донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.04.2011 р. справа №27/16/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Чернота Л.Ф.
суддів
Діброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:
не з»явився
від відповідача:
не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського суду
Луганської області
від
22.02.2011 року
у справі
№27/16/2011 (суддя Корнієнко В.В.)
за позовом
Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської області
до відповідача
Публічного акціонерного товариства «Укрхіменерго», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про
стягнення основного боргу в розмірі 83759,55грн., інфляційних в розмірі 12 103,13грн., 3% річних в сумі 4 258,29грн.
У 2011 році Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення основного боргу у сумі 68 759,55грн., інфляційних в сумі 6000 грн., 3% річних в сумі 4 258,29грн. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.02.11р. позовні вимоги Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської області задоволені у повному обсязі.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, змінено найменування Відкритого акціонерного товариства «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк Луганської області на Публічне акціонерне товариство «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк Луганської області, тому судова колегія вважає за необхідне замінити відповідача по справі.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 22.02.11 р. скасувати частково, а саме, прийняти нове рішення, яким позивачу в частині нарахування 3% річних у розмірі 3476,64грн. Скаржник заперечує проти нарахування 3% річних.
Позивач, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської області та відповідач, Публічне акціонерне товариство «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк Луганської області в судове засідання апеляційної інстанції не з”явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 28.03.2011р., ухвалою суду про порушення апеляційного провадження від 24.03.2011р. явка сторін не булла визнана обов»язковою, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, причини неявки не пояснили, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Від відповідача, через канцелярію суду, надійщло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи в зв»язку зі здійсненням звірки розрахунків для виконання вимог ухвали суду від 24.03.2011р. Судова колегія розглянула клопотання та відмовила у задоволенні, оскільки ухвалою від 24.03.2011р. Донецький апеляційний господарський суд не зобов»язував сторін здійснювати звірку взаєморозрахунків. Тому, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами справи.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2003р. між Державним підприємством «Сєвєродонецька ТЕЦ», м.Сєвєродонецьк Луганської області та ВАТ«Укрхіменерго» був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №162, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з умовами та режимами теплоспоживання на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача, споживач зобов»язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Облік споживання теплової енергії проводиться за придадами обліку, у разі їх відсутності -розрахунковим способом. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії не пізніше 28 числа поточного місяця. ( розділ 5 договору).
Згідно п. 6.1, 6.2 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської держадміністрації. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленною та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-ого числа, наступного за розрахунковим (п. 6.5 договору).
Договір набирає чинність з 03.11.2003р. до 03.11.2004р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін ( розділ 10 договору).
Договір підписаний зі сторони ВАТ «Укрхіменерго»з протоколом розбіжностей, скріплений печатками обох підприємств.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні заяви про припинення договору, судова колегія вважає, що дія договору на 2009рік була продовжена.
Позивачем були надані послуги з теплопостачання у 2009році, що підтверджується актом на включення опалення від 07.11.2008р.
Крім того, відповідачу були виставлені рахунки №162 від 27.02.2009р., №162 від 27.03.2011р. на загальну суму 110 743,29грн. та позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, яка частково оплачена відповідачем.
Отже, відповідачем зобов»язання з оплати теплової енергії за лютий-березень 2009р. виконані частково, в зв»язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основного боргу за лютий-березень 2009р. у сумі 68 759,55грн., інфляційних в сумі 6000 грн., 3% річних в сумі 4 258,29грн. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, позивачем надані послуги з теплопостачання, що підтверджується актом на включення опалення.
Враховуючи, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, встановлений договором зобов»язань щодо оплати послуг з теплопостачання, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача борг в розмірі 68 759,55грн.
Крім того, позивачем нараховані інфляційні в розмірі 6000грн. за період з квітня 2009р. по жовтень 2010р. та 3% річних в розмірі 4258,29грн. за період з 16.03.2009р. по 09.12.2010р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, судова колегія дійшла висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства україни, а господарським судом правомірно стягнуто з відповідача інфляційні в розмірі 6000грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України та 3% річних в розмірі 4 258,29грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.
Посилання скаржника на невірний розрахунок 3% річних не приймається судовою колегією, оскільки оплата суми в розмірі 15 000грн. здійснена відповідачем 22.12.2010р., а кінцевий період нарахування 3% річних за розрахунком позивача -09.12.2010р., тому розрахунок 3% річних здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 22.02.2011 року у справі №27/16/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 22.02.2010 року у справі №27/16/2011 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 22.02.2011р. -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Луг. обл.