Запорізької області
14.04.11 Справа № 30/5009/214/11
Суддя Кагітіна Л.П.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ «Універсал Банк»м. Львів (79000, м. Львів, вул. Федіковича, 51)
про розірвання договору та повернення предмету лізингу.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін:
від позивача: Лєнков О.М., довіреність № 06-07/10-ДП від 06.07.2010р.;
від відповідача: Кузьмінова О.В., довіреність № б/н від 10.12.2010р.;
від третьої особи: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова компанія»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про розірвання договору фінансового лізингу № 071130/ФЛ-0345 від 30.11.2007р., укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон-2005», та зобов'язання відповідача повернути позивачу предмет лізингу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.651, п.1 ст.785 Цивільного кодексу України; п.6 ст.193 Господарського кодексу України; п.4 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також умови п. 16.2 укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що підставою для розірвання договору є систематичне порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо вчасності сплати лізингових платежів. За твердженням позивача, станом на 10.01.2011р. розмір заборгованості відповідача за договором складає 2 046 567,60 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/214/11, розгляд справи призначено на 10.02.2011р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засіданні та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 10.03.2011р. та 17.03.2011р.
Ухвалою господарського суду від 17.03.2011р. строк вирішення спору у справі №30/5009/214/11 було продовжено за клопотанням відповідача до 02.04.2011р., розгляд справи відкладено до 31.03.2011р.
Позивач свого представника у судове засідання 31.03.2011р. не направив, вимоги ухвал суду від 10.02.2011р., 10.03.2011р. та 17.03.2011р. у даній справі щодо надання витребуваних судом документів та пояснень не виконав. Адресованою господарському суду Запорізької області телеграмою від 29.03.2011р. заявив клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність надання часу для добровільного врегулювання спору.
Присутнім у судовому засіданні 31.03.2011р. представником відповідача надано письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ПАТ «Універсал Банк»м. Львів, з тих підстав, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору предмет лізингу знаходиться в заставі Банку в забезпечення зобов'язань позивача, тому вирішення даної справи може вплинути на його права та обов'язки.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2011р. у даній справі залучено до участі у справі ПАТ «Універсал Банк»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, строк вирішення спору за клопотанням позивача було продовжено до 18.04.2011р., судове засідання призначено на 14.04.2011р.
Представник позивача у судовому засіданні 14.04.2011р. в повному обсязі підтримав викладені у позовній заяві вимоги. До матеріалів справи представником позивача надані копії наступних документів: довідка про місцезнаходження підприємства та банківські реквізити, Довідка з ЄДРПОУ, Свідоцтво про державну реєстрацію № 602997, Довідка про взяття на облік платника податків, складений в односторонньому порядку акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем за період з 01.01.2002р. по 12.04.2011р. Інші витребувані судом документи позивачем не надані.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон»(правонаступник ТОВ «Аквілон-2005») -відповідач у справі -у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. Вказує, що згідно з п. 16.2 Договору розірвання договору можливо лише за письмовою згодою Банку, в якому предмет лізингу знаходиться в заставі. Вважає, що передача транспортного засобу можлива після закінчення строку дії договору, який відповідно до п. 18.1 Договору продовжується до моменту повного його виконання.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов. Згідно з усними поясненнями представника відповідача, існування заборгованості перед позивачем відповідачем не заперечується, з наданими позивачем даними щодо розміру заборгованості (1939453,70 грн.) погоджується і вказує, що, на даний час відповідачем здійснюються дії по отриманню кредиту, який буде використано для погашення заборгованості.
Також, представником відповідача у судовому засіданні надано письмове клопотання про відстрочення виконання судового рішення по даній справі на шість місяців, мотивоване метою добровільного виконання.
Третя особа у справі -ПАТ «Універсал Банк»м. Львів -процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
В судовому засіданні 14.04.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
30.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(Лізингодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон-2005»(Лізингоодержувачем), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон»(відповідач у справі), було укладено договір №071130/ФЛ-0345 фінансового лізингу (надалі -Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору предметом цього договору є надання Лізингодавцем в тимчасове платне користування Лізингоодержувачу предмета лізингу, найменування, кількість, рік випуску, вартість якого вказано у специфікації в Додатку № 2 до договору (надалі -майно або предмет лізингу) для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
За змістом п. 2.1 Договору сторони дійшли згоди, що строк, на який майно передається у фінансовий лізинг, становить 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.
Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору).
На підставі Договору та Акта приймання-передачі від 26.12.2007р. відповідач по справі отримав у фінансовий лізинг нове обладнання - Комплект опалубних форм (у складі згідно переліку, вказаному в даному акті). Вартість майна вказана у видатковій накладній № ЛІ-0276 від 26.12.2007р., яка є невід'ємною частиною даного акту, і складає 2295000,00 грн. (з ПДВ).
Порядок оплати лізингових платежів (строки, суму) сторони визначили у відповідному Графіку (арк. справи 19).
В пункті п. 16.2 Договору сторони погодили, що на вимогу Лізингодавця, за наявності попередньої письмової згоди Банку, цей договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у випадках, коли Лізингоодержувач: <…> 16.2.2. не сплачує лізингові платежі протягом одного місяця з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).
За твердженням позивача, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював лізингові платежі за Договором, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за Договором в розмірі 2046567,60 грн.
У зв'язку з порушеннями умов Договору щодо вчасності сплати лізингових платежів позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу (вих. № 1393 від 27.10.2009р.) щодо повернення предмета лізингу та сплату простроченої заборгованості і сум штрафних санкцій
Зазначена лист-вимога залишена відповідачем без відповіді.
