ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/8718.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»
Про визнання недійсним договору
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача Багмет І.І. (за дов. б/н від 10.01.2011 р.)
від відповідача Лекарь А.С. (за дов. №27-12/10-4 від 27.12.20110 р.)
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»до товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»про визнання недійсним договору лізингу № L2231-03/08 від 31.03.2008 р..
Позовні вимоги мотивовані тим, що умови договору, які передбачають право відповідача в односторонньому порядку розірвати договір, не відповідають ст. 207 ГК України та суперечать принципу добросовісності, а умови договору, які передбачають право збільшення відсотків у односторонньому порядку, суперечать ст. 1056-1 ЦК України, оскільки договір лізингу містить в собі ознаки договору кредиту. Також не відповідає законодавству порядок обчислення розміру штрафу: фіксований платіж замість відсотку від суми невиконаного зобов'язання.
Ухвалою суду від 22.02.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/87 та призначено розгляд справи на 28.03.2011 р..
Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що умови договору та загальних умов договору фінансового лізингу були добровільно встановлені сторонами спору на підставі ст. 627 Цивільного кодексу України, а спірні умови не суперечать нормам цивільного та господарського законодавства України. Крім того, згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу відповідачеві надано право на зміну розміру плати за договором. Також відповідач зазначив, що норми Цивільного кодексу України надають право на одностороннє розірвання договору та зміну розміру лізингових платежів, у випадку передбачення такого права в договорі або в законі, що і було зроблено в спірних умовах.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.04.2011 р..
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
31.03.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»(лізингоодержувачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавцем) було підписано договір фінансового лізингу L2231-03/08 (далі -Договір).
Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2 до Договору) (далі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток № 1 до цього договору), та не може бути менше одного року.
Загальна вартість предмету лізингу зазначена у п. 3.1 Договору та специфікації (невід'ємний додаток № 2 до Договору згідно п. 9.3.) і складає 366000,00 гривень (в тому числі ПДВ 20%).
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку. Авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, в розмірі 20% від вартості предмета лізингу. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду.
Відповідно до п. 5.2, 5.6 Договору у випадку втрати будь-якого документа або приналежності, переданої лізингодавцем лізингоодержувачу (реєстраційне свідоцтво, талон про проходження державного технічного огляду, державні номери, сервісна книжка, ключі пульта охоронної сигналізації та інше) лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю витрати по відновленню втраченого документа (приналежності). Лізингодавець також має право вимагати сплати лізингоодержувачем штрафу в розмірі 1000,00 грн., а лізингоодержувач зобов'язується сплатити такий штраф на першу вимогу лізингодавця. У разі порушення лізингоодержувачем строків продовження дії страхового покриття та сплати страхової премії, якою за Договором такий обов'язок покладено на лізингоодержувача, останній сплачує лізингодавцю штраф в сумі 5000 грн. за кожне таке порушення.
Згідно з п. 6.1 Договору лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у випадках, коли лізингоодержувач: використовує предмет лізингу з порушенням умов цього Договору, в тому числі, п.п. 8.1.1, 8.1.2, 8.1.7 загальних умов (6.1.1); не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів (6.1.2); не надає зазначену в п. 8.1.10 загальних умов інформацію протягом тридцяти днів з дня отримання письмового запиту (6.1.3); у відношенні лізиигоодержувача прийнято рішення про ліквідацію (реорганізацію) або порушена справа про банкрутство (6.1.4); погіршує стан предмета лізингу, а також якщо з його відома та/або бездіяльності предмет лізингу погіршується третіми особами (6.1.5); порушує умови будь-яких інших договорів, укладених між лізингодавцем (пов'язаними з ним особами) і лізингоодержувачем (6.16); до закінчення терміну дії Договору укладає договори, що полягають у розпорядженні предметом лізингу (продаж, передача, застава, дарування, обмін, оренда, сублізинг і т.п.) окрім тих, що письмово погоджені з лізингодавцем.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим Договором. (п. 8.1. Договору).
Між сторонами укладено додаток № 1 до договору, яким було погоджено графік платежів від 31.03.2008 р..
Додатком № 2 до Договору (специфікація) сторонами погоджено найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість предмета лізингу.
