2-а-1456/11
05.04.2011
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченка О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання перерахувати та виплатити як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУПФУ в Київській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання перерахувати та виплатити як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач є «дитиною війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак зазначене підвищення йому виплачується у значно меншому розмірі. Позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача, у якій просив перерахувати йому щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач, посилаючись на законодавчу неврегульованість, відмовив у задоволенні прохань, викладених у його заяві. Оскільки відповідачем було відмовлено у здійснені вказаного перерахунку, позивач і звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить суд визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.08.2010 р. по теперішній час протиправною, зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01 серпня 2010 року та наступні роки з послідуючим перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 02 березня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.08.10 по 15.08.10 рр. залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення з адміністративним позовом до суду (а.с. 13).
З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує (а.с. 17-18).
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Київській області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 (а.с. 9), письмовою відповіддю відповідача (а.с. 5-6).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області із заявою про перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, однак листом від 14.01.2011 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії, посилаючись на законодавчу неврегульованість (а.с. 5-6).
Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивача про нарахування та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 20 червня 2010 року по день винесення судом рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати 30 % надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому, суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів.
На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 5, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та керуючись ст.ст. 71, 99-100, 102, 158, 159, 162, 163, 167, 183-2, 186 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 16 серпня 2010 року по 05 квітня 2011 року - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30 % надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 16 серпня 2010 року по 05 квітня 2011 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Васильченко О. В.