ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/9004.04.11
За заявою відкритого акціонерного товариства «Інвікта-Маяк»
До публічного акціонерного товариства «Енергобанк»
Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
1) товариство з обмеженою відповідальністю «Інвікта»
2) публічне акціонерне товариство «Завод «Маяк»
Про визнання недійсним договору застави від 13.01.2003 р. зі змінами та
доповненнями
Суддя Удалова О.Г.
Представники учасників процесу:
Від позивача Фоменко А.В. (за дов.)
Від відповідача Степанчук О.Г. (за дов.)
Від третіх осіб не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося відкрите акціонерне товариство «Інвікта-Маяк»з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Енергобанк»про визнання недійсним укладеного між сторонами договору застави від 13.01.2003 р. з усіма змінами та доповненнями до нього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011 р. порушено провадження у справі № 17/90 та призначено її до розгляду на 14.02.2011 р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, неподанням витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 21.03.2011 р..
Відповідач подав суду відзив, у якому позовні вимоги відхилив. Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, якою було посвідчено спірний договір. Вказане клопотання судом відхилено як необґрунтоване, оскільки стороною не надано належних доказів на підтвердження того, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки останнього щодо однієї зі сторін.
Позивач подав суду клопотання про направлення запиту до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з метою витребування додаткової інформації, яке судом задоволено.
На запит суду № 06-37.1/960 від 02.03.2011 р. Київське міське БТІ 18.03.2011 р. надало відповідь, в якій повідомлено, що станом на 15.03.2011 р. виробничий корпус № 7 площею 14 112 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності не зареєстрований.
Ухвалами суду від 02.03.2011 р. та від 21.03.2011 р. було залучено до участі у справі третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвікта»(кредитора за договором кредиту, в забезпечення якого укладено спірний договір застави) та публічне акціонерне товариства «Завод «Маяк»(співвласника виробничого корпусу № 7, розташованого за адресою: АДРЕСА_1).
Позивач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.
Ухвалою суду від 21.03.2011 р. було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи до 04.04.2011 р..
Треті особи у судове засідання повноважних представників не направили, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надали. Про час та місце розгляду справи учасники процесу належним чином повідомлені судом.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
10.01.2003 р. між акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником якого є відповідач, та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвікта»було укладено договір на видачу кредиту № 301-01 (надалі - Кредитний договір).
Відповідно до умов Кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 974 210 євро на строк з 10.01.2003 р. по 09.01.2007 р. для придбання виробничого обладнання та на сплату ввізного мита, а позичальник сплачує банку за користування кредитом 18% річних. Погашення кредиту здійснюється згідно з графіком (додаток № 1 до Договору).
Пунктом 2.1. Кредитного договору встановлено, що забезпеченням виконання зобов'язань постачальника є застава згідно з договорами застави, що укладаються в день підписання договору.
13.01.2003 р. між акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником якого є відповідач, та закритим акціонерним товариством «Інвікта-Маяк», правонаступником якого є позивач, було укладено договір застави (далі - Договір застави).
Відповідно до п. 1.2. Договору застави закрите акціонерне товариство «Інвікта-Маяк»(заставодавець) забезпечує вимоги акціонерного банку «Енергобанк»(заставодержателя), які випливають з Кредитного договору зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між заставодержателем і позичальником шляхом передачі заставодержателю предмету застави: об'єкт незавершеного будівництва - частина виробничого корпусу № 7, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 7 387,2 кв. м.
Згідно з довідкою від 12.06.2002 р. № 243, виданою Київським міським бюро інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, готовність незавершеного будівництва предмету застави складає 98 відсотків і його балансова вартість становить 6 540 000 грн. Будівництво здійснюється на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 20.11.1978 р. № 1621/26. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі акту прийняття-передачі майна, що вноситься до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Інвікта-Маяк»від 16 жовтня 2000 року.
Договір застави був посвідчений 13.01.2003 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (реєстраційний номер № 181) та у зв'язку з цим накладено заборону відчуження на вказане в договорі незавершене будівництво частини виробничого корпусу № 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить закритому акціонерному товариству «Інвікта-Маяк».
29.03.2007 р. між акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником якого є відповідач, та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвікта»було укладено додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої банком було відкрито позичальнику відновлювальну мультивалютному кредитну лінію з лімітом 4 000 000 доларів США на строк по 01 жовтня 2012 року для здійснення проекту виробництва будівельних конструкцій.
29.03.2007 р. між акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником якого є відповідач, та закритим акціонерним товариством «Інвікта-Маяк», правонаступником якого є позивач, було укладено договір про внесення змін до Договору застави.
Зазначеним договором про внесення змін до Договору застави сторони дійшли згоди про зміну редакцій пунктів 1.1. та 1.2. Договору застави щодо вимог заставодержателя, які забезпечує застава, а також щодо предмету застави, яким є об'єкт незавершеного будівництва - частина виробничого корпусу № 7, за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 8, загальною площею 7 387,2 кв. м. Відповідно до Довідки від 12.12.2006 р. № 202, виданої Київським міським бюро інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, готовність незавершеного будівництва предмету застави складає 98 відсотків і його балансова вартість становить 8 689 835,26 грн. Будівництво здійснюється на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 20.11.1978 р. № 1621/26. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі акту прийняття-передачі майна, що вноситься до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Інвікта-Маяк»від 16 жовтня 2000 року.
Договір про внесення змін до застави був посвідчений 29.03.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. (реєстраційний номер № 180).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу для визнання Договору застави недійсним, посилається на те, що договір застави не відповідає вимогам закону України «Про іпотеку», у зв'язку з відсутністю в іпотечному договорі передбачених статтею 18 Закону істотних умов, а саме: опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційних даних, а також посилання на видачу заставної або її відсутність.
Щодо зазначених обставин слід зазначити наступне.
На день укладення сторонами договору застави від 13.01.2003 р. діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. зі змінами та доповненнями та Закон України «Про заставу»в редакції від 21 грудня 2000 року.
Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).
Згідно зі ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення (ст. 59 ЦК УРСР).
Закон України «Про іпотеку»набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 3 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Сторони не могли порушити при укладанні Договору застави норми, які почали діяти лише після його укладення. Порушення положень вказаних норм при укладенні Договору застави не можуть вважатися підставою для визнання його недійсним.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи та не впливають на розгляд справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання недійсним укладеного між сторонами договору застави від 13.01.2003 р. з усіма змінами та доповненнями до нього задоволенню не підлягають як безпідставні та не обґрунтовані.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 21.04.2011 р.