ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/4711.04.11
За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія " ВУСО"
до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_1
про стягнення 28 153, 60 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники сторін:
Від позивача: Балдук А.О.
Від відповідача: не з'явились
Від третьої особи: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 28 153, 60 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 77439-20-02 від 21.12.2007 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_2, внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля MAZDA 3 державний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», а також з огляду на те, що водія Mercedes-Benz, ОСОБА_1., визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1; призначено до розгляду справу у судовому засіданні на 28.02.2011 р. за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов'язано надати суду певні документи.
28.02.2011 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, у яких просить прийняти рішення на розсуд суду.
У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому не заперечує щодо сплати страхового відшкодування у сумі 26 456, 33 грн., посилаючись на звіт № 546-1139/19.12.08 дослідження спеціаліста -аварійного комісара від 19.12.2008 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи, неналежне виконання учасниками судового процесу вимог суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
У даному судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 26 456, 33 грн. збитків.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд частково її задовольняє, а саме в частині зменшення розміру позовних вимог, в іншій частині суд відмовляє у її прийнятті, оскільки зі змісту цієї заяви випливає, що позивач фактично змінює предмет позову, що нормами ГПК України не передбачено.
Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 456, 33 грн. шкоди в порядку регресу.
Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначених учасників судового процесу.
Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 11.04.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?
Встановив:
21.12.2007 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 77439-20-02, за яким Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»було застраховано майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема незаконне заволодіння транспортним засобом, дорожньо-транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо.
07.09.2008 р. на пр. 50-річчя СРСР у м. Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_1., про що було складено акт виїзду на місце події спеціалістом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО».
В результаті ДТП було пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»автомобіль MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування м. Харкова та АІТ ГУ МВС України в Харківській області № 7210 від 19.09.2008 р. (копія -у матеріалах справи).
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.09.2008 р. (суддя Тарасенко Л.М.) було встановлено вину ОСОБА_1. у скоєнні ДТП, в зв'язку з порушенням вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнено його до адміністративної відповідальності, стягнувши штраф у сумі 51,00 грн. (стаття 124 КУпАП).
З матеріалів справи вбачається, що власник застрахованого автомобіля марки MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_2 звернувся до позивача 08.09.2008 р. із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з страховим випадком (ДТП) за договором добровільного страхування наземного транспорту № 77439-20-02 від 21.12.2007 р.
11.09.2008 р. спеціалістом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»було складено акт огляду автомобіля.
З метою встановлення вартості матеріального збитку позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у СПД ОСОБА_3
Відповідно до Звіту № 428 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 11.09.2008 р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1, складає 28 205, 26 грн.
18.11.2008 р. позивачем було складено страховий акт № 7743-02 по договору добровільного страхування наземного транспорту № 77439-20-02 від 21.12.2007 р., згідно якого виплата страхового відшкодування складає 28 153, 60 грн.
Відповідно до зазначених вище акту огляду транспортного засобу, звіту автотоварознавчого дослідження та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 28 153, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 18934 від 19.11.2008 р. на загальну суму 14 153, 60 грн. та № 18890 від 19.11.2008 р. на загальну суму 14 000, 00 грн. (копії -у матеріалах справи).
Таким чином, позивач звернувся із претензією від 18.03.2009 р. до відповідача про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу у розмірі 28 153, 60 грн., оскільки у ОСОБА_1. застрахована обов'язкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів у Відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", що підтверджується Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/3574977.
Позивач стверджує, що до даного часу відповідачем не сплачено страхового відшкодування, у зв'язку з чим він звернувся до Господарського суду м. Києва з вимогою про стягнення з відповідача 26 456, 33 грн. матеріальної шкоди.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
У відповідності до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з п 1.7. статті 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, забезпечений транспортний засіб -це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У відповідності до п. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ч. 5 ст. 22 ГПК України передбачає право відповідача визнати позов повністю або частково.
Відповідач визнав позов в повному обсязі, про що надав суду письмові пояснення.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код - 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60, сьомий поверх, ідентифікаційний код -31650052) 26 456 (двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 33 коп. шкоди, 264 (двісті шістдесят шотири) грн. 56 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
СуддяПригунова А.Б.
Повне рішення складено: 20.04.2011 р.