ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/9321.04.11
За позовом Дочірнього підприємства „СК-Трейд Групп” Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Симпатик"
про стягнення заборгованості в сумі 899,42 грн.
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Рабчун Р.О. - представники за довіреністю б/н від 11.04.11 р.
У судовому засіданні 21.04.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дочірнє підприємство „СК-Трейд Групп” Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Симпатик” про стягнення заборгованості в сумі 899,42 грн., з яких 578,88 грн. основного боргу, 202,63 грн інфляційних збитків, 50,72 грн -3% річних, 67,19 грн пені..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 29.12.2006 року сторони уклали договір поставки № В-1220, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.
На виконання умов договору поставки № В-1220 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 578,88 грн., про що сторонами було оформлено та підписано видаткову накладну № 315 від 25.03.08.
Проте відповідачем в порушення умов договору в належні строки і в повному обсязі не сплатив за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість сумі 578,88 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 67,19 грн, 202,63 грн інфляційних збитків та 50,72 грн -3% річних.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.11 р. було порушено провадження у справі № 40/93 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.04.11.
У судове засідання 19.04.2011 року представник відповідача з'явився, надав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 578,88 грн - основного боргу та заявив про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, решту позовних вимог визнав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через загальний відділ діловодства від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.03.2011 року, а також клопотання про розгляд справи без представника позивача.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 21.04.2011 у зв'язку з витребуванням у відповідача належних доказів сплати основної суми боргу.
У судове засідання 21.04.11 представник відповідача з'явився, надав додаткові докази по справі.
Судом заслухані пояснення представника відповідача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № В-1220 від 29.12.2006 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.
Згідно з п.1.2 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Відповідно до п.2.1 договору асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначається у „Протоколі узгодження ціни та асортименту” та є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що поставка товару здійснюється за рахунок постачальника, до місця, визначеного покупцем в замовленні.
Підставою для проведення оплати є: накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура та податкова накладна (п.7.2 договору).
Згідно з п.7.3 договору поставки № В-1220 від 29.12.2006 року оплата за поставлений товар згідно умов цього договору здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Дозволяється продовження строку оплати за поставлений товар по домовленості з постачальником.
Пунктами 9.1, 9.4 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.07, якщо після закінчення дії договору сторони не мають претензій одна до одної, строк дії договору вважається продовженим ще на один рік.
Таким чином, строк дії договору було за взаємною згодою сторін було продовжено до 31.12.08.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи , на виконання умов договору поставки № В-1220 від 29.12.2006 року позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 578,88 грн., про що сторонами було підписано та скріплено печатками видаткову накладну від 25.03.08 № РН-0000315.
Відповідач вчасно не здійснив оплату за поставлений товар, що ним не заперечується.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
14.05.09 позивач направив відповідачу претензію, в якій запропонував погасити заборгованість по договору поставки № В-1220 від 29.12.2006 року в сумі 578,88 грн. протягом 5 днів з моменту отримання претензії.
Відповідачем відповідь на претензію не надано, заборгованість не сплачена.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих відповідачем доказів (платіжне доручення № 3703 від 15.04.11 на суму 578,88 грн..) вбачається, що станом на момент винесення рішення відповідачем було сплачено на рахунок позивача суму основної заборгованості.
Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, оскільки факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в частині суми основної заборгованості за договором поставки № В-1220 від 29.12.2006 року в сумі 578,88 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стосовно вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст.256 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).
Позовна давність, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦКУ застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦКУ).
Зважаючи на те, що строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені за порушення строків розрахунків за договором поставки № В-1220 від 29.12.2006 року в сумі 578,88 грн сплив на момент звернення до суду, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог у цій частині, суд, керуючись ст. 267 ЦКУ відмовляє у позовних вимогах в цій частині.
Згідно з п.2.ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 202,63 грн. та 3% річних в сумі 50,72 грн., що розраховані за період з 25.04.08 по 24.03.11.
Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком збитків від інфляції та 3% річних, що міститься в додатках до позовної заяви, тому вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 202,63 грн та 3% річних від суми боргу в розмірі 50,72 грн підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 44 ГПК України складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив заборгованість в сумі 578,88 грн. вже після звернення позивача з позовом до суду, тому судові витрати покладаються на відповідача в цій частині.
Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті державного мита покладаються:
на позивача в сумі 7 грн. 14 коп., на відповідача -94 грн 86 коп.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:
на позивача в розмірі 16,52 грн., на відповідача -219,48 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Симпатик” (03049 м. Київ, вул. Лукашевича, 15а, ідентифікаційний код 32524414) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Дочірнього підприємства „СК-Трейд Групп” товариства з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води»(90454 Закарпатська область, Хустський район, смт. Вишково, вул. Шаянська, 51А, ідентифікаційний код 32303872) суму інфляційних збитків в розмірі 202 (двісті дві) грн. 63 коп., 3 % річних в розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 72 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 94 (дев'яноста чотири) грн. 86 коп. та 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі № 40/93 в частині стягнення 578,88 грн.
4. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 67 грн 19 коп. відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 21.04.2011 р.