12 квітня 2011 року Справа № 02/5026/431/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ткаченко О.М.,
за участю представників: позивача: Біляєв М.М. - за довіреністю, відповідача: Комар С.Г., Недвига М.В., Вінник В.І. -за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт"
до Уманського національного університету садівництва
про стягнення 358 254 грн. 56 коп.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 358 254 грн. 56 коп. боргу за отриманий відповідачем товар - засоби захисту рослин по накладних № 06-252 від 19 червня 2008 року, № 06-310 від 27 червня 2008 року, № 08-27 від 06 серпня 2008 року, № 11-5/1 від 05 листопада 2008 року, № 387 від 03 листопада 2008 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов та пояснив, що позивач передав відповідачу засоби захисту рослин по накладних згідно довіреностей, тобто правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, що не заборонено законом; оригінали накладних та довіреностей є у позивача, він надав їх для огляду в судовому засіданні, і не має значення те, чи є оригінали накладних у відповідача, але він повинен сплатити позивачу вартість переданих йому засобів захисту рослин, тим більше, що у судовому засіданні підтверджено факт їх отримання і використання; у 2008 році в законодавстві не було прямої заборони укладати договори без проведення тендеру та отримувати товар по усних угодах.
Представники відповідача у судовому засіданні повністю заперечили проти позову з мотивів відсутності такої заборгованості перед позивачем у бухгалтерському обліку університету, оскільки тендер на закупівлю вказаних у накладних засобів захисту рослин не було проведено та не було укладено письмовий договір, тому у відповідача не було кошторисних призначень; з початку 2008 року університет уклав із позивачем договори, відповідно до яких отримав засоби захисту рослин на максимальну суму 100 000 грн. без проведення тендеру; у відповідача відсутні оригінали накладних на отримання товару; просили відмовити позивачу в позові.
Викликані у судове засідання відповідно до статті 30 ГПК України спеціалісти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили наступне:
ОСОБА_1: працює в університеті на посаді наукового співробітника, займається питаннями садівництва, на прохання ОСОБА_2 по телефону підписала особисто в бухгалтерії довіреність від 13.06.2008 і накладну № 06-252 від 19.06.2008 та довіреність № 37 від 05.11.2008 і накладну № 11-5/1 від 05.11.2008 та передала ці документи представнику поставщика ОСОБА_3, який привозив засоби захисту рослин, коли було потрібно; підписи ставила на оригіналах документів, хто приймав товар -не бачила.
ОСОБА_2: в даний час працює і працював у 2008 році на посаді завідувача зерновим складом; довіреність від 27.06.2008 та накладна № 06/310 від 27.06.2008 підписані ним; ким підписана довіреність від 06.08.2008 та накладна № 08-27 від 06.08.2008 - йому невідомо; якщо підписані довіреності і накладні, значить були й оригінали, так як він ніколи не ставить підписи на копіях документів; при прийманні товару завжди перевіряв, перераховував кількість, вказану у накладних, із фактичною кількістю продукції, так як на упаковках завжди проставлено вагу чи кількість; він особисто нічого не реєструє, не виписує, оскільки у нього на складі товар лише зберігається (на ніч); підтвердив, що іноді просив ОСОБА_1 розписуватися на довіреностях і накладних, так як вона знаходилася близько від бухгалтерії, це траплялося в ті періоди, коли терміново потрібно було отримати товар і негайно передати агроному чи бригадиру для використання; менеджер фірми ОСОБА_3 привозив товар із двома накладними, одну підписану забирав із собою, а другу залишав у бухгалтерії для оплати.
У судовому засіданні оголошувалася перерва із 06.04.2011 по 12.04.2011 на підставі статті 77 ГПК України.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення і доводи представників сторін та заслухавши пояснення спеціалістів ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповідно до статті 30 ГПК України, суд встановив таке.
Правовою підставою для пред'явлення вимоги про стягнення боргу із відповідача позивач вказує досягнуту домовленість між ТОВ науково-виробнича фірма "Агросвіт" та Уманським державним аграрним університетом (правонаступником якого є відповідач у справі) про поставку товару сільськогосподарського призначення, яка виражена в усній формі та оформлена вказаними у позовній заяві видатковими накладними від 19.06.2008, 27.06.2008, 06.08.2008, 05.11.2008 на підставі довіреностей від 13.06.2008, від 27.06.2008, від 06.08.2008 та від 05.11.2008.
