23 лютого 2011 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого -судді - Неганової Н.В.
при секретарі - Федоренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату надбавки,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем не проводились нарахування і виплата позивачеві надбавки в такому розмірі, що ОСОБА_1 вважає неправомірним і таким, що порушує його права. В зв'язку з цим позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо не нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому 30% надбавки до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 07.12.2010 року з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою надбавки.
Ухвалою суду від 25 січня 2011 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату надбавки за період з 10.06.2010 року, а позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 09.06.2010 року залишені без розгляду.
В судове засідання сторони не з»явилися, надали листи з проханням розглядати справу у їх відсутність, що суд вважав за можливе.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Улашівка Таращанського району Київської області (а. с. 3 - ксерокопія сторінки паспорту), є громадянином України.
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, а з 01.01.2008 року отримує також як дитина війни 10% надбавку від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно, позивач є дитиною війни згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Отже, на позивача розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Однак нарахування позивачу доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідачем не проводилося.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Суд вважає, що реалізація особою прав, пов'язаних з отриманням бюджетних коштів, визначених чинним на час виникнення спірних правовідносин спеціальним законодавством, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів чи механізму реалізації, як підстав невиконання своїх зобов'язань, не можуть прийматися до уваги, оскільки такі правовідносини основуються на принципі юридичної визначеності.
Про те ж свідчить і практика Європейського суду з прав людини. Так, наприклад, в рішенні в справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання зобов'язань.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики розгляду Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Позивач є «дитиною війни»в розумінні чинного Закону, наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши “дітей війни” зазначеною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб, їхній соціальний захист .
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В 2010 року ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою про перерахунок недоплаченої соціальної допомоги.
Листом за №1189/З-1188 від 09.12.2010 року управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва фактично відмовило позивачу у здійсненні перерахунку надбавки до пенсії, що є незаконним зважаючи на те, що ця надбавка виплачувалась позивачу у заниженому розмірі.
Відповідач доказів того, що позивач не має законних підстав для отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитина війни», суду не надав.
За таких обставин бездіяльність відповідача щодо не нарахування і виплати позивачеві надбавки до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не можна визнати правомірними.
А тому, відповідач має здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату надбавки з розрахунку її розміру, встановленого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Позивач просить також зобов»язати відповідача нараховувати і виплачувати йому як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії в подальшому в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, на думку суду, ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право позивача на отримання такого підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ще не порушено.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги доведені частково і підлягають задоволенню частково.
На підставі наведеного, ст.ст. 1, 3, 19, 21, 22, 46, 64, 92, 95, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст. 159, 160, 162 КАС України,
суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва щодо не нарахування і виплати ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як “дитині війни” на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 10 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржено до Київського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: