ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/7718.04.11
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2
простягнення 5 046,09 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі -ФОП ОСОБА_2) про стягнення 5 046,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання послуг спецтехнікою №49 від 01.04.2009 р. позивач надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 200,00 грн., крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 132,80 грн., індекс інфляції у розмірі 537,60 грн. та 3% річних у розмірі 175,69 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2011 р.
В судове засідання 14.03.2011 р. представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. розгляд справи відкладено до 04.04.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. розгляд справи відкладено до 18.04.2011 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням ними витребуваних доказів.
В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №14236302 від 05.04.2011 р., що отримане представником позивача 13.04.2011 р.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалами суду доказів та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Місцезнаходження відповідача за адресою: АДРЕСА_1, на яку було відправлено ухвали суду, вказано в позові.
Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
01.04.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 (підрядник) та ФОП ОСОБА_2 (замовник) було укладено договір про надання послуг спецтехнікою №49 (надалі -"Договір").
Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується за дорученням замовника надати йому технічні послуги за допомогою автомобільної техніки, будівельної техніки та інших технічних засобів, а замовник в порядку та на умовах, встановлених Договором, зобов'язується оплатити послуги виконавця.
Згідно ст. 3.2 Договору послуги вважаються наданими після підписання уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг (виконаних робіт), який складається виконавцем та направляється замовнику разом з рахунком на оплату послуг.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що замовник здійснює оплату послуг виконавця протягом 2 банківських днів з моменту отримання від виконавця всіх необхідних документів замовника із зазначенням кількості годин роботи спецтехніки, оригіналу акту виконаних робіт та оригіналів інших необхідних документів, а також копій ін. документів.
На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги спецтехнікою на загальну суму 3 200,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №2 від 06.04.2009 р. та №2 від 10.04.2009 р.
Позивач вказує, що відповідач надані послуги не оплатив.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3 200,00 грн.
Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи підтверджується надання відповідачу послуг за Договором на суму 3 200,00 грн.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.5 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих за Договорам послуг на моменту розгляду справи настав.
Таким чином, заборгованість відповідача за надані позивачем згідно Договору послуги становить 3 200,00 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 3 200,00 грн. за надані послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ФОП ОСОБА_2 обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 3 200,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені 1 132,80 грн., індексу інфляції у розмірі 537,60 грн. та 3% річних у розмірі 175,69 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 13.04.2009 р. по 09.02.2011 р.
Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов'язання за надані послуги є 08.04.2009 р. (акт виконаних робіт №2 від 06.04.2009 р.) та 14.04.2009 р. (акт виконаних робіт №3 від 10.04.2009 р.).
Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 09.04.2009 р. та 15.04.2009 р. (відповідно) він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до п. 5.4 Договору за недотримання строків оплати визначених Договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день такого прострочення.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1 132,80 грн., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у період з 13.04.2009 р. по 09.02.2011 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 08.10.2009 р. та 14.10.2009 р. відповідно. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення.
Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, дати підписання актів виконаних робіт та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені (з 13.04.2009 р. по 09.02.2011 р.), правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 13.04.2009 р. по 08.10.2009 р. (акт виконаних робіт №2 від 06.04.2009 р.) та з 15.04.2009 р. по 14.10.2009 р. (акт виконаних робіт №3 від 10.04.2009 р.) у розмірі 350,31 грн.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суд відзначає, що відповідачем ні в усній, ні в письмовій формі не було заявлено про застосування судом строку позовної давності, а отже підстави для застосування позовної давності щодо стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відсутні.
Суд перевірив та вважає за можливе стягнути з відповідача індекс інфляції та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 3 200,00 грн., пені у розмірі 350,31 грн., індексу інфляції у розмірі 537,60 грн. та 3% річних у розмірі 175,69 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 776,94 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп., пеню у розмірі 350 (триста п'ятдесят) грн. 31 коп., індекс інфляції у розмірі 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) 69 коп., державне мито у розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -20.04.2011 р.