ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 27/4018.04.11
За позовом Приватного підприємства «НВП «Депс-Телеком»
до Приватного підприємства «Барс Телеком»
про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 0109-2010 від 01.09.2010 року
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача: Качан Т.В. -представник за довіреністю від 01.04.2011 року;
від відповідача: Свириденко Д.О. -представник за довіреністю від 11.04.2011 року;
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «НВП «Депс-Телеком»до Приватного підприємства «Барс Телеком»про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 0109-2010 від 01.09.2010 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний договір є фіктивним, оскільки відповідач з моменту укладання договору не збирався належним чином виконувати зобов'язання по договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.04.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2011 року подав витребувані судом докази.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що протягом дії спірного договору сторонами були вчинені всі фактичні дії на виконання зазначеного договору, зокрема відповідачем було передано у власність позивача товар, що підтверджується складеними сторонами видатковими накладними.
Крім того, представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 11.04.2011 року оголошено перерву до 18.04.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2011 року підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2011 року надав суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару та банківські виписки про оплату товару, що підтверджують виконання сторонами умов договору купівлі-продажу № 0109-2010 від 01.09.2010 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.09.2010 року між Приватним підприємством «Барс Телеком»(надалі - продавець) та Приватним підприємством «НВП «Депс-Телеком»(надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 0109-2010 (надалі -договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати кабель, обладнання для кабельного та супутникового телебачення у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
Найменування та кількість товару визначається накладними, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору покупець зобов'язується отримати товар за адресою: АДРЕСА_1 або в іншому місті, яке погоджене сторонами. Передача товару може здійснюватися шляхом перевантаження товару з транспортного засобу продавця на транспортний засіб покупця, при цьому -завантажувально-розвантажувальні роботи здійснюються покупцем самостійно.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити розрахунок з продавцем не пізніше 30 банківських днів з дня отримання товару.
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що вказаний договір є фіктивним, оскільки відповідач не має достатніх матеріально-трудових ресурсів для виконання договору, а саме у відповідача відсутнє офісне приміщення, склад, обладнання, працівники, які необхідні для належного виконання договору, що свідчить про те, що правочин було укладено без наміру створення правових наслідків.
У відповідності з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України перелічені всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, це: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсними.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити певну грошову суму.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач надав суду товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, відповідно до яких відповідачем було поставлено позивачеві товар згідно договору купівлі-продажу № 0109-2010 від 01.09.2010 року, а також надав банківські виписки, з яких вбачається, що позивач здійснив оплату за товар поставлений відповідачем на підставі договору купівлі-продажу № 0109-2010 від 01.09.2010 року.
Так, судом встановлено, що відповідач згідно умов договору купівлі-продажу № 0109-2010 від 01.09.2010 року поставив позивачеві товар на загальну суму 19 827 299, 00 грн. на підтвердження чого в матеріалах справи наявні товарно-транспортні та видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками, а також довіреності на отримання товару.
Також, позивач зазначив, що всупереч вимогам діючого законодавства, відповідач не надав позивачеві сертифікат якості на продукцію, не дає можливості підтвердити перехід права власності на товар, відповідно до п. 5.2 договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності»сертифікат відповідності -це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Згідно із п. 5.2 договору право власності на товар до покупця переходить з моменту прийняття товару. Приймання товару за якістю здійснюється покупцем на складі покупця протягом одного дня з моменту отримання товару, якщо додатку до договору не передбачено іншого.
Отже, перехід права власності на товар згідно договору № 0109-2010 від 01.09.2010 року відбувається з моменту прийняття позивачем товару, а не з моменту передання відповідачем сертифікату відповідності на товар.
Крім того, факт невиконання сторонами умов договору не робить його фіктивним.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Так, суд встановлено, що сторонами були виконані умови договору, а саме відповідачем передано позивачеві товар, а позивач прийнятий товар та оплачений, що свідчить про створення юридичних наслідків.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові в позові державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 203, 215, 234 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяДідиченко М.А.
дата підписання 22.04.2010 року