ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/5511.04.11
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 186 957,91 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Марковська В.В.- довіреність №Д07/2010/12/29-8 від 29.12.2010; відповідача: Решетніченко О.С.- довіреність №64-5741 від 27.12.2010;
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 168 202, 61 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 510136 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001р. не оплатив вартість отриманої теплової енергії, заборгувавши позивачу 168 202, 61 грн.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 168 202, 61 грн. - боргу, 14 268,71 грн. -інфляційних збитків, 4 486,59 грн. - 3% річних, 1 869,58 грн. -державного мита, 236, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 14.03.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.03.2011.
28.03.2011 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 11.04.2011.
11.04.2011 представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вважаючи належною до стягнення суму основного боргу у розмірі 152 967,83 грн., свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву, у якому зазначив про необґрунтованість вимог позивача через невірне застосування тарифів, що є результатом утворення переплати в спірному періоді.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01 серпня 2001 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 510136 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
Згідно з пп. 2.2.1 Договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору.
Згідно Додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору та звернення -доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку згідно договірних навантажень.
Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць.
Відповідно до п. 3 Додатку № 4 до Договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, за період з 01.12.2008 року по 01.02.2011 року поставив, а відповідач спожив теплову енергію на суму 507 817,62 грн., що підтверджується обліковими картками, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
У свою чергу, відповідач лише частково оплатив поставлену енергію, перерахувавши позивачу грошові кошти в розмірі 333 808, 55 грн., в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 168 202, 61 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої теплової енергії.
З матеріалів справи слідує, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З матеріалів справи слідує, що з 01.01.2011 для нарахування плати за відпуск теплової енергії позивачем застосовувались тарифи, затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14 грудня 2010 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" (далі- Постанова) про що відповідача було повідомлено листом № 048-21-16245/510136 від 29.12.2010 (копію долучено до матеріалів справи).
У відзиві на позовну заяву, поданому представником відповідача у судовому засіданні 11.04.2011, відповідач зазначає про неправомірне застосування позивачем у період з 01.01.2011 тарифів, затверджених Постановою.
Однак суд дійшов висновку, що доводи відповідача не відповідають дійсності, оскільки згідно п. 2 Постанови дана постанова набирає чинності з 01.01.2011, що є підставою для застосування з цього періоду тарифів, затверджених в пункті 1 Постанови.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 14 268,71 грн. -індексу інфляції та 4 486,59 грн. -3 % річних.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 14 268,71 грн. -індексу інфляції та 4 486,59 грн. -3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) -168 202 (сто шістдесят вісім тисяч двісті дві) грн. 61 коп. - боргу, 14 268 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 71 коп. -інфляційних збитків, 4 486 (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 59 коп. -3% річних, 1 869 (одну тисячу вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 58 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.М. Якименко