На виконання умов Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений Договором предмет лізингу, що не заперечується сторонами.
Також між сторонами спору складено та підписано загальні умови договору фінансового лізингу (додаток до Договору) (далі - Загальні умови).
Нормами п. 6.1.1-6.1.5 загальних умов передбачене наступне: 6.1. лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись): у випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки EURIBOR на період 1 місяць (якщо в п. 4.9 Договору сторони обрали валюту - Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць (якщо в п. 4.9 Договору сторони обрали валюту -долари США) розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу (6.1.1); у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за Договором (6.1.2.); у разі перевищення розміру комісії лізингодавця з договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке збільшення (6.1.3); у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України, курсу гривні до зазначеної в п. 4.9 Договору валюти по відношенню до визначеного в п. 2 графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в Договорі валюти (6.1.4); в інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.(6.1.5)
Згідно з п. 7 ст. 176 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Також, ч. 4. п. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладаючи Договір, сторони узгодили, що він може бути розірваний в односторонньому порядку у визначених ним випадках.
Стаття 207 ГК України не містить обмежень щодо права сторін на власний розсуд врегулювати свої відносини, у тому числі і щодо прав та підстав розірвання договору в односторонньому порядку. Не суперечать умови Договору, які передбачають односторонній порядок його розірвання, принципу добросовісності.
Таким чином, доводи позивача про недійсність умов Договору, які передбачають одностороннє розірвання, є не обґрунтованими.
Також відсутні підстави для визнання недійсним Договору з інших наведених позивачем підстав.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Чинним законодавство не заборонено сторонам передбачити в Договорі порядок (механізм) зміни розміру сплати лізингових платежів в залежності від зміни певної обставини.
В такому випадку, зміна умов Договору відбувається не в односторонньому порядку, а за волею обох сторін, оскільки така воля виражена у положеннях підписаного сторонами Договору.
Посилання позивача на те, що Договір містить ознаки договору кредиту, а тому зміна розмірів лізингових платежів пов'язана зі зміною процентів за кредит, що входять до складу лізингового платежу, і є порушенням вимог ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Тобто проценти, визначені параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України не є тотожними лізинговому платежу, останній тільки може включати компенсацію відсотка за кредит, яка встановлюється окремим кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для оцінки умов договору лізингу на відповідність ст. 1056-1 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, до даних правовідносин застосовуються положення про найм (оренду) та про купівлю-продаж, а тому посилання позивача на ст. 1056-1 Цивільного кодексу України є безпідставними та не підлягають застосуванню до регулювання відносин, які виникають на підставі оспорюваного Договору.
Неустойка, як один із видів забезпечення зобов'язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України), є засобом, який застосовується з метою стимулювання боржника до належної поведінки, що гарантує виконання ним свого основного зобов'язання. Неустойка є акцесорним зобов'язанням, яке виникає у зв'язку з основним зобов'язанням та залежить від долі останнього.
Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб'єктів. Даний принцип диспозитивності знайшов своє відображення у главі 49 Цивільного кодексу України, не обмеживши учасників цивільних правовідносин визначними ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України видами забезпечення виконання зобов'язання. Частина 2 даної норми наділяє учасників правом у договорі встановити інші види забезпечення зобов'язання.
Можливість врегулювання сторонами договору своїх відносин на власний розсуд, відступивши від положень актів цивільного законодавства, також передбачена абзацом 1 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України.
Саме таким чином реалізується свобода договору (ст. 627 ЦК України), яка проявляється, перш за все, у вільному волевиявленні сторін, у тому числі і щодо вибору способу забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, визначення штрафу у фіксованій сумі не суперечить актам цивільного законодавства, у тому числі і ч. 2 ст. 549 ЦК України.
Жодних інших доказів на підтвердження того, що Договір суперечить вимогам законодавства, позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Доказами, наданими позивачем, не доведено, що Договір суперечить вимогам чинного законодавства.
Інших доказів недійсності Договору, ніж ті, що містяться в позовних вимогах позивачем не надано.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
СуддяС. А. Ковтун
Рішення підписано 22.04.2011 р..