ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/6520.04.11
За позовом:Закритого акціонерного товариства «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»
До:Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»
Про:стягнення 6 193, 10 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: Косяк В.В., дов. № 08 від 10.01.2011 р.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»до Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 843, 10 грн. та 350, 00 грн. додаткових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закритого акціонерного товариства «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»на підставі договору страхування наземного транспорту № 0207/09-НТ/И від 02.07.2009 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 -власнику автомобіля «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, в розмірі 5 843, 10 грн., а також сплачено 350, 00 грн. за проведене автотоварознавче дослідження, що разом становить 6 193, 10 грн., а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Винним у вчиненні вищезазначеного ДТП визнано ОСОБА_2, який керуючи автомобілем «ВАЗ-21023», державний номер НОМЕР_2, який порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1. З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника «ВАЗ 21023», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 застрахована Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»у відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0509034, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою суду від 02.03.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/65 та призначено її розгляд на 28.03.2011 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 28.03.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2011 р. надав витребувані судом документи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.03.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 14.03.2011 р. ухвали від 02.03.2011 р. у даній справі.
У зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 02.03.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 14.03.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 20.04.2011 р.
У судовому засіданні 20.04.2011 р. представник позивача позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.03.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 05.04.2011 р. ухвали від 14.03.2011 р.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
23.04.2010 р. на вулиці Бочарова у місті Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля «ВАЗ 21023», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.
ОСОБА_2., керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21023», державний номер НОМЕР_2, не обрав безпечну швидкість руху, чим порушив п. 12.1. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить постанова Болградського районного суду Одеської області від 16.06.2010 року в адміністративній справі № 3-1000/2010, відповідно до якої ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Болградського районного суду Одеської області від 16.06.2010 року в адміністративній справі № 3-1000/2010, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1.
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між Закритим акціонерним товариством «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № 0207/09-НТ/И від 02.07.2009 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В п. 3.1.2. договору страхування наземного транспорту № 0207/09-НТ/И від 02.07.2009 р. визначено, що страховим випадком за цим договором може бути дорожньо-транспортна пригода -нанесення матеріального збитку застрахованому транспортному засобу в результаті його руху чи руху транспортних засобів третіх осіб.
27.04.2010 р. ОСОБА_1., власник автомобіля «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, надав Закритому акціонерному товариству «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ», в якому застрахований зазначений транспортний засіб, заяву на виплату страхового відшкодування вих. № 856-04/10, в якій просив суму страхового відшкодування перерахувати на розрахунковий рахунок СТО.
Пунктом 10.1. договору страхування наземного транспорту № 0207/09-НТ/И від 02.07.2009 р. передбачено, що при настанні події, яка має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний за свій рахунок залучити експерта (аварійного комісара) до розслідування обставин страхового випадку (причин та розміру збитків).
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, замовив у Суб'єкта підприємницької діяльності Спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_3 виконання експертного автотоварознавчого дослідження.
Дослідження було проведено ОСОБА_3, який має кваліфікацію судового експерта зі спеціальності 12.2. «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу»(свідоцтво Міністерства юстиції України № 1298 від 28.11.2008 р.). Відповідно до висновку експертного, автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту і матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, № 222/10 від 26.05.2010 р., складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших використаних джерел, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 складає 6 293, 00 грн.
За виконання вищезазначеного висновку автотоварознавчого дослідження позивачем було перераховано платіжним дорученням № 7427 від 04.06.2010 р. суму в розмірі 350, 00 грн.
Позивачем було виконано розрахунок страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 0207/09-НТ/И від 02.07.2009 р., та складено страховий акт № 680/10-К від 27.05.2010 р., в якому на підставі висновку автотоварознавчого дослідження № 222/10 від 26.05.2010 р., з вирахуванням розміру франшизи (яка у відповідності до вищезазначеного договору складає 450, 00 грн.) визначено, що розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті, становить 5 843, 10 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив, що він належним чином виконав зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту № 0207/09-НТ/И від 02.07.2009 р., перерахувавши платіжним дорученням № 7571 від 23.06.2010 р. суму страхового відшкодування в розмірі 5 843, 10 грн.
Враховуючи те, що постановою Болградського районного суду Одеської області від 16.06.2010 року в адміністративній справі № 3-1000/2010 ОСОБА_2, який керував автомобілем «ВАЗ-21023», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний пошкодженому автомобілю.
Відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-21023», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВЕ/0509034.
З огляду на те, що Закритим акціонерним товариством «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»на підставі договору страхування наземного транспорту № 0207/09-НТ/И від 02.07.2009 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 -власнику автомобіля «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, в розмірі 5 843, 10 грн., а також сплачено 350, 00 грн. за проведене автотоварознавче дослідження, що разом становить 6 193, 10 грн., позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 - Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія».
За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»до Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 843, 10 грн. та 350, 00 грн. додаткових витрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність ОСОБА_2, зокрема до відповідача у даній справі - Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
22.09.2010 р. Закритим акціонерним товариством «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»було направлено на адресу Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»заяву про відшкодування майнової шкоди (в порядку регресу).
У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0509034 передбачена франшиза в розмірі 510, 00 грн.
Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Враховуючи те, що особою, відповідальною за завдані ОСОБА_1 -власнику автомобіля «Chery Jaggi», державний номер НОМЕР_1, збитки є Закрите акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія», в якому застрахована відповідальність ОСОБА_2, якого визнано винним у ДТП, а Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»на підставі договору страхування наземного транспорту № 0207/09-НТ/И від 02.07.2009 р. виплачено страхове відшкодування Вагнеру Є.Я. в розмірі 5 843, 10 грн., та з огляду на те, що сума страхового відшкодування має бути зменшена на розмір франшизи, відтак, сума страхового відшкодування (в порядку регресу), що підлягає стягненню з відповідача, становить 5 333, 10 грн. (5 843, 10 грн. -510, 00 грн.)
Також позивач просить стягнути з відповідача 350, 00 грн. додаткових витрат, сплачених ним за проведення автотоварознавчого дослідження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»про стягнення з відповідача додаткових фінансових витрат за проведення експертизи в розмірі 350,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, зі змісту страхового акту № 680/10-К від 27.05.2010р. не вбачається, що розміри витрат за проведення експертизи були включені позивачем до загальної суми страхового відшкодування.
Окрім того, пунктом 10.1. договору страхування наземного транспорту № 0207/09-НТ/И від 02.07.2009 р. встановлено, що при настанні події, яка має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний за свій рахунок залучити експерта (аварійного комісара) до розслідування обставин страхового випадку (причин та розміру збитків).
Таким чином, позов Закритого акціонерного товариства «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (вул. Димитрова, буд. 5-б, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 30729278) на користь Закритого акціонерного товариства «МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»(вул. Велика Арнаутська, буд. 2-Б/1, м. Одеса, Приморський р-н, 65125, ідентифікаційний код 30244124) суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 333 (п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 10 коп., 87 (вісімдесят сім) грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 203 (двісті три) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.