Справа № 1-293/11
"18" березня 2011 р.
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Бородія В.М.,
при секретарі Домшевській Г.В.,
за участю прокурора Ковальської О.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, освіта середня-спеціальна, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого слюсарем на заводі «Маяк», зареєстрованого: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч.1 КК України,
13 листопада 2010 року, близько 21 години 15 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Лісова», яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Вишгородська, 67, побачив у раніше незнайомої йому громадянки ОСОБА_2 на колінах жіночу сумку, яку остання тримала руками та в нього виник намір на відкрите викрадання чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, з корисливих спонукань, ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_2 з правої сторони та шляхом ривка, вирвав з рук останньої жіночу сумку вартістю 350 гривень, в якій знаходились наступні речі:
- шкіряна косметичка, вартістю 50 гривень;
- духи «Вірпул», вартістю 100 гривень;
- лосіни вартістю 100 гривень;
- шкіряний гаманець, вартістю 200 гривень, з грошима на загальну суму 480 гривень;
- ключі від квартири, які матеріальної цінності не мають;
- мобільний телефон «Самсунг С130», вартістю 500 гривень, із встановленою сім карткою мобільного оператора «МТС» вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилось 16 гривень.
А всього ОСОБА_1 відкрито викрав майно, належне ОСОБА_2 на загальну суму 1821 гривна, чим заподіяв майнову шкоду останній, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим за власним розсудом.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.186 ч.1 КК України, визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення злочину, як вони пред'явлені в обвинуваченні, та дав показання, що 13 листопада 2010 року, близько 21 години 15 хвилин, він, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Лісова», яка розташована на вулиці Вишгородській, побачив у раніше незнайомої йому громадянки ОСОБА_2 на колінах жіночу сумку, яку остання тримала руками та в нього виник намір на відкрите викрадання чужого майна.
Реалізуючи свій намір, він підбіг до ОСОБА_2 з правої сторони та шляхом ривка, вирвав з рук останньої жіночу сумку, з речами які в ній знаходились. Він визнає, що відкрито викрав майно, належне ОСОБА_2 на загальну суму 1821 гривна.
Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України, суд за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 186 КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_1 суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.1 ст.186 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу підсудного, який по місцю роботи і проживання характеризується позитивно.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, суд визнає його щире каяття та сприяння встановленню істини по справі, що передбачено п.1 ч.1 ст. 66 КК України, а також добровільне відшкодування завданих збитків, що передбачено п.2 ч.1 ст.66 КК України.
Обтяжуючих покарання обставин передбачених ст. 67 КК України у діях ОСОБА_1 не встановлено.
Враховуючи вказані обставини, суспільну небезпеку посягань на чуже майно вчинених шляхом грабежу, суд приходить до висновку про необхідність засудження підсудного до покарання у виді позбавлення волі.
Однак, враховуючи конкретні обставини справи, що підсудний по місцю роботи і проживання характеризується позитивно, кається у вчиненому, працює, має на утриманні малолітню дитину, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов»язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання підсудного та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд , -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки. Іспитовий строк ОСОБА_1 встановити два роки.
Згідно пунктів 2, 3 та 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з»являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін підписку про не виїзд.
Речові докази по справі, які передано для зберігання потерпілій, залишити у неї як законного володільця.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя Бородій В. М.