ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/11406.04.11
За позовом Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
До Севастопольської міської ради
Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
1) ОСОБА_1,
2) ОСОБА_2,
3) ОСОБА_3
Про розірвання договору оренди земельної ділянки
Суддя Удалова О.Г.
Представники учасників процесу:
Від позивача Старков І.О. (за дов.)
Від відповідача Скарбенчук М.А. (за дов.)
Від третіх осіб не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до Севастопольської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.01.2006 р., загальною площею 0,0469 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. порушено провадження у справі № 17/114 та призначено її до розгляду на 28.02.2011 р..
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. 27.12.2006 р. між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться на вказаній вище ділянці. Зважаючи на продаж об'єкту нерухомого майна, у позивача відсутня можливість виконувати спірний договір та відпала необхідність у користуванні земельною ділянкою.
За твердженням позивача, він неодноразово звертався до відповідача з клопотаннями про розірвання згаданого вище договору та отримав відмову у задоволенні останніх.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. розгляд справи було відкладено до 23.03.2011 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача, неподанням витребуваних документів та необхідністю витребування доказів.
У вказаному засіданні представник відповідача подав відзив, у якому позовні вимоги відхилив, а також документи на виконання вимог суду.
Ухвалою суду від 23.03.2011 р. було залучено до участі у справі третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 (покупців нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, згідно з договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 27.12.2006 р.).
Треті особи у судове засідання повноважних представників не направили, належним чином не повідомили про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надали. Про час та місце розгляду справи учасники процесу належним чином повідомлені судом.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Представник відповідача надав додаткові пояснення, у яких вказав на відсутність у статті 31 Закону України «Про оренду землі»та статті 141 Земельного кодексу України підстав для автоматичного припинення договору оренди та переходу до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, оскільки виникнення такого права можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній чи комунальній власності.
Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
05 січня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта»(орендарем) та Севастопольською міською радою (орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору відповідач на підставі рішення Севастопольської міської ради № 3845 від 05.10.2005 р. передав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, що належить до категорії житлової та громадської забудови та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка надана в користування на умовах оренди строком на 25 років для побудови та обслуговування будівлі Балаклавської інспекції Севастопольської міської дирекції позивача.
Відповідно до умов Договору відповідач передав позивачу в оренду земельну ділянку площею 0,469 га з відсутністю обмеження в користуванні та з розташованою на ній капітальною трьохповерховою забудовою площею 0,0179 га, що підтверджується актом прийому-передачі від 15 січня 2006 року.
27.12.2006 р. між відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта»(продавцем) та ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (покупцями) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, на земельній ділянці площею 0,469 га, за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений 27.12.2006 р. приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4. (реєстраційний номер № 4196).
У зв'язку з тим, що позивач не є власником зазначеного об'єкта незавершеного будівництва, останній неодноразово звертався до Севастопольської місії ради з листами про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,469 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
На зазначені листи позивач отримав відповідь відповідача, в якій зазначено, що позивач зобов'язався здійснити всі дії щодо переоформлення права оренди землі за новими власниками об'єкта незавершеного будівництва, а підставою укладання договору оренди землі є рішення міської ради.
Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Земельні правовідносини в Україні регламентуються спеціальними законами, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Зі змісту ст. 13 вказаного Закону вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За приписами ст.ст. 2, 15 Закону України «Про плату за землю»за користування землею державної або комунальної власності сплачується, зокрема, орендна плата з дня виникнення права користування.
Отже, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання ним орендної плати у встановленому розмірі протягом всього строку дії договору.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Однак, ні умовами договору оренди землі від 05.01.2006 р., ні нормами законодавства України не передбачено такої підстави для дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду як укладення орендарем земельної ділянки договору відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці.
Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на ст. 120 Земельного кодексу України суд вважає безпідставними, оскільки зазначена норма не встановлює автоматичного переходу до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, а виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності (відповідача), в порядку, встановленому ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтями 13, 142 Конституції України передбачено право ради від імені територіальної громади самостійно розпоряджатися землею, яка є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, адже доходи від її використання є складовими у формуванні доходів місцевого бюджету.
Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Крім того, слід зазначити, що твердження позивача про припинення договору оренди земельної ділянки з моменту набуття третіми особами права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташованого на орендованій позивачем земельній ділянці, є безпідставними, оскільки статями 31 Закону України «Про оренду землі» та 141 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час відчуження позивачем об'єкту незавершеного будівництва) не було передбачено такої підстави припинення договору оренди землі, як набуття права власності на будівлю, споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мало місце зі сторони відповідача.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи та не впливають на розгляд справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.01.2006 р. загальною площею 0,0469 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та не підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю встановлених чинним законодавством підстав для дострокового розірвання вказаного договору оренди землі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 22.04.2011 р.