ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/4920.04.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»
Простягнення 26 676 561,07 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судовому засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: Букова Ю.В. - дов. № б/н від 03.09.2010 р.
Брус О.М. -дов. № б/н від 01.09.10 р.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст»про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»та Закритого акціонерного товариства «Планета-Буд»23 383 868,97 грн. основного боргу, 1 257 185,00 грн. неустойки та 1 495 972,45 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009 р. щодо сплати лізингових платежів.
Ухвалою суду від 22.02.11 р. було порушено провадження у справі № 37/49 та призначено її розгляд на 04.04.11 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 04.04.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 22.02.11 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав суду оригінали доданих до позовної заяви документів.
Представник відповідача у судове засідання 04.04.11 р. не з'явився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які підтверджують отримання відповідачем 04.03.11 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ»у позовній заяві просило вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідачів у межах суми позову та судових витрат.
Розглянувши дане клопотання позивача, суд його відхилив, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та не визнає необхідним накладати арешт на майно та грошові кошти відповідача, а також зупиняти видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться на поточному рахунку відповідача.
Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та ненаданням ним відзиву на позов, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд даної справи № 37/49 на 20.04.11 р.; зобов'язано позивача надати суду письмові уточнення позовних вимог з урахуванням того, що просить стягнути кошти солідарно з двох осіб, тоді як відповідачем визнає одну особу, а також повторно зобов'язати надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів; повторно зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.
20.04.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи.
У судовому засіданні 20.04.11 р. представник позивача заперечив проти даного клопотання відповідача, повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, також надав заяву про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, згідно з якою було зазначено відповідачем тільки Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст». Зазначену заяву судом було залучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 20.04.11 р. було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «МБК Планета-Міст»про колегіальний розгляд справи № 37/49.
Представник відповідача у судове засідання 20.04.11 р. повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 01030 1336280 0 від 07.04.11 р., згідно з яким відповідач 11.04.11 р. отримав ухвалу суду від 04.04.11 р.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача у даному судовому засіданні, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу. Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
23.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»(лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 976-LD, відповідно до умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в договорі фінансового лізингу, зокрема, у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.
У відповідності до п. 1.1. даного договору, ціна предмета лізингу визначається в договорі фінансового лізингу; у випадку зміни курсу долара США до гривні на день підписання акту приймання-передачі ціна предмета лізингу на вимогу лізингодавця підлягає перерахунку за наступною формулою:
НЦ = (А / КПЛ) + (Ф / ККВ), де
НЦ -нова ціна предмету лізингу в еквіваленті доларів США;
А -сума в гривнях, розрахована із суми авансу за курсом першого лізингового платежу;
КПЛ -курс першого лізингового платежу;
Ф -сума фінансування;
ККВ -курс купівлі валюти;
у разі здійснення перерахунку сторони зобов'язані підписати додаткову угоду до цього договору про зміну ціни предмету лізингу та графіку лізингових платежів.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Фінансовий лізинг означає операцію з купівлі предмета лізингу лізингодавцем безпосередньо у продавця/лізингоодержувача, та подальша передача предмета лізингу лізингоодержувачц в користування на строк (який у будь-якому випадку не повинен бути менше 1 (одного) календарного року) та на умовах, погоджених в договорі фінансового лізингу, з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу у власність згідно з цим або окремо укладеним сторонами договором купівлі-продажу, якщо це необхідно, після закінчення строку лізингу та після виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу.
Згідно з п. 1.3. договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р., строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до даного договору, якщо інакше не передбачено умовами договору фінансового лізингу; лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати договір фінансового лізингу до закінчення строку лізингу.
Відповідно до п. 3.1. вищевказаного договору, загальні умови поставки зазначені в додатку № 1 до договору фінансового лізингу.
Згідно з п. 4.8. договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р., з дати передачі предмету лізингу лізингоодержувач визнає і бере на себе всі ризики, пов'язані з пошкодженням або втратою, викраденням або передчасним зносом предмета лізингу або будь-якої його частини, незалежно від причин таких подій (за винятком нормального зносу і амортизації предмета лізингу в процесі його експлуатації), відповідно до умов цього договору.
