24.03.11р.
Справа № 5005/2410/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкон", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Відкритого акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 50169,98 грн.
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання -помічник судді Целіковська О.А.
Представники:
Від позивача - Кошко Т.М. - головний бухгалтер, довіреність № 1 від 16.03.11р.
Від відповідача - Баліна І.Є. - юрисконсульт, довіреність № 31-01-526 від 20.11.10р.
ТОВ "Елкон" звернулось із позовом до ВАТ "Дизельний завод", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 50169,98 грн. штрафних санкцій, трьох відсотків річних та індексації суми заборгованості, а також судові витрати у справі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 18.07.2008р. Відповідач заборгував Позивачу грошові кошти у сумі 42306,00 грн., внаслідок чого Позивач змушений був звернутись за стягненням цих коштів до господарського суду. Вказує, що на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009р. у справі №33/124-09 з Відповідача було стягнуто на користь Позивача суму 42306,00 грн., однак реально ці кошти були стягнуті державною виконавчою службою лише 08.11.2010р. Вважає, що відповідно до п.п. 4.2, 9.4 умов договору №10/УІ-08 від 10.06.2008р., за невиконання умов цього договору Відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 33457,00 грн. за період з 04.08.2008р. по 20.02.2011р. (931 день), 13475,70 грн. індексації інфляції за період вересня 2008 року по січень 2011 року включно та 3237,28 грн. три проценти річних за період з 04.08.2008р. по 20.02.2011р. (931 день).
ВАТ "Дизельний завод" позов не визнає. В запереченнях на позов вказує, що звертаючись до суду з даним позовом Відповідач пропустив строки позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення неустойки та не врахував положення ст. 232 Господарського кодексу України, які передбачають, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Просить у відзиві на позов застосувати позовну давність та відмовити в позові повністю.
В судовому засіданні 24.03.2011р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив
Між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Елкон" («Підрядник»та Відповідачем -Відкритим акціонерним товариством "Дизельний завод" («Замовник») був укладений договір №10/УІ-08, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався до 31.12.2008р. виконати роботи по налагодженню та випробуванню електроустаткування підстанцій Відповідача, а Відповідач зі своєї сторони зобов'язався оплатити вартість цих робіт в розмірі 91019,00 грн.
Відповідно до п.4.2 умов вказаного договору, розрахунок за виконані Підрядником роботи здійснюється Замовником не пізніше 15-ти календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009р. у справі №33/124-09 встановлений факт неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань перед Позивачем і стягнуто в примусовому порядку з Відповідача на користь Позивача суму 42306,00 грн. основного боргу, 254,80 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виданий відповідний наказ №33/124-09 від 30.05.2009р.
Так в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009р. у справі №33/124-09 було встановлено, що Позивачем достроково були виконані роботи за вказаним договором на суму 42306,00 грн., що підтверджується актом прийомки виконаних підрядних робіт №1 від 17.07.2008р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками сторін.
Як вказує Позивач, Відповідач в добровільному порядку це судове рішення не виконав, тому воно було передане на виконання до державної виконавчої служби, яка в примусовому порядку здійснила їх стягнення та перерахувала Позивачу 08.11.2010р.
Таким чином, з 04.08.2008р. у Відповідача почалось прострочення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед Позивачем зі сплати суми 42306,00 грн., яке було припинено 08.11.2010р.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, Позивач нарахував Відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати суми 42306,00 грн. основного боргу додатково суму 13475,70 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2008 року по січень 2011 року включно та суму 3237,28 грн. трьох процентів річних за період з 04.08.2008р. по 20.02.2011р. (за 931 день).
Також, на підставі п. 9.4 вказаного договору, який встановив, що в разі порушення строків оплати, вказаних в п. 4.2 цього договору, Замовник сплачує Підряднику пеню за кожний день затримки в розмірі 0,1 % від суми недоплати, Позивач додатково нарахував Відповідачу суму 33457,00 грн. пені за період з 04.08.2008р. по 20.02.2011р. (931 день).
Відповідач зі своєї сторони доказів добровільної сплати зазначених додаткових нарахувань суду на час розгляду цієї справи не надав.
З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
При вирішенні господарського спору по суті господарський суд приймає рішення, яке відповідно до вимог статей 82, 85 і 115 Господарського кодексу України, після набрання ним законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України “Про виконавче провадження”.
За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості є одним із засобів захисту порушеного цивільного права, а прийняте зі спору між сторонами судове рішення забезпечує реалізацію права на такий захист.
Встановлений Господарським процесуальним кодексом України і Законом України “Про виконавче провадження” порядок, спрямований на примусове виконання рішень господарського суду, не позбавляє боржника можливості з добровільного виконання взятих зобов'язань як під час судової процедури, так і з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.
Так стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, цивільним законодавством передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, що є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Як вбачається із встановлених обставин, підставою заявленого Позивачем позову про стягнення з Відповідача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, є невиконання Відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання, які випливають із умов вказаного договору підряду в частині проведення оплати за виконані Позивачем підрядні роботи.
Таким чином, у Позивача наявні законні підстави для стягнення з Відповідача додаткового до суми основного боргу також суми втрат від інфляції та трьох процентів річних в наступних розмірах: суми 11729,47 грн. -інфляційних втрат за заявлений період з 04.08.2008р. по 08.11.2010р., але лише за повні місяці з вересня по жовтень 2010 року включно (42306,00 грн. х 1,2772533% (сумарний індекс інфляції)=54035,47 грн. - 42306,00 грн. = 11729,47 грн.), та суми 2872,17 грн. -три проценти річних за період з 04.08.2008р. по 08.11.2011р. (за 826 днів - 42306,00 грн. х3%/100%х826дн./365дн.=2872,17 грн.).
Решта нарахувань Позивача в сумі 1746,23 грн. інфляційних втрат та суми 365,11 грн. трьох процентів річних - є необґрунтованими за період з 09.11.2010р. по 20.02.2011р., оскільки Позивачем не враховано, що припинення з 08.11.2010р. основного зобов'язання є підставою для припинення у цей же день усіх похідних від нього додаткових зобов'язань.
Щодо позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми 33457,00 грн. пені, яка нарахована за період з 04.08.2008р. по 20.02.2011р. (931 день), то у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із спірних обставин, Позивач обґрунтовано почав нарахування пені з дати початку прострочення основного зобов'язання та нарахував її за період з 04.08.2008р. по 04.02.2009р. (за 6 місяців), але безпідставно здійснив нарахування пені в подальший період часу з 05.02.2009р. по 20.02.2011р.
Згідно п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позивач звернувся до суду із позовом, який розглядається у цій справі 21.02.2011р. (відправлений поштовим зв'язком).
Таким чином, 04.02.2010р., тобто до пред'явлення позову до суду, у Позивача сплив строк спеціальної позовної давності щодо усіх вимог про стягнення пені, яка нарахована за період з 04.08.2008р. по 04.02.2009р.
За приписами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач зі своєї сторони заявив про застосування до вказаних зобов'язань спеціальної позовної давності у один рік.
Отже, до вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені, яка нарахована за період з 04.08.2008р. по 04.02.2009р., повинна бути застосована позовна давність в один рік.
Частина 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За вказаних вище обставин у позовних вимогах Позивача про стягнення з Відповідача суми 33457,00 грн. пені слід повністю відмовити.
Судові витрати у справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,
Керуючись ст. ст. 4, 32-36, 43, 45, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дизельний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкон" суму 11729 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 2872 грн. 17 коп. три проценти річних, 146 грн. 01 коп. витрат на держмито, 68 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
І.М. Подобєд
Повне рішення складено - 29.03.2011р.