Справа № 2-287/11
28.02.2011 року Подільський районний суд міста Києва
в складі головуючого судді Васильченко О. В.
при секретарі Кушніренко Ю. М.
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" за участю третьої особи Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про стягнення винагороди у вигляді роялті та пені,
ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ВАТ «Київський вітамінний завод» за участю третьої особи ДДІВ Міністерства освіти і науки України про виплату винагороди у вигляді роялті та пені за 2008 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 15.05.1999р. між ОСОБА_1 та ВАТ «Київський вітамінний завод» було укладено ліцензійний договір, згідно якого ліцензіар (позивач) за винагороду надав ліцензіату (відповідачеві) невиключну ліцензію на використання винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що охороняється патентом України № НОМЕР_1, пріоритет від 30.03.1993р. Зазначений ліцензійний договір пройшов процедуру державної реєстрації відповідно до норм чинного законодавства та було отримано Рішення Державного патентного відомства України від 02.07.1999р. про реєстрацію ліцензійного договору та про надання патенту України № НОМЕР_1 на невиключне використання АТЗТ «Київський вітамінний завод». Відповідно до внесених змін до вищезазначеного ліцензійного договору, ліцензіар надав виключну ліцензію на використання винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що охороняється патентом України № НОМЕР_1, пріоритет від 30.03.1993р. Дані зміни теж пройшли процедуру погодження Державним департаментом інтелектуальної власності та були оприлюднені у бюлетені «Промислова власність» 30.08.2003р.
Відповідно умов ліцензійного договору ліцензія на використання винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» була надана виключно на платній основі за винагороду (роялті), яку повинен сплачувати ліцензіат за використання ліцензії. П. 6.3. зазначеного договору гарантував ліцензіару якісне виготовлення продукції по ліцензії.
На підставі додаткової угоди від 16.03.2006р. до ліцензійного договору ліцензіар та ліцензіат дійшли згоди, що розмір роялті становить 10% від валового обсягу реалізації продукції по ліцензії за відпускною ціною. Термін дії роялті автоматично продовжується на 2 роки. Ліцензіат виплачує ліцензіару роялті один раз на рік - 01 листопада. Умови, які не передбачені додатковою угодою регулюються ліцензійним договором.
Згідно п. 8.3 ліцензійного договору розрахунок роялті не може бути менше платежів, що передбачені за щоквартальний випуск 10 000 упаковок продукції. Крім роялті ліцензіат повинен сплатити на користь ліцензіара пеню у розмірі 0,5%.
Таким чином, розмір роялті за 2008 рік згідно розрахунку позивача становить 32193 грн. 00 коп., а пеня за невиконання зобов'язань - 160 грн. 97 коп.
У зв'язку з тим, що термін виплати винагороди у вигляді роялті закінчився 01.11.2009р., ВАТ «Київський вітамінний завод» своїх договірних зобов'язань не виконав, відповіді на претензійні вимоги не надає, ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду з вищезазначеним позовом.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з вищевикладених підстав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що патентом України на винахід № НОМЕР_1 захищено саме спосіб виробництва готового лікарського засобу - білкового препарату «ІНФОРМАЦІЯ_1» та опосередковано й сам препарат, а не субстанцію - «ІНФОРМАЦІЯ_1», тому субстанція не є об'єктом ліцензійного договору.
Представник Державного департаменту інтелектуальної власності надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що документи, подані для внесення відомостей щодо видачі ліцензії на використання винаходу за патентом України № НОМЕР_1 в усіх випадках відповідали вимогам Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). Крім цього, в поданих поясненнях просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 57-58).
Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступних підстав.
З рішення Державного патентного відомства України вбачається, що ОСОБА_1 є власником патенту України № НОМЕР_1 (а.с. 25).
15.05.1999р. між ОСОБА_1 та АТЗТ «Київський вітамінний завод», правонаступником усіх прав та усіх обов'язків, включаючи права інтелектуальної власності якого є ВАТ «Київський вітамінний завод», що підтверджується Статутом «Київський вітамінний завод» було укладено ліцензійний договір (а.с. 9-21). Предметом договору є спосіб одержання вітаміну D3 - білкового препарату «ІНФОРМАЦІЯ_1» і спосіб одержання білкового комплексу без етапу сушіння переосадженого білку та його стерилізації.
Правонаступником усіх прав та усіх обов'язків ВАТ «Київський вітамінний завод», включаючи права інтелектуальної власності є ПАТ «Київський вітамінний завод», що підтверджується статутними документами та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи (а.с. 193, 194-196).
