Справа № 2-1854/11
іменем України
"13" квітня 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.
при секретарі Суддя А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання недійсною ст. 6 договору кредиту,-
ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»про визнання незаконним підвищення процентної ставки, визнання недійсними умов договору та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17.12.2010 р. цивільна справа за вищевказаним позовом була передана для розгляду за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2011 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк»в частині визнання недійсним п. 6 договору кредиту переданий на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва, в решті заявлені вимоги залишені без розгляду (а.с. 147-152).
В позовній заяві позивач просить визнати незаконною та недійсною ст. 6 договору кредиту № 10-29\4514 від 30.10.2007 р., укладеного між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Вимоги заяви мотивує тим, що статтею 6 договору кредиту встановлено, що всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв»язку з укладенням та виконанням положень цього договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників, а у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спори розглядаються суддею Третейського суду при Асоціації українських банків. Однак, ч. 5 ст. 110 ЦПК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 для спорів щодо захисту прав споживачів встановлена альтернативна підсудність за вибором позивача і жоден із судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати до іншого суду з мотивів непідсудності. У зв»язку з цим оспорювана стаття 6 кредитної угоди являється незаконною, тому вона має бути визнана недійсною, так як обмежує права споживача, передбачені законодавством.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та викладені в ньому обставини, додатково пояснила, що підставами визнання недійсними п. 6.2 кредитного договору є невідповідність його вимогам закону, так як умови його є несправедливими, відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», він обмежує право звернення до суду; на момент підписання кредитного договору спору між сторонами не виникало, тому третейська угода не могла бути укладена, крім того, до ст. 6 Закону України «Про третейські суди»були внесені зміни, згідно яких справи у спорах про захист прав споживачів не підлягають розгляду третейськими судами.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись на те, що вимога позивача не ґрунтується на законі.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 30.10.2007 р. був укладений кредитний договір № 10-29\4514, статтею 6 якого визначено порядок врегулювання спорів, а саме: пунктом 6.1 передбачено, що всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв»язку з укладенням та виконанням положень цього договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників, а пунктом 6.2 передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15; у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті; у разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Позивач просить визнати недійсним дане третейське застереження з посиланням на невідповідність вимогам закону, а саме Закону України «Про захист прав споживачів».
Цивільні правовідносини щодо недійсності правочинів регулюються главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як на підставу вимог позивач та її представник посилаються на те, що третейське застереження позбавляє позивача права на розгляд справи в суді загальної юрисдикції, третейська угода є несправедливою та суперечить умовам діючого законодавства.
Відповідно до Закону України «Про третейські суди», третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Конституція України, гарантуючи судовий захист з боку держави, одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ст. ст. 22 ч. 2, 64 Конституції України).
Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду, у передбаченому Законом України «Про третейські суди»випадках і порядку, та судовий захист.
Згідно з абзацом п»ятим п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) від 10 січня 2008 р. № 1-рп2008, третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.
Враховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди»та ст. 17 ЦПК України, третейський суд, як недержавний орган за цим Законом, має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду про передачу спору на розгляд третейського суду.
Отже, передбачаючи у договорі третейський порядок врегулювання спорів, сторони реалізують свої права, визначені ст. 55 Конституції України, що не є угодою про відмову у зверненні до суду.
Статтею 17 ЦПК України також передбачено, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Види, форми третейської угоди та умови щодо її дійсності визначені ст. 12 Закону України «Про третейські суди».
Так, згідно ч. 1 ст. 12 даного Закону, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про третейські суди», сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.
Як зазначено вище, в третейській угоді сторони обумовили, що спір має розглядатися одноособово конкретними суддями, в порядку їх зазначення з наведенням прізвищ останніх, а у разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними суддями, суддя призначається головою постійно діючого третейського суду у відповідності до чинного регламенту.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписавши договір, сторони підтвердили свої права та обов»язки за ним, погодились зі всіма умовами договору.
Посилання позивача, як на підставу визнання недійсною ст. 6 договору кредиту, на Закон України «Про захист прав споживачів»є необґрунтованим, оскільки правочин (в частині) може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Позивачем не наведено підстав передбачених законом для визнання правочину (в частині) недійсним.
Також безпідставне є посилання представника позивача щодо внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди», якими визначено, що справи у спорах про захист прав споживачів не підвідомчі третейськими судам, так як дані зміни внесені Законом України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам»від 03.02.2011 року № 2983-VI, який набрав чинності з 11.03.2011 року. Оскільки договір кредиту між сторонами укладався 30.10.2007 р., тому в даному випадку на спірні правовідносини зазначений закон не поширюється.
За викладених обставин, заявлені вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 22, 55, 64, 124 Конституції України, ст. ст. 202, 203, 215, 627 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 14 Закону України „Про третейські суди”, рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. № 1-рп2008, постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року № 9, ст. ст. 10, 11, 17, 57, 58, 60-62, 88, 208, 215, 218 ЦПК України суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання недійсною ст. 6 договору кредиту відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя