Справа № 2-282/2011
іменем України
"02" березня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Марченко М.В.,
при секретарі: Жир С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту у розмірі 473993,26 грн., а також про стягнення стягнення з відповідачки судових витрат по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачкою, як спадкоємницею за законом прав та зобов'язань позичальника ОСОБА_3 порушено умови зазначеного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.
27.01.2011 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва залучено в якості співвідповідача по справі ОСОБА_2.
Крім того, 27.01.2011 року представником позивача подано уточнення до позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»заборгованість за договором кредиту у розмірі 473993,26 грн. судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. (а.с.73-75)
Представники позивача Борисов О.С. та Мінко А.В. в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, з урахуванням поданих уточнень та письмових пояснень, долучених до матеріалів справи (а.с. 86-88), при цьому пояснили, що 03.10.2002 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 37, відповідно до якого позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру у користування грошові кошти на купівлю квартири в сумі 205000,00 грн., зі сплатою 10% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 30.12.2005 року. Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 205000,00 грн., шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника НОМЕР_1, які були отримані останнім, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_3. Станом на 26.03.2010 року частково виконано умови договору, а саме 03.02.2003 року здійснено часткове погашення суми кредиту у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.3. кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити нараховані відсотки в термін до 30.12.2005 року, та в порушення умов кредитного договору останнім не повернуто кредит та нараховані за його користування відсотки, внаслідок чого станом на 26.03.2010 року сума простроченої заборгованості за кредитним договором становить 473993,26 грн.
Однак, позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_3 помер, у зв'язку з чим 23.04.2004 року позивач в письмовому порядку звернувся до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори з проханням довести до відома спадкоємців позичальника про існування заборгованості ОСОБА_3. за кредитним договором № 37 від 03.10.2002 року.
Крім того, на звернення позивача від 02.02.2010 року з проханням надати інформацію про склад спадкоємців ОСОБА_3 Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою повідомлено, що претензію позивача доведено до відома спадкоємців померлого ОСОБА_3. та свідоцтво про право власності останнього не видано.
Поряд з цим представники позивача послались на те, що із матеріалів спадкової справи №239, дослідженої під час судового розгляду справи вбачається, що спадкоємцями за законом виступають відповідачі по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які відповідно до діючого цивільного законодавства України зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю в межах вартості майна, одержаного у спадщину. На час звернення з даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором № 37 від 03.10.2002 року становить 473993,26 грн., яка спадкоємцями позичальника ОСОБА_3. в добровільному порядку не погашена, що є підставою звернення з даним позовом в судовому порядку.
Крім того, представниками позивача заперечено факт пропуску строку позовної давності звернення з даним позовом до суду, оскільки відповідно до листа Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 06.02.2010 року претензія позивача доведена до відома спадкоємців померлого ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадину не видавалось, та станом на 02.02.2010 року позивачу не були відомі особи, до яких він має право пред'явити вимоги за невиконання умов кредитного договору, що є підставою переривання перебігу строку позовної давності.
Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи (а.с.61-64), при цьому пояснив, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 заяву на прийняття спадщини, обтяженої зобов'язаннями по кредитному договору № 37 від 03.10.2002 року, було прийнято ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_5, однак останній у встановленому законом порядку подав до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь матері, відповідачки по справі ОСОБА_1 Спадкове майно після смерті ОСОБА_3. складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в будинку АДРЕСА_2, в будинку АДРЕСА_3 а також з грошових коштів на рахунках в ПАТ «АКБ «Київ»та цінних паперів (акцій), що обліковані на рахунку НОМЕР_2 у зберігача ПАТ «АКБ «Київ». Після відкриття спадщини і звернення до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідачі були повідомлені державним нотаріусом про претензію ПАТ «АКБ «Київ»щодо неповернення померлим ОСОБА_3 кредиту за кредитним договором №37 від 03.10.2002 року. На їх звернення банком було надано копії кредитного договору, згідно яких ОСОБА_3 отримав кредит на придбання квартири, проте будь-яких документів про перерахування коштів за придбане житло та документів на житло відповідачам не надано, а тому останні вважали себе не зобов'язаними погашати борг померлого. Крім того, в обгрунтування заперечень на позов представник відповідача послався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності під час звернення з даним позовом до суду, на підставі чого просить суд відмовити ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»в задоволенні позовних вимог.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи (а.с.61-64), та з підстав, зазначених їх представником ОСОБА_4 у судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представників позивача Борисова О.С., Мінко А.В., представника відповідачів ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.10.2002 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №37, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру у використання грошові кошти на купівлю квартири у сумі 205000,00 грн., зі сплатою 10% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 30.12.2005 року. (а.с. 4)
Акціонерний комерційний банк «Київ»є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» зі зміною найменування відповідно до вимог п. 4 ст. 3 та п. 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства».