Відповідно до п. 3.1. цього договору ліцензіар надає ліцензіату на строк дії договору і за винагороду, яка виплачується ліцензіатом невиключну ліцензію на використання винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що охороняється патентом України № НОМЕР_1, пріоритет від 30.03.93р.
Платежі проводяться ліцензіатом у порядку передбаченому чинними умовами, але не можуть бути менше платежів, що передбачені за щоквартальний випуск десяти тисяч упаковок продукції по ліцензії (п. 8.3 договору). Пунктом 8.2. ліцензійного договору передбачено, що виплата роялті здійснюється шляхом перерахування коштів на особистий рахунок ліцензіара протягом 20 днів, наступних за звітним періодом. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань ліцензіат сплачує на користь ліцензіара пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатком до ліцензійного договору від 15.05.1999р. про надання ліцензії за патентом України на винахід № НОМЕР_1, який був укладений 03.02.2003р. між ОСОБА_1 та ВАТ «Київський вітамінний завод» передбачено, що ліцензіат бажає придбати на умовах цього договору виключну ліцензію на спосіб одержання вітамін D3 білкового препарату «ІНФОРМАЦІЯ_1» з метою виробництва, використання і продажу (а.с. 22-23).
16.03.06р. між ЗАТ «Київський вітамінний завод» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до ліцензійного договору, відповідно до умов якої надання роялті ліцензіару припиняється з 01.01.06р. Починаючи з 01.01.08р. ліцензіат зобов'язується поновити виплату роялті ліцензіару в розмірі 10% від валового обсягу реалізації продукції по ліцензії за відпускною ціною, при цьому термін дії виплати роялті автоматично подовжується на 2 роки. Ліцензіат виплачує ліцензіару роялті один раз на рік, датою виплати вважати 1 листопада. Усе інше, що не передбачено даною додатковою угодою, сторони керуються договором (а.с. 24).
Згідно п. 8.1 ліцензійного договору від 15.05.1999р. щоквартальні поточні відчислення (роялті) здійснюються від валового обсягу реалізації продукції по ліцензії за відпускною ціною підприємства.
З довідки ВАТ «Київський вітамінний завод» № 06.1/722 від 05.08.09р. вбачається, що за даними бухгалтерського обліку остання реалізація лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_1» відбулася по видатковій накладній № 2713 від 02.10.07р. (а.с. 48).
Реалізація субстанції «ІНФОРМАЦІЯ_1» починаючи з 01.01.08р. по 01.11.10р. не відбувалась, про що зазначено в довідці ВАТ «Київський вітамінний завод» № 17/1498 від 01.11.10р. (а.с. 136). Реалізація «спеціальної продукції» ПАТ «Київський вітамінний завод» не відбувалась (а.с. 202).
Причиною спору між сторонами, на думку позивача, стала відмова відповідача у виплаті їй роялті за 2008 рік та пені.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються вимогами Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» за ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію.
З матеріалів справи вбачається, що власником патенту України № НОМЕР_1 на ІНФОРМАЦІЯ_1» є ОСОБА_1 На підставі цього патенту ОСОБА_1 уклала з відповідачем ліцензійний договір на виробництво, використання та експорт продукції по ліцензії за винагороду.
Ст. 34 зазначеного Закону передбачено, що власник патенту може вимагати стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи.
Позивач просить стягнути з відповідача роялті за 2008р., однак під час розгляду справи ні позивач, ні її представники не надали до суду жодних письмових доказів, які б свідчили про виготовлення та реалізацію ПАТ «Київський вітамінний завод» у 2008 р. вітаміну D3 білкового препарату «ІНФОРМАЦІЯ_1» у тому числі субстанції.
Посилання представника позивача в обґрунтування позовних вимог на лист ТОВ «Маріон» № 125 від 12.05.10р. суд вважає необґрунтованим, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що зазначена організація здійснювала аналіз ринку дистриб'юторів, а не виробника вказаного препарату. Зазначена обставина сторонами не заперечувалась.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Беручи до уваги з'ясовані у судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого доведення у суді, не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 28, 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та керуючись ст.ст. 3 - 14, 60, 61, 86, 88, 169, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" за участю третьої особи Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про стягнення винагороди у вигляді роялті у розмірі 32193 грн. 00 коп., пені у розмірі 160 грн. 97 коп. за кожний день прострочення платежу по роялті починаючи з 01 листопада 2009 року до дати фактичної сплати винагороди у вигляді роялті та судових витрат, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. Васильченко
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Васильченко О. В.