Справа № 2-а-376/11
07 квітня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий - суддя Соколов О. М. ,
при секретарі - Куліш А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови протиправною та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, а також здійснити перерахунок пенсії.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 7 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 12 січня 2011 року.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, в якому просить: визнати відмову відповідача, щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної соціальної допомоги як дитини війни (30% надбавки до пенсії) з січня 2006 року протиправною; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районні м. Києва виплатити у повному обсязі недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з січня 2006 року, а також нараховувати та виплачувати її в повному розмірі в подальшому; визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо застосування показника середньої заробітної плати(доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік при перерахунку пенсії позивачу у 2010 році; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районні м. Києва згідно з діючим законодавством, здійснити позивачу обчислення розміру пенсії при її перерахунку з 01 лютого 2010 року з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік - 1650 грн. 43 коп., і виплачувати її з 01 лютого 2010 року у повному розмірі в подальшому.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
Крім того зазначив, що він звертався до відповідача із заявою з проханням провести йому перерахунок пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по стажу та заробітній платі. Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва своїм листом відмовило позивачу в такому перерахунку. Позивач вважає, що така відмова порушує його права та просить їх захистити в заявлений нею спосіб.
Ухвалою суду від 07 квітня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, щодо визнання відмови протиправною та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період січня 2006 року до 16 серпня 2010 року, а також в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії за період з 01 лютого 2010 року до 16 серпня 2010 року, відповідно до ч.1 ст.100 КАС України було залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відповідно до положень ст. 128 КАС України, судом було визнано за можливе справу розглядати у відсутності представника відповідача.
В своїх письмових поясненнях Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, проти задоволення позовних вимог заперечило, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Позивач 1939 року народження знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.
На момент звернення позивача до суду, нарахування йому доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.
Разом з тим сторонами підтверджено, що з 01.01.2008 р. позивач отримував підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" врегульований шляхом внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Згідно зі статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Поряд з цим, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 22.05.2008) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 22.05.2008) та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01.01.2008.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі №1-29/2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2008 році та у 2009 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 16 серпня 2010 року по 07 квітня 2011 року.
За таких обставин, надбавка, передбачена статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", підлягала виплаті у період з 16 серпня 2010 року по 07 квітня 2011 року.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якою була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини 1 ст.40 цього Закону.
Разом з тим, при перерахунку пенсії позивача у 2010 році, відповідачем застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2010 рік, а показник за 2007 рік, виходячи з роз'яснення наданого в листі Міністерства праці та соціальної політики від 11 березня 2009 року № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України від 11 березня 2009 року № 4096/02-01.
Суд вважає, що доводи, викладені у запереченнях відповідача, про те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Оскільки положення абзацу 3 частини 40, абзацу 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції ЗУ від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідачеві слід було застосовувати редакцію ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій вона діяла до вказаних змін.
Спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, не є нормативно-правовим актом, зміст вказаного листа звужує права позивача встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим не має бути застосований для визначення порядку перерахунку пенсії позивача.
За таких обставин дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2010 році є протиправними.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва виплачувати йому в подальшому щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказані вимоги стосуються визнання права та спонукання відповідача вчинити певні дії з нарахування та виплати щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни та пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік позивачу у майбутньому, а за таких обставин у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень), який би можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.
У відповідача на момент розгляду справи відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення, вчинення дії або бездіяльності стосовно перерахування та виплати щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни та пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік позивачу у майбутньому.
Таким чином, захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення у подальшому. Крім того, головна умова - настання певної дати для отримання права позивачем на чергову виплату додаткової пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення ще не наступила.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові, доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню лише в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 16 серпня 2010 року до 7 квітня 2011 року, а також в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 16 серпня 2010 року до 7 квітня 2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови протиправною та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, а також здійснити перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 16 серпня 2010 року до 7 квітня 2011 року - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 16 серпня 2010 року до 7 квітня 2011 року з урахуванням проведених нарахувань.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 16 серпня 2010 року до 7 квітня 2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 16 серпня 2010 року до 7 квітня 2011 року з урахуванням проведених нарахувань.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.
У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов'язане постанову суду виконати негайно, в межах зобов'язань за один місяць.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. М. Соколов