Пунктом 5.1. договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р., лізингодавець на строк лізингу укладає та підтримує чинним договір страхування предмета лізингу (договір страхування) зі страховою компанією (страховиком) на умовах та від ризиків, прийнятних для лізингодавця; на день підписання цього договору ознайомлений з правилами та умовами страхування; договір страхування має бути чинним з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу.
Розділом 7 договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р. визначено умови лізингових платежів.
У відповідності до п. 7.1. вищевказаного договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 7.2.1. договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р., перший лізинговий платіж сплачується за курсом першого лізингового платежу (офіційним курсом обміну валют НБУ, що діяв на день підписання цього договору) та складається із: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу (комісія за організацію) та авансу ціни предмета лізингу.
Відповідно до п. 7.2.2.1. вищевказаного договору, перший періодичний лізинговий платіж складається з комісії лізингодавця, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу.
Згідно з п. 7.2.2.2. договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р., другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із: відшкодування, яке є гривневою сумою, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі; комісії лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню; EURIBOR для євро, що нараховується на гривневий еквівалент суми, визначеної в п. 7.2.2.2. за кожний період періодичних лізингових платежів; LIBOR для долара США, що нараховується на гривневий еквівалент суми, визначеної в п. 7.2.2.2. за кожний період періодичних лізингових платежів.
Додатковими угодами № 2 від 13.05.09 р. та № 3 від 27.05.09 р. до договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р. були внесені зміни та змінено графік сплати лізингових платежів.
У відповідності до п. 7.4. договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р., комісія за організацію, аванс ціни предмета лізингу, комісія, відшкодування, передбачені цим розділом, є оплатою лізингодавцю за отримане лізингоодержувачем у лізинг майно за договором фінансового лізингу та компенсацією відсотків за кредит. Комісія лізингодавця розраховується на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів. Розмір періодичного лізингового платежу не можу бути меншим, ніж розмір відшкодування.
Позивач пояснив суду, що ним були виконані умови договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р. в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі від 13.05.09 р., підписаним та скріпленим печатками сторін.
Однак відповідач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.09 р. виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у нього станом на день подачі позову виникла заборгованість у розмірі 23 383 868,97 грн.
За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст»про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»та Закритого акціонерного товариства «Планета-Буд»23 383 868,97 грн. основного боргу, 1 257 185,00 грн. неустойки та 1 495 972,45 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009 р. щодо сплати лізингових платежів.
У судовому засіданні 20.04.11 р. позивачем було подано заяву про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, згідно з якою було зазначено відповідачем тільки Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»та яку судом було прийнято.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень предмету лізингу від відповідача не надходило, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконав неналежним чином.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 23 383 868,97 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст»боргу за договором фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009 р. у розмірі 23 383 868,97 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ»просить суд стягнути з відповідача 1 495 972,45 грн. інфляційних нарахувань за період з 16.07.09 р. до 17.02.11 р. та 539 534,65 грн. трьох відсотків річних за період з 16.07.09 р. до 17.02.11 р., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009 р. щодо сплати лізингових платежів.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього підлягають стягненню за розрахунком позивача, перевіреним судом, відповідно 1 495 972,45 грн. інфляційних нарахувань за період з 16.07.09 р. до 17.02.11 р. та 539 534,65 грн. трьох відсотків річних за період з 16.07.09 р. до 17.02.11 р., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009 р. щодо сплати лізингових платежів.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1 257 185,00 грн. неустойки, у зв'язку з порушенням договірного зобов'язання щодо оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009 р.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 8.2.1. договором фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009 р., у випадку несплати лізингоодрержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення договірного зобов'язання щодо оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009 р. неустойка у розмірі 1 257 185,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст»підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611 614, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 60, код ЄДРПОУ 32846139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 21/1, код ЄДРПОУ 33942232) 23 383 868 (двадцять три мільйони триста вісімдесят три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 97 коп. основного боргу, 1 495 972 (один мільйон чотириста дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 45 коп. інфляційних нарахувань, 539 534 (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 65 коп. трьох відсотків річних, 1 257 185 (один мільйон двісті п'ятдесят сім тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. неустойки, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту.
Суддя Гавриловська І.О.