ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/1806.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»
про стягнення 121 430 589, 44 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Вікторова В.О.
від відповідача: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 44/К-06 на відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р. у розмірі 121 430 589, 44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов?язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов вищевказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі продовжено строк вирішення спору.
Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду та з технічних причин.
У процесі розгляду справи представник відповідача з'являвся у судове засідання, однак заперечень проти позовних вимог не навів, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не надав.
У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними платежами у розмірі 66 978 716, 88 грн., 33 200 831, 16 грн. -заборгованості по сплаті процентів, 18 650 724, 80 грн. -пені за прострочення погашення кредиту, 6 493 333, 50 грн. -пені за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами. Суд прийняв вищевказану заяву до розгляду.
Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 06.04.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
12.12.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»укладено кредитний договір № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії, за умовами якого позивач зобов?язався відкрити не відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надати кредитні кошти лімітом 30 000 000, 00 грн. на строк з 12.12.2006 р. до 11.12.2009 р. включно з процентною вавкою 19, 5 %.
Відповідно до п. 4.1. договору повернення кредиту відповідачем здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається відповідачем у відповідності до графіку повернення заборгованості та не пізніше останнього дня строку кредитної лінії.
У відповідності до п. 4.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.
Згідно з п. 4.3. договору нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа місяця, що минув до 27 чиста поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту.
Договір, відповідно до п. 10.1., набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.
20.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»укладено додатковий договір № 2 до договору № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р., яким збільшили ліміт кредитування до 50 000 000, 00 грн. та встановили його строк з 12.12.2006 р. до 11.12.2009 р. включно.
Відповідно до додаткового договору № 3 до договору № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р. сторони збільшили ліміт кредитування до 70 000 000, 00 грн. на строк з 12.12.2006 р. до 11.12.2009 р. включно з процентною ставкою 24, 0 % у гривні.
Додатковим договором № 5 від 20.11.2008 р. до договору № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р. сторони встановили ліміт кредитування у розмірі 65 362 000, 00 грн. на строк з 12.12.2006 р. до 11.12.2009 р. включно з процентною ставкою 24, 0 % у гривні.
Додатковим договором № 7 від 30.12.2008 р. до договору № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р. сторони встановили процентну ставку 22, 0 % у гривні з дати підписання додаткового договору № 3 до цього договору.
За таких обставин, кінцевим терміном повернення кредиту є 11.12.2009 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р. щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування коштами, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 66 978 716, 88 грн. та заборгованість по процентах у розмірі 33 200 831, 16 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 18 650 724, 80 грн. та пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 6 493 333, 50 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів та порядок їх сплати за договором, відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Умовами договору № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р. та додатковими договорами встановлено обов'язок відповідача сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», а також наявних у справі фінансових документів, відповідач неналежним чином виконує умови договору № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р. щодо повернення суми кредиту відповідно до встановленого сторонами графіку та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань за договором № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р. не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»про стягнення з відповідача 66 978 716, 88 грн. заборгованості за кредитом та заборгованості по процентах за користування кредитними коштами у розмірі 33 200 831, 16 грн. за договором № 44/К-06 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 12.12.2006 р.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійну ставку Національного банку України, що діяла в період прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку суду розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту становить 18 650 724, 80 грн. та пеня за несвоєчасне погашення процентів - 6 493 333, 50 грн.
Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»(02091, м. Київ, вул. Горлівська, 124/140, код ЄДРПОУ 32157018), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01113, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) заборгованість за кредитними платежами у розмірі 66 978 716, 88 (шістдесят шість мільйонів дев'ятсот сімдесят вісім тисяч сімсот шістнадцять грн. 88 коп.) грн., 33 200 831, 16 (тридцять три мільйони двісті тисяч вісімсот тридцять одна грн. 16 коп.) грн. -заборгованості по сплаті процентів, 18 650 724, 80 (вісімнадцять мільйонів шістсот п'ятдесят тисяч сімсот двадцять чотири грн. 80 коп. ) грн. -пені за прострочення погашення кредиту, 6 493 333, 50 (шість мільйонів чотириста дев'яносто три тисячі триста тридцять три грн. 50 коп. ) грн. -пені за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами, 25 500, 00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) грн. -державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 20.04.2011