Однак, судом встановлено відсутність вказаної позивачем підстави для пред'явлення вимоги, в зв'язку з чим позов не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
У довіреностях та накладних, на які посилається позивач та які були складені у 2008 році, покупцем товару вказано Уманський державний аграрний університет, який було перейменовано у січні 2010 року на підставі Указу Президента України від 28.12.2009.
Уманський державний аграрний університет відносився до вищих навчальних закладів державної форми власності. Відповідно до Закону України "Про вищу освіту" та статуту університету вищий навчальний заклад державної форми власності -це вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади. Виходячи із припису статті 64 Закону України "Про вищу освіту" та статуту університету (п.п. 1.1., 6.4.), його фінансування як вищого навчального закладу державної форми власності, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Питання закупівель товарів, робіт послуг за державні кошти регулювалися Законом України від 22.02.2000 "Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти" (із змінами), відповідно до якого відповідач, який фінансується із державного бюджету, зобов'язаний був здійснювати всі закупівлі товарів на суму, що перевищує 100 000 грн., лише із застосуванням визначених законом процедур закупівлі та укладення договору за результатами конкретної процедури закупівлі.
Законом України від 20.03.2008 № 150-VІ визнано таким, що втратив чинність, Закон України від 22.02.2000 "Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти". На виконання пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 150-VІ Кабінет Міністрів України постановою від 28.03.2008 № 274 затвердив Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке діяло по 08.10.2008, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.10.2008 постанова № 274 була визнана такою, що не відповідає Конституції України, із 09.10.2008. В подальшому Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 17.10.2008 № 921, якою затверджено Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, що діяло із 22.10.2008.
Аналіз нормативних актів, які регулювали питання закупівель товарів за державні кошти, дає підстави стверджувати, що Уманський державний аграрний університет зобов'язаний був дотримуватися вимог чинного законодавства при здійсненні закупівель товарів на суму, що перевищує 100 000 грн. в рік.
Як вбачається із поданих відповідачем доказів, позивач та Уманський державний аграрний університет укладали договори на постачання товару сільськогосподарського призначення від 21.01.2008, від 26.03.2008, від 21.05.2008, від 18.08.2008, відповідно до яких відповідач отримав у позивача засоби захисту рослин на загальну суму 103172,44 грн. Вказані договори були зареєстровані відділенням держказначейства, через яке було здійснено оплату за отриманий товар, про що вказав позивач у позовній заяві.
Однак, в подальшому позивач поставляв університету засоби захисту рослин без укладення договору і причини відсутності письмових договорів позивач не пояснив. Позивачем не спростовано доводи відповідача про обов'язковість укладення письмових договорів на підставі проведення тендеру та відсутності у відповідача кошторисних призначень на закупівлі товару в другій половині 2008 року.
За приписом частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Суд приходить до висновку, що підставою для поставки відповідачу товару по накладних, вказаних позивачем у позовній заяві, міг бути лише договір (договори), укладені сторонами після проведення тендеру відповідно до вимог чинних на той час нормативних документів з питань закупівель товарів за державні кошти.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Оскільки відповідачем не було укладено договору на поставку засобів захисту рослин в сумах, вказаних в накладних, а відповідно до закону укладення такого договору є обов'язковим, тому суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло обов'язку оплати вартості товару, який був отриманий не по договору.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи позивача про укладення усних угод позивача із відповідачем, які він прирівнює до письмового договору. При цьому суд звертає також увагу на оформлення довіреностей і накладних обома сторонами. Із поданих суду накладних та довіреностей, на які посилається позивач та оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, вбачається, що жодна із довіреностей не підписана керівником (ректором університету), який відповідно до статуту має право підписання договорів без довіреності. Довіреності виписані на ОСОБА_2, однак, як пояснив присутній у судовому засіданні ОСОБА_2, лише на одній із довіреностей проставлений його підпис, у решті довіреностей проставлені підписи інших осіб, що суперечить вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, із змінами.
Відповідно до частин 2, 5 - 8 статті 51 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній у 2008 році) кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;
2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;
3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
Оскільки не було проведено тендер і не було укладено договір із позивачем на поставку засобів захисту рослин, вказаних у позовній заяві, тому суд приходить до висновку, що у відповідача не виникли бюджетні зобов'язання перед позивачем, а отже й не виник обов'язок сплачувати позивачу кошти у заявленій ним сумі та із вказаних у позовній заяві підстав.
З огляду на викладене, позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" не підлягає до задоволення.
На підставі ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються. Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Д.Пащенко
Рішення підписане суддею 18.04.2011.