Відповідно до положень п.п.2.2.2., 2.2.3. кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити нараховані відсотки в термін до 30.12.2005 року.
03.02.2003 року було здійснено часткове погашення суми кредиту у розмірі 5000,00 грн. (а.с.11)
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації смертей у м.Києві від 03.11.2003 року (а.с.12)
Відповідно до положень п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Зокрема, до відносин спадкування правила Цивільного кодексу України застосовуються, якщо спадщина відкрилась після набрання цим Кодексом чинності (з 1 січня 2004 року).
У випадках відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на час її відкриття законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, прав спадкоємців за законом тощо.
Порядок пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця визначений положеннями статті 557 ЦК УРСР, та передбачає, що кредитори спадкодавця вправі протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пред'явити свої претензії спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути в той же строк пред'явлена в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини. Претензії пред'являються незалежно від строку настання права вимоги. Недодержання правил, передбачених цією статтею, тягне за собою втрату кредиторами належних їм прав на вимоги.
Положення вищезазначеної статті узгоджуються з положеннями ч.2 ст.1281 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 23 квітня 2004 року Акціонерний комерційний банк «Київ»надіслав на адресу Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори претензію з проханням довести до відома спадкоємців позичальника про існування заборгованості ОСОБА_3. (а.с.13).
Поряд з цим, на звернення Акціонерного комерційного банку «Київ»від 02.02.2010 року, Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою листом від 06.02.2010 року було повідомлено позивача про те, що претензія банку щодо договору про надання споживчого кредиту доведена до відома спадкоємців майна померлого ОСОБА_3 в тому числі повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.15).
Відповідно до вимог ст.1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Із матеріалів завіреної належним чином копії спадкової справи №239, дослідженої в судовому засіданні під час судового розгляду справи, вбачається, що заяву на прийняття спадщини, обтяженої зобов'язаннями по кредитному договору №37 від 03.10.2002 року, було подано ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який у встановленому законом порядку подав до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь матері, відповідачки по справі ОСОБА_1
З огляду на викладене позивачем правомірно заявлено позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором, як до спадкоємців за законом прав та зобов'язань позичальника ОСОБА_3.
Звертаючись з позовом до суду, позивач ПАТ «АКБ «Київ»просить стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 як спадкоємців за законом позичальника ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором №37 від 03.10.2002 року у розмірі 473993,26 грн., посилаючись на невиконання умов зазначеного договору щодо своєчасності його повернення, обґрунтовуючи свої вимоги дотриманням позивачем умов договору щодо перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виконанням положень діючого законодавства в частині своєчасності повідомлення можливим спадкоємцям про наявність боргу з боку померлого перед установою позивача, шляхом надіслання претензії до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 23.04.2004 року.
Відповідно до п.6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Загальний строк позовної давності, встановлений статтею 71 Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 11 липня 1995 року «про внесення змін до статті 71 Цивільного кодексу України», застосовується з 27 липня 1995 року за позовами усіх осіб, право яких порушено, тобто як фізичних осіб, так і юридичних осіб.
Відповідно до статті 75 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. (ч.1 ст.80 Цивільного кодексу України).
Позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом (ст.83 Цивільного кодексу України).
Положення вищезазначених статей, узгоджуються з нормами Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, якими регулюються питання позовної давності.
Відповідно до вимог статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з положеннями ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Відповідно до положень ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Так, судом встановлено, що позивачем в установлений законом строк, а саме 23 квітня 2004 року була направлена претензія до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори з проханням повідомити спадкоