ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/17630.03.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «АДІОЗ»
до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація
2) Дарницька районна у місті Києві рада
про визнання договору недійсним
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Колобродова О.В.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи 1: не з'явились
від третьої особи 2: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 112 від 01.03.2008 р. укладеного між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз». Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю вказаного договору вимогам чинного законодавства України, оскільки підвальні приміщення, що є об'єктом оспорюваного договору, є невід'ємною частиною будинку, як споруди (цілої речі) і допоміжними приміщеннями, які використовуються для обслуговування такої будівлі та не можуть бути самостійним об'єктом оренди.
Крім того, позивач стверджує, що оспорюваний договір укладений відповідачем за відсутності речових прав на майно, оскільки розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 02.04.2008 р. № 333 видане пізніше, ніж укладено оспорюваний договір.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Дарницьку районну у місті Києві державну адміністрацію, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.07.2010 р. за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дарницьку районну в місті Києві раду.
У процесі провадження у справі третя особа 1 надала письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що договір оренди № 112 від 01.03.2008 р укладено відповідно до вимог чинного законодавства та жодних інтересів позивача порушено не було.
Позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що у підвальних приміщеннях по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. проходять труби (водопровідні мережі, комунікації по опаленню) та знаходиться теплопункт; підвали є технічними приміщеннями, до яких приєднані внутрішньо будинкові мережі і доступ до них необхідно мати усім користувачам вказаних комунікацій.
Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку неявкою у судове засідання учасників провадження у справі, неналежним виконання ними вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів у справі.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача та третіх осіб на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третіх осіб не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі та витребуваних судом.
У судовому засіданні 30.03.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) № 105 від 11.02.2008 р. «Про діяльність Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва»на баланс відповідача за первісним позовом передано нежитловий фонд станом та делеговано функції орендодавця з 01.03.2008 р.
17.03.2008 р. виконавчим органом Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) винесено розпорядження № 274 про внесення змін та доповнень до розпорядження № 105 від 11.02.2008 р. «Про діяльність Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва»у відповідності до якого відповідачу надано повноваження на переукладення діючих договорів оренди нежитлових приміщень станом на 01.03.2008 р. в установленому чинним законодавством порядку.
01.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва укладено договір оренди нерухомого майна (будівель споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва № 112, за умовами якого відповідач зобов'язався, на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації № 333 від 02.04.2008 р., передати, а позивач -прийняти в оренду нежилі приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. (підвал) під склад.
Термін дії договору, відповідно до п. 9.1., встановлено з 01.03.2008 р. до 01.03.2009 р.
Розпорядженням виконавчого органу Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) № 333 від 02.04.2008 р. Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва дозволено укласти, зокрема, договір оренди нежилого приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. для використання під склад.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»зазначає, що оспорюваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки підвальні приміщення є невід'ємною частиною будинку, як споруди (цілої речі) і допоміжними приміщеннями, які використовуються для обслуговування такої будівлі, конструктивно пов'язані з будівлею, використовуються за спільним господарським призначенням і при виділені окремою спорудою втрачає своє цільове призначення та саме по собі є непотрібним, з чого слідує, що будівлі та підвали фактично існують як головна річ та її приналежність, а відтак -на думку позивача, вищевказані об?єкти не можуть бути самостійним об'єктом оренди. Також позивач зазначає, що нежилі приміщення по вул. Ревуцького, 31 знаходиться у приватній власності декількох юридичних осіб, а отже місця загального користування (в тому числі підвали) знаходяться у користуванні цих власників та є технічними приміщеннями, доступ до яких необхідно мати всім співвласників будівлі.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 760 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві знаходиться окремо стояча будівля загальною площею 380, 62 кв.м.
При цьому, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»є власником нежитлових приміщень в будівлі по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві на підставі договорів купівлі продажу від 28.05.1999 р., від 05.12.2001 р. та від 04.09.2007 р., що, зокрема, підтверджується довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 6214 (И-2011) від 09.02.2011 р.
Між тим, об'єктом оспорюваного договору є підвальні приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. під склад.
Позивач стверджує, що вищевказані підвальні приміщення не можуть бути об'єктом оренди та використовуватись під склад, оскільки в них проходять труби (водопровідні мережі, комунікації по опаленню) та знаходиться теплопункт, доступ до них необхідно мати всім співвласникам будівлі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У процесі провадження у справі сторін було зобов?язано провести обстеження підвалу будівлі, що знаходиться по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, за результатами якого скласти відповідний акт, у якому вказати перелік об'єктів, що знаходяться у вказаному приміщенні та їх цільове призначення, розташування та площу.
Як зазначається в акті обстеження від 26.01.2011 р., у приміщеннях підвалу по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві знаходяться каналізаційні, водопровідні труби та проводка, що у даному випадку є обладнанням, призначеним для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів телекомунікацій.
Крім того, в акті обстеження вказано, що труби та проводка проходять вздовж стін та під стелею та, при цьому, проводка схована під короб, а в обстежуваних приміщеннях знаходяться також будівельні матеріали, будівельне сміття, пісок, дерев'яні піддони та будівельний місток.
Із практики застосування слів та словосполучень складом є приміщення, яке призначено для зберігання майна.
Умовами оспорюваного договору не встановлено яке майно/речі зберігатимуться/знаходитимуться у приміщеннях загальною площею 248, 7 кв.м. по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, орендовані позивачем під склад.
Між тим, суд відзначає, що каналізаційні, водопровідні труби та проводка проходять по всій будівлі та використовуються для водозабезпечення та відводу стічних вод та телекомунікацій, а тому їх наявність у підвалі, що є об'єктом договору № 112 від 01.03.2008 р. не виключає можливість зберігання у таких приміщеннях речей/майна і не означає їх автоматичну приналежність до головної речі -будівлі.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 р. № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що оспорюваному договорі міститься присилання на розпорядження Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації № 333 від 02.04.2008 р., що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав укладати договір станом на 01.03.2008 р.
Розпорядженням виконавчого органу Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) № 105 від 11.02.2008 р. «Про діяльність Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва на баланс відповідача за первісним позовом передано нежитловий фонд станом та делеговано функції орендодавця з 01.03.2008 р.
17.03.2008 р. виконавчим органом Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) винесено розпорядження № 274 про внесення змін та доповнень до розпорядження № 105 від 11.02.2008 р. «Про діяльність Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва»у відповідності до якого відповідачу надано повноваження на переукладення діючих договорів оренди нежитлових приміщень станом на 01.03.2008 р. в установленому чинним законодавством порядку.
Розпорядженням виконавчого органу Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) № 333 від 02.04.2008 р. Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва дозволено укласти, зокрема, договір оренди нежилого приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. для використання під склад.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
За таких обставин, враховуючи, що власник спірних приміщень -територіальна громада Дарницького району міста Києва в особі Дарницької районної у місті Києві ради надала дозвіл на укладення договору оренди нежилого приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. для використання під склад, тобто фактично схвалила укладений Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва правочин, а відтак -відсутні підстави для визнання недійсним вищевказаного договору.
Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведено у позовної заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»суду не надано.
За таких обставин, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»у задоволенні позовних вимог.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 20.04.2011 р.