ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/9618.04.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗІП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон КСД"
простягнення 25 490,08 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача Колісник А.О. -представник
від відповідача не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІП" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон КСД" заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції у розмірі 16 312,20 грн., пені у розмірі 1 138,60 грн., 24% річних у розмірі 3 391,93грн. та штраф у розмірі 4 647,35 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар згідно Договору поставки № 4/008 від 09.02.2010.
Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про призначення розгляду справи направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
09.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗІП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон КСД" (покупець) укладено Договір поставки № 4/008 (далі - Договір).
За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах цього Договору продукцію виробництва ТОВ ПП "ЗІП" (далі -товар, продукція), кількість, асортимент і ціна якої визначені в Специфікаціях (накладних), які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 4.1 Договору товар, що поставляється, оплачується за ціною, встановленою постачальником і зазначеною в Специфікаціях (накладних).
Відповідно до п. 4.2 Договору покупець оплачує вартість товару:
- або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару;
- або з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з моменту поставки товару.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар - за видатковими накладними № 08-0000480 від 19.02.2010 на суму 387 832,69 грн. та № 08-0000684 від 04.03.2010 на суму 3 270,31 грн., а всього 391 103,00 грн.
Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних, та довіреностями № 40 від 22.02.2010, № 57 від 03.03.2010 на отримання товару від позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач повного розрахунку з позивачем не здійснив, згідно банківських виписок відповідачем згідно Договору та видаткових накладних було перераховано на рахунок позивача всього 284 803,00 грн.
Крім того, відповідач здійснив повернення частини товару позивачу за звортніми накладними № 08-0002559 від 14.05.2010 на суму 72 643,99 грн. та № 08-0002561 від 14.05.2010 на суму 9 164,84 грн., а всього 81 808,83 грн.
Між сторонами складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків, згідно якого станом на 14.12.2010 заборгованість відповідача перед позивачем становила 24 491,17 грн.
Згідно банківської виписки 30.12.2010 відповідачем перераховано на рахунок позивача 9 000,00 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений по Договору поставки № 4/008 від 09.02.2010 товар складає 15 491,17 грн.
15.01.2011 позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 1 від 13.01.2011 з вимогою перерахувати на рахунок позивача суму основної заборгованості у розмірі 15 491,17 грн. та штрафні санкції.
Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 15 491,17 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 15 491,17 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 138,60грн., штрафу в розмірі 4 647,35 грн., 24% річних у розмірі 3 391,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 821,03 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку прострочки оплати товару з вини покупця, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 24% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діє в період прострочки, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.
З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару виконав не в повному обсязі, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем та перевіреним судом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару встановлений судом та відповідачем не спростований, розмір процентів у розмірі 24% за прострочення оплати погоджений у договорі, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем.
Згідно з п. 5.2 Договору у випадку прострочки оплати товару на строк більше 60 календарних днів покупець також зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості товару.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність у вигляді пені передбачена п. 5.2 Договору.
Іншою частиною п. 5.2 Договору також передбачено відповідальність відповідача за прострочення грошового зобов'язання щодо оплати платежів за Договором.
Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
В даному випадку Договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у зв'язку з чим позов в частині стягнення 30% штрафу від вартості товару задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон КСД" (03065, м.Київ, пр-т Космонавта Комарова, 42, ідентифікаційний код 36088430, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІП" (51901, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107А, ідентифікаційний код 21875464) основний борг у розмірі 15 491 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 17 коп., пеню у розмірі 1 138 (одна тисяча сто тридцять вісім) грн. 60 коп., 24% річних у розмірі 3 391 (три тисячі триста дев'яносто одна) грн. 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) грн. 03 коп., державне мито у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 43 коп. та 192 (сто дев'яносто дві) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В інший частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення: 21.04.2011