ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/3118.04.11
За позовомПублічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»
ДоПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»
Провизнання недійсним кредитного договору (про відкриття відновлюваної кредитної лінії) № 24/3-07 від 23.04.2007 року
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Марчук В.Р. -дов. № б/н від 10.02.2011 року;
від відповідача: Чернов Д.Є. -дов. № 09-32/525 від 11.09.2010 року;
Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»про визнання недійсним кредитного договору (про відкриття відновлюваної кредитної лінії) № 24/3-07 від 23.04.2007 року.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Кредитний договір № 24/3-07 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23 квітня 2007 року не відповідає нормам чинного законодавства, так як не містить усіх істотних умов, обов'язковість яких передбачена ст. 345 ГК України.
Ухвалою від 14.02.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.03.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2011 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання 11.03.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 11.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 25.03.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 25.03.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні 25.03.2011 року представник відповідача надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представники сторін в судовому засіданні 25.03.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/31, яке судом розглянуто та задоволено.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 25.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 18.04.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні 18.04.2011 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 18.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-
23 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Фірма «Нафтогазбуд», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд»(далі -позивач, банк) та Акціонерним комерційним примислово -інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»(далі -відповідач, позичальник) було укладено Кредитний Договір № 24/3-07 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Договір), пунктом 1.1. якого сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі яка не може перевищувати 1 000 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.2 Договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -22.04.2010 року. Сторони встановлюють, що ліміт кредитної лінії зменшується за графіком визначеним Договором.
Згідно з пунктом 2.1 Договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 16,0 відсотків річних з розрахунку 365 (366) календарних днів у році до фактичного виконання ним грошових зобов'язань з повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту.
В подальшому сторони, неодноразово укладали додаткові угоди до Договору, якими змінювали істотні умови Договору.
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним кредитного договору (про відкриття відновлюваної кредитної лінії) № 24/3-07, укладеного між сторонами 23 квітня 2007 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що Кредитний договір № 24/3-07 від 23.04.2007 року не містить всіх істотних умов Договору, обов'язкова наявність яких передбачена нормами чинного законодавства, також розділом 4 спірного Договору не передбачено відповідальності банку (відповідача) за несвоєчасне надання кредиту та крім того, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»не скріпило своєю печаткою спірний Договір.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, враховуючи те, що наведені позивачем доводи щодо визнання недійсним кредитного договору (про відкриття відновлюваної кредитної лінії) № 24/3-07 від 23.04.2007 року не знайшли свого відображення в матеріалах справи, наявність всіх обов'язкових ознак для визнання вищезазначеного Договору недійсним позивач не довів, інших доводів, що спірний Договір суперечить чинному законодавству в розумінні ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України суду також не надано, а тому господарський суд приходить до висновку, що підстави для визнання його недійсним відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
21.04.2011 року