Справа № 1-77/11
"02" березня 2011 р.
Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Отвіновського П.Л.,
при секретарях - Думс І.В., Кочубей Є.В., з участю прокурора - Отроша В.М.,
потерпілого - ОСОБА_1,
представника потерпілого -ОСОБА_2,
підсудного - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Макіївка, Носівського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, працюючого в ТОВ “Тіко-Констракшен” техніком-виконавцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
1 грудня 2009 року, приблизно о 20 годині 35 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи за кермом технічно справного автомобіля “Деу-Ланос” д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись на ньому по проспекту Г.Гонгадзе, зі сторони проспекту Свободи в напрямку вулиці М.Гречко в м. Києві зі швидкістю приблизно 50-60 км/год., на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, чим порушив Правила дорожнього руху України, а саме не виконав вимог:
- п. 1.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих ПДР України, а також бути взаємно ввічливими;
- п. 1.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальної шкоди. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції або уповноважений ним орган;
- п.18.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Вимога цього пункту передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах (позначених дорожніми знаками або розміткою, або ж на регульованих пішохідних переходах, де світлофор працює в режимі миготіння жовтого сигналу) пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони вступили на перехід.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху Україна з боку водія ОСОБА_3 виразилися в тому, що він, перебуваючи за кермом транспортного засобу, рухаючись через нерегульований пішохідний перехід не пропустив пішохода, який переходив проїзну частину проспекту Г. Гонгадзе по пішохідному переходу з права на ліво по ходу руху даного автомобіля. В результаті чого ОСОБА_3 скоїв наїзд керованим ним автомобілем, зокрема, автомобілем “Деу-Ланос” д.н.з. НОМЕР_1, на пішохода ОСОБА_1, який внаслідок чого отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи №178/1 від 21.05.2010 року, тілесні ушкодження у вигляді: «синця на повіках лівого ока; забійну рану лівої брівної ділянки; закриті уламкові переломи великогомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки. Вказані тілесні ушкодження не були небезпечними для життя та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.3, 1.5, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Допитаний підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав частково та пояснив, що потерпілого до цієї автопригоди він не знав. З 1984 року він має водійський стаж та посвідчення водія. У 2007 році він придбав собі автомобіль Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1, яким керував кожен день, оскільки на ньому їздив на роботу та по роботі.
01.12.2009 року у вечірній час, приблизно о 20-00 годині він керував своїм вищевказаним автомобілем і проїжджав на ньому по проспекту Г Гонгадзе в сторону проспекту Свободи з вулиці М. Гречка, зі швидкістю приблизно 35 км./год. Його автомобіль був у технічно справному стані, погода в той день була сира, йшов невеликий дощ. Перед дорожньою пригодою він зупинився на світлофорі та після того, як загорілось зелене світло, продовжив свій рух. Проїхавши приблизно 50 метрів він побачив пішохідний перехід на відстані приблизно 30 метрів від нього. Також він звернув увагу на людей, які стояли на пішохідному переході. Коли він під'їхав до переходу, людей на ньому вже не було. В той час, коли він проїхав половину пішохідного переходу він побачив чоловіка, який йшов поруч із цим пішохідним переходом і намагався на нього потрапити. Після цього він натиснув на гальма, однак зіткнення з цим пішоходом уникнути не вдалось і він збив його. Однак в категоричній формі підсудний запевнив, що в цей момент (наїзду його автомобілем на пішохода) потерпілий був не на пішохідному переході, а неподалік від нього, приблизно в 5 метрах від пішохідного переходу. Після цього він зупинився, вийшов із автомобіля і почав надавати допомогу потерпілому. Далі приїхали працівники ДАІ, оформили це ДТП. У подальшому приїхала карета швидкої медичної допомоги і забрала потерпілого.
Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудним, суд, дослідивши показання останнього, вислухавши показання потерпілого та свідка, дослідивши інші докази у справі, вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю підтверджується наступними доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що підсудного до цієї автопригоди він не знав. 01.12.2009 року після роботи, приблизно о 20 годині 20 хвилин він, будучи тверезим, повертався додому на маршрутці. Коли маршрутка зупинилась на зупинці громадського транспорту він вийшов останнім і пішов до пішохідного переходу. В той час коли він підходив до цього переходу, то підійшли ще люди, оскільки це єдине місце, де можна перейти дорогу, так як вподовж цієї дороги стоїть металеве загородження. В той момент коли він підійшов до пішохідного переходу їхало два автомобілі на великій швидкості, а за ними трохи подалі їхав ще один третій автомобіль. З лівої сторони ніяких автомобілів не було і він почав переходити пішохідний перехід, позначений відповідною розміткою. Вищевказаний третій автомобіль в цей момент був на відстані від пішохідного переходу близько 100-120 метрів. У цей час указаний автомобіль почав збільшувати швидкість і об'їжджати його спереду і в цей момент відбувся удар цим автомобілем, його правою частиною, в ліву його (ОСОБА_1) сторону. Після цього його відкинуло на капот цього автомобіля, а потім відкинуло назад на дорогу. Далі він втратив свідомість. Прийшов до тями він у швидкій. В лікарню до нього приходив підсудний і повідомив, що в момент наїзду він їхав засмучений, оскільки в нього хворий батько, разом із тим навіть не вибачився за те, що трапилося.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що 01.12.2009 року після робочого дня вона сіла на маршрутне таксі №587 біля кінотеатру «Жовтень». Доїхавши до зупинки магазин «Влада» люди почали виходити з маршрутки. Потерпілий, якого вона до цього випадку не знала, виходив першим, слідом за ним вийшла вона. Потім вона обігнала потерпілого і вийшла на пішохідний перехід, а потерпілий йшов за нею. Дорога має місце для розвороту і вона перейшла на це місце, і почула свист гальм. Далі вона повернулась і побачила, що автомобіль Деу Ланос збив потерпілого, який йшов за нею на пішохідному переході. Сам момент зіткнення вона не бачила. Після цього вона побачила, що водій Ланоса, який збив потерпілого хоче втекти з місця пригоди, не спинившись допомогти потерпілому, але люди його все ж зупинили. У подальшому вона пішла додому по своїх справах та своєму чоловіку розповіла, що стала очевидцем цієї пригоди. Наскільки їй відомо її чоловік пішов на місце цієї пригоди, так як є дільничним інспектором, та повідомив працівникам автоінспекції її телефон та розповів, що вона стала очевидцем цього наїзду на пішохода. Свідок категорично стверджувала у суді, що потерпілий у момент наїзду на нього автомобілем йшов по пішохідному переході слідом за нею.
Окрім цих показань винуватість ОСОБА_3 також підтверджується наступними дослідженими судом доказами, зокрема.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.12.2009 року зі схемою до нього та фототаблицею, з яких убачається, що автопригода за участю автомобіля ОСОБА_3 “Деу-Ланос” д.н.з. НОМЕР_1 та пішохода ОСОБА_1, мала місце 1 грудня 2009 року на проспекті Г.Гонгадзе, 5 на пішохідному переході, в темну пору доби. Свідком цієї автопригоди є ОСОБА_8. При цьому огляді було зафіксовано пошкодження транспортного засобу, яким у момент наїзду керував ОСОБА_3, зокрема, що в ньому деформоване переднє праве крило, розбите лобове скло зверху зправаё відбите праве дзеркало заднього виду. Всі ці пошкодження автомобіля характерні для наїзду на пішохода та повністю підтверджують показання потерпілого ОСОБА_1 щодо механізму наїзду на нього транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3
Протоколом огляду транспортного засобу ОСОБА_3 від 17.05.2010 року та фототаблицею до нього, під час якого зафіксовані пошкодження цього транспортного засобу характерні для наїзду на пішохода.
Висновком судово-медичної експертизи №178/1 від 21.05.2010 року, згідно з яким ОСОБА_1 при автопригоді 1 грудня 2009 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: синця на повіках лівого ока; забійну рану лівої брівної ділянки; закриті уламкові переломи великогомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки. Вказані ушкодження спричинені тупими предметами, могли утворитись 1 грудня 2009 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення автомобіля, що рухався з пішоходом). Ці ушкодження не були небезпечними для життя та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 17.05.2010 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_1 на місцевості продемонстрував обставини наїзду на нього 1 грудня 2009 року автомобіля, за кремом якого перебував ОСОБА_3, які у подальшому були підтверджені, у тому числі й експертом, як спроможні та правдиві.
Висновком автотехнічної експертизи №256 ат від 25.05.2010 року, згідно з яким показання ОСОБА_3, дані ним під час проведення відтворення обстановки та обставин події за його участю, в частині параметрів руху автомобіля «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, а також параметрів зближення керованого ним автомобіля з пішоходом, з технічної точки зору, неспроможні. Показання пішохода ОСОБА_1, дані ним під час проведення відтворення обстановки та обставин події за його участю, в частині вказаних ним параметрів зближення автомобіля «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 з пішоходом, з технічної точки зору, спроможні. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2 та 18.1 ПДР України. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом виконання вимог пункту 18.1 ПДР України. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях автомобіля “Деу-Ланос” д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору, експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 ПДР України.
