22.03.11р.
Справа № 5005/2627/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел-Дніпро", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехкомп", м. Дніпропетровськ
про стягнення 5877,27 грн.
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання Пономарьов І.В.
Представники:
Від позивача: Рязанцев С.В. - представник, довіреність № б/н від 07.04.2010р.
Від відповідача: Логвиненко Ю.В. - представник, довіреність № б/н від 26.07.2010р.
ТОВ "Вітел-Дніпро" звернулось із позовом до ТОВ "Промтехкомп", в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 2503,63 грн. заборгованості, яка обумовлена інфляцією, 757,78 грн. заборгованості по трьох процентах річних та 2615,86 грн. пені. Обґрунтовує позовні вимоги тим наявністю невиконаних Відповідачем зобов'язань за умовами мирової угоди від 09.08.2010р., яку було затверджено господарським судом Дніпропетровської області від 12.08.2010р. у справі №1/199-10.
ТОВ "Промтехкомп" позовні вимоги не визнає повністю. В обґрунтування заперечень на позов вказує, що оскільки ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2010р. у справі №1/199-10 про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, Позивач мав право звернутись з відповідною заявою до Державної виконавчої служби за її примусовим виконанням. Вважає, що нарахування Позивачем передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з невиконанням мирової угоди, є безпідставними, оскільки мирова угода, яка затверджена судом, не є договором у цивільно-правовому розумінні.
В судовому засіданні 22.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -
Ухвалою господарського Дніпропетровської області від 12.08.2010 року у справі №1/199-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел-Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Промтехкомп" про стягнення 121029,18 грн. було затверджено Мирову угоду від 09.08.2010 року, укладену між Позивачем та Відповідачем у спорі про стягнення заборгованості, яка виникла за договором субпідряду №47-П від 01.10.2008р. та складалась із суми 113000,00 грн. основного боргу та суми 8029,18 грн. пені.
Разом із затвердженням вказаної вище мирової угоди ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2010 року було припинено провадження у справі №1/199-10.
Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, наслідком затвердження мирової угоди є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.
Відповідно до ч.1 та п.2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом; відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2010 року у справі №1/199-10, затверджуючи вказану вище мирову угоду між сторонами, суд не покладав на Відповідача виконання будь-якого обов'язку на користь Позивача та не встановлював будь-яких примусових способів виконання цієї ухвали.
Отже, зазначена ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2010 року у справі №1/199-10 не є судовим актом, для якого передбачений примусовий чи інший особливий порядок його виконання, а відтак сторони зобов'язані виконувати умови вказаної вище мирової угоди добровільно.
Таким чином, згідно ст. ст. 11 та 509 Цивільного кодексу України, вказана мирова угода є підставою виникнення між Позивачем і Відповідачем певних цивільних прав і обов'язків.
Так, відповідно до умов укладеної мирової угоди від 09.08.2010 року, Відповідач прийняв на себе зобов'язання по проведенню розрахунків з Позивачем у розмірах і строки, установлені її змістом.
Згідно умов затвердженої мирової угоди сторонами визнано, що основний борг Відповідача перед Позивачем складає суму 113000 грн. за договором субпідряду № 47-П від 01.10.2008 року, а додаткові юридичні обов'язки, покладені на Відповідача внаслідок неналежного виконанням ним умов договору, складають 8029,18 грн. - пені.
Цією ж мировою угодою сторонами визнано, що загальна сума, яка належить до сплати Позивачу, становить 120447,00 грн. і має бути виплачена Відповідачем згідно погодженого сторонами графіку: 20000,00 грн. - до 31.08.2010р., 20000,00 грн. - до 30.09.2010р., 20000,00 грн. - до 31.10.2010р., 20000,00 грн. - до 30.11.2010р., 20000,00 грн. - до 31.12.2010р., 20447,00 грн. - до 31.01.2011р.
Як вказує Позивач, зазначені платежі Відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не здійснені.
Відповідач зі своєї сторони не заперечує факту не виконання умов вказаної мирової угоди, посилаючись на наявне у Позивача право звернутись за примусовим виконанням ухвали суду про затвердження цієї мирової угоди до державної виконавчої служби.
Як встановили сторони в п. 6 вказаної мирової угоди, у разі прострочення Відповідачем строків оплати, Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діє в період прострочення, за весь період такого прострочення від суми простроченого платежу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Отже, якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.
При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.
Так стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, цивільним законодавством передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, що є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Як вбачається із встановлених обставин, підставою заявленого Позивачем позову про стягнення з Відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, є невиконання Відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання, які випливають із умов вказаної мирової угоди в частині виплати зазначених грошових платежів.
Таким чином, Позивачем обґрунтовано, відповідно до умов вказаної мирової угоди та положень чинного цивільного законодавства, нарахована Відповідачу пеня в сумі 2615,86 грн. за період з 01.10.2010р. по 01.02.2011р (за 123 дні), сума 2503,63 грн. інфляційних втрат та сума 757,78 грн. трьох процентів річних за період з 01.09.2010р. по 01.02.2011р.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 2503,63 грн., яка обумовлена інфляцією належних до сплати Позивачу коштів за умовами вказаної мирової угоди, суми 757,78 грн. трьох відсотків річних, які нараховані на суму коштів, належних до сплати Позивачу за умовами вказаної мирової угоди, та суми 2615,86 грн. пені, як неустойки за невиконання умов вказаної мирової угоди, - є обґрунтованими та законними, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати у справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Промтехкомп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел-Дніпро" суму 2503 грн. 63 коп. збитків від інфляції, 757 грн. 78 коп. три проценти річних, 2615 грн. 86 коп. пені, 102 грн. 00 коп. витрат на державне мито, 236 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
І.М. Подобєд
Повне рішення складено - 28.03.2011р.