донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.04.2011 р. справа №19/5/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 згідно рішення №1025 від 29.09.10р.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства “Виробниче управління житлово-комунального господарства” м. Кіровськ Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №19/5/2011 (суддя Косенко Т.В.)
за позовом Малого приватного підприємства “Фірма “Схід” м. Кіровськ Луганської області
до Міського комунального підприємства “Виробниче управління житлово-комунального господарства” м. Кіровськ Луганської області
про стягнення 33 256,88грн.
Позивач, Мале приватне підприємство “Фірма “Схід” м. Кіровськ Луганської області, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Міського комунального підприємства “Виробниче управління житлово-комунального господарства” м. Кіровськ Луганської області, про стягнення заборгованості в розмірі 33 256,88грн..
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.03.2011р. позов задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 33 256,88грн.
Свій висновок щодо задоволення позовних вимог господарський суд обґрунтував, посилаючись на порушення відповідачем приписів ст.ст. 526, 530 ЦК України, оскільки за домовленістю сторін позивач прийняв існуючу переплату мешканців будинку з надання послуг в рахунок майбутніх платежів в сумі 38 019,71грн., а відповідач зобов'язався відшкодувати цю суму позивачу. Проте відповідач свої зобов'язання виконав частково в сумі 4 762,83грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 33 256,88грн., яка на теперішній час не сплачена.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд на час винесення рішення не врахував, що на час зміни виконавця послуг у мешканців будинків, які обслуговував відповідач та які передані на обслуговування позивачу, була переплата не грошовими коштами, а матеріалами за надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території в сумі 38 019,71грн., що підтверджується графою 10 (примітка) графіку погашення заборгованості.
Суд не взяв до уваги, що мешканці житлового фонду сплатили послуги, які відповідач не надав, матеріалами у складі житлового фонду, що був переданий разом із ними позивачу (у складі ремонту покрівлі, інженерного обладнання, тощо). Враховуючи, що позивач відмовляється від виконання послуг з урахуванням проведених оплат матеріалами за майбутні послуги відповідно ст. 1213 ЦК України, позивач, на думку скаржника, повинен повернути відповідачу отримане майно в натурі чи відшкодувати його вартість.
Проте, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги вказані доводи відповідача, в результаті чого прийшов до неправильних висновків, що призвело до винесення необґрунтованого рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення господарського суду Луганської області законним, обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням виконавчого комітету Кіровської міської ради №167 від 06.03.2007р. виконавцем житлово-комунальних послуг на об'єктах житлового фонду, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади, було визначено, зокрема, “Мале приватне підприємство Фірма “Схід”.
Погодженим авізо Міське комунальне підприємство “Виробниче управління житлово-комунального господарства” передало, а Мале приватне підприємство Фірма “Схід” прийняло дебіторську та кредиторську заборгованість по квартплаті відповідача станом на 01.04.2007р. в сумі 38 019,71грн., на виконання якого сторонами було складено графік погашення заборгованості.
За матеріалами справи, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 4 762,83грн., у зв'язку з чим залишились невиконаними зобов'язання в сумі 33 256,88грн., що підтверджується підписаним сторонами без зауважень та заперечень актом звіряння взаємних розрахунків від 25.01.2011р.
У зв'язку з опублікуванням в газеті “Робоче слово” №43 від 22.10.2010р. оголошення про ліквідацію відповідача за рішенням засновника -Кіровської міської ради №1025 від 29.09.2010р., позивач заявою від 02.11.2010р. № 642 звернувся до нього з вимогою про погашення кредиторської заборгованості в ході ліквідаційної процедури.
Проте, листом № 470 від 01.12.2010р. відповідач відмовився задовольнити вимоги позивача, обґрунтовуючи свою відповідь тим, що передана кредиторська заборгованість в сумі 38,0тис.грн. виникла внаслідок придбання наймачами та власниками квартир матеріалів для проведення ремонтних робіт за рахунок майбутніх платежів. Враховуючи, що вказані матеріали передані позивачу у складі житлового фонду, за твердженням відповідача, заявлена вимога не може бути задоволена. Крім того, відповідач просив позивача повернути помилково перераховані раніше кошти в сумі 4 762,00грн.
Відмова відповідача погасити зазначену заборгованість зумовила звернення позивача до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно умов ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги містить ст. 193 ГК України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості в сумі 33 256,88грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на час зміни виконавця послуг у частини мешканців будинків, які обслуговував відповідач і які були передані на обслуговування позивачу, була переплата за надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території в сумі 38 019,71грн. В той же час, у частини мешканців зазначених будинків є нарахована заборгованість з оплати наданих послуг.
У зв'язку зі зміною виконавця відповідач не повернув споживачам сплачені наперед кошти, а за домовленістю з позивачем передав цю заборгованість останньому, який надав на суму заборгованості відповідні послуги споживачам. В свою чергу, відповідач прийняв зобов'язання перерахувати кошти позивачу в сумі 38 019,71грн., що було оформлено узгодженим авізо та графіком відшкодування заборгованості.
Тобто відповідач взяв на себе зобов'язання перерахувати позивачу кошти у зазначеній сумі, а не передати на цю суму матеріальні ресурси. Твердження заявника в апеляційній скарзі про обов'язок позивача в порядку ст. 1213 ЦК України повернути відповідачу отримане майно в натурі є необґрунтованим.
У зв'язку з викладеним, відмова позивача виконати у повному обсязі взяті на себе зобов'язання є такою, що суперечить приписам ст.ст. 525, 526 ЦК України, тому позовні вимоги в сумі 33 256,88грн. судова колегія вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2011р. у справі №19/5/2011 відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №19/5/2011 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства “Виробниче управління житлово-комунального господарства” м. Кіровськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №19/5/2011 -залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників-6
1-у справу
2-позивачу
1-відповідачам
1-господарському суду
1-ДАГС