порушення ним усунено ще 26.05.2009р..
Інші ствердження відповідача в апеляційні скарзі стосовно того, що судом першої інстанції не було застосовано норми ч.7 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. № 877-V, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки скаржником не доведено суду наявності фактів неоднозначного тлумачення норм статей 238 та 239 Господарського кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. по даній справі відповідає чинному законодавству і скасуванню, з підстав, викладених у скарзі, не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд -
Рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2011р. по справі № 10/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий І.В. Москальова
Судді К.І. Бойченко
А.М. М?ясищев
Надруковано 5 примір
2-сторонам по справі
1 - у справу,
1 - господарському суду
1-апеляц. господ. суду