Речовим доказом по справі, зокрема, автомобілем «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3
Суд критично відноситься до показань підсудного ОСОБА_3, які він надавав, як на досудовому слідстві, так і в суді, та у яких повідомляв, що наїзд на пішохода ОСОБА_1 за його участю мав місце поза межами пішохідного переходу, оскільки ці його показання повністю спростовані потерпілим та свідком по справі та іншими доказами, у тому числі й висновком автотехнічної експертизи. Суд вважає, що у такий спосіб, надавши суду ці показання, підсудний мав намір уникнути кримінальної відповідальності або пом'якшити її.
Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає встановленим, що своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_3 учинив злочин передбачений ч.1 ст. 286 КК України.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним з необережності злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_3, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі, оскільки саме цей найсуворіший вид покарання, передбачений санкцією ч.1 ст.286 КК України зможе виправити підсудного та попередити вчинення ним нових злочинів. Разом із тим, з урахуванням тяжкості злочину, обставин справи та особи винного і його зрілого віку суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Вирішуючи питання про необхідність призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд ураховує, характер порушень правил дорожнього руху України, вчинених підсудним, зокрема наїзд на пішохода у вечірній час, коли той перебував на пішохідному переході, а також наслідки від цих порушень, заподіяння особі середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а тому на думку суду виправлення підсудного ОСОБА_3 без відбування зазначеного додаткового покарання є неможливим, і призначити його необхідно у максимально визначених межах, передбачених санкцією ч.1 ст.286 КК України для даного виду покарання.
Суд прийшов також до висновку, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1, про стягнення з підсудного ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні кримінальної справи пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Судом під час судового розгляду достовірно встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди у скоєнні якої, як встановив суд, беззаперечно винен ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду. Ця шкода складається з витрат, які останній зробив на лікування від наслідків, які він зазнав під час автопригоди 1 грудня 2009 року і вона становить суму - 7 668 гривень 09 копійок. Ці витрати потерпілого належним чином документально підтверджені, зокрема, видатковими накладними, квитанціями та чеками і повинні в цьому розмірі бути стягнуті з підсудного на користь потерпілого. Що ж стосується решти позовних вимог потерпілого про стягнення матеріальної шкоди, то з огляду на відсутність їх належного документального підтвердження та вичерпаність можливостей це зробити, як запевнив про це потерпілий, суд вважає за не можливе стягнути їх з підсудного, а тому в решті цих вимог потерпілого про стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити.
Що ж стосується відшкодування моральної шкоди, про яку просить потерпілий ОСОБА_1, то вона на думку суду підлягає частковому відшкодуванню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода може відшкодовуватись грішми.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 від протиправних дій ОСОБА_3, пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень середньої тяжкості при автопригоді 1 грудня 2009 року, суд бере до уваги ступінь та глибину душевних страждань, яких він зазнав під час цієї автопригоди та в ході тривалого лікування від її наслідків, у тому числі й при оперативному хірургічному втручанні, а також негативні зміни в його житті, які сталися у зв'язку із цим, загострення хвороб, яке мало місце, з огляду на лежачий спосіб життя.
З урахуванням цього, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілому ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду на суму 22 000 гривень, яка повинна бути стягнута із ОСОБА_3 до якого пред'явлено позов та який винен у її заподіянні. В решті вимог потерпілого про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
Також суд вважає за необхідне керуючись ч. 2 ст. 93 КПК України стягнути із ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення автотехнічної експертизи.
З метою забезпечення виконання вироку в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди суд вважає за необхідне зберегти арешт накладений під час досудового слідства на майно, зокрема, транспортний засіб, підсудного ОСОБА_3
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді двох років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку - два роки.
Відповідно до п.п. 2, 3 та 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у сумі - 7 668 гривень 09 копійок та моральної шкоди грошові кошти в розмірі 22 000 гривень.
Відмовити в задоволенні решті цивільного позову потерпілого ОСОБА_1, зокрема, про стягнення матеріальної шкоди з підсудного у розмірі 32 750 гривень та моральної шкоди у розмірі 13 000 гривень.
З метою забезпечення виконання вироку в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди арешт, накладений на автомобіль ОСОБА_3 “Деу Ланос” д.н.з. НОМЕР_1, зберегти до повного відшкодування стягнутої судом моральної та матеріальної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати за проведення експертизи у розмірі 963 грн. 41 коп., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експертної установи.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя Отвіновський П. Л.