Позовні вимоги про розірвання договору №071130/ФЛ-0345 фінансового лізингу та зобов'язання відповідача повернути передане за цим договором в лізинг майно є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 071130/ФЛ-0345, який за своєю правовою природою по суті є договором фінансового лізингу.
Спеціальним нормативним актом, який безпосередньо регулює відносини лізингу, є Закон України «Про фінансовий лізинг». Згідно з ч. 2 ст. 1 цього Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Цим законом встановлюється порядок нарахування та сплати за договором (лізингові платежі).
Факт передачі предмету лізингу за Договором підтверджується актом приймання-передачі від 26.12.2007 року, за яким лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначене Договором та Специфікацією (додаток № 2 до договору) майно.
Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні підстави розірвання цивільно-правових договорів, визначені у нормах глави 53 Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 651, 652 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Істотні порушення, на думку позивача, полягають в тому, що у визначений договором строк відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання щодо внесення лізингових платежів.
Судом встановлено, що передане за договором в лізинг майно знаходиться у користуванні відповідача і факт існування заборгованості по лізинговим платежам ним не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначені права лізингодавця (позивача), у тому числі: здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Згідно статті 11 цього ж Закону у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Підпунктом 16.2.2 Договору визначено, що на вимогу лізингодавця, за наявності попередньої згоди Банку, цей договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у випадку, коли лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом одного місяця з дня настання строку платежу, встановленого Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).
Умовами спірного договору передбачено, що він діє до виконання зобов'язань обома сторонами, а відповідачем зобов'язання щодо оплати лізингових платежів не виконано, договір на момент вирішення спору є діючим.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами підчас виконання Договору у ТОВ «Промислово-будівельна компанія «Аквілон»виникла заборгованість перед ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія», яка згідно з представленим позивачем одностороннім актом звірки та що підтверджується наданими відповідачем банківськими виписками на час розгляду справи складає 1939453,70 грн.
Відповідно до приписів ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. При цьому, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Пунктом 10.1 укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу встановлено, що лізингодавець має право у межах строку дії цього Договору на дострокове повернення майна в разі дострокового розірвання даного договору відповідно до ст. 16 даного договору.
Згідно з п. 10.3 Договору у разі дострокового розірвання даного договору відповідно до п. 16.2 Договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю, за вказаною останнім адресою на території України, майно з моменту набрання законної сили рішенням суду за свій рахунок.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем доведено невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати в визначений строк та у повному обсязі передбачених договором лізингових платежів, що не заперечується і відповідачем, таке порушення з його боку умов договору фінансового лізингу №071130/ФЛ-0345 є підставою для його розірвання та зобов'язання повернути об'єкт лізингу.
Посилання відповідача на те, що за умовами пункту 16.2 Договору предмет лізингу знаходить в заставі і для дострокового розірвання договору потрібна попередня письмова згода Банку, судом до уваги не приймається, оскільки зазначене суперечить приписам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 10, 11 Закону України про фінансовий лізинг».
Окрім цього, згідно із ст. 9 Закону України «Про заставу»законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.
Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що заставодавець зберігає право розпорядженя заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
В даному випадку ані Законом, ані договором інших умов не передбачено і мова йде не про відчуження майна, а про повернення майна лізингодавцю. Тим більш, банк не є стороною за договором лізингу.
Водночас, враховуючи, що в силу статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), аналогічні обов'язки лізингоодержувача щодо повернення предмет лізингу закріплені також статтею 785 ЦК України.
Таким чином, за наявності факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»про розірвання спірного договору, та як наслідок, повернення предмету лізингу лізингодавцю є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відстрочення виконання судового рішення по даній справі, суд не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
В силу положень п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Суд наголошує, що наведена правова норма надає господарському суду право (а не встановлює обов'язок) надати відстрочку або розстрочку виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до розділу V ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи, в яких містяться дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Такі документи повинні: містити відомості, що мають значення для справи; бути виконані у формі, яка дає змогу встановити достовірність документу.
В якості підстави для надання йому відстрочки відповідач посилається на добровільне виконання судового рішення. За усними поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, на даний час відповідачем здійснюються дії по отриманню кредиту, який буде використано для погашення заборгованості.. Проте, будь-яких доказів на підтвердження тверджень відповідачем не надано.
Дослідивши матеріали та обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення у даній справі, а посилання на отримання кредиту не є належним доказом наявності виняткових обставин, в розумінні ст.ст. 32-36, 83, 121 ГПК України, для відстрочки судового рішення у даній справі на 6 місяців.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений права, за наявності відповідних обставин та належних доказів, вирішити це питання на стадії виконавчого провадження або повторно звернутися до господарського суду першої інстанції в порядку ст. 121 ГПК України із заявою про надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом (державне мито в сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33-36, 49, ст.ст. 82-85, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія», м. Київ, задовольнити в повному обсязі.
Розірвати договір фінансового лізингу № 071130/ФЛ-0345 від 30.11.2007р.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя, повернути предмет лізингу на вказану лізингодавцем на адресу: м. Київ, вул. Верхній Вал, 4-А.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон»»(69027, м. Запоріжжя, вул. Академіка Карпинського, 45; р/р №26009001000058 в ПАО «Мотор Банк»м. Запоріжжя, МФО 313009, код ЄДРПОУ 33869975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; р/р № 26005600325246 в ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019, Код ЄДРПОУ 31362539) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України 19.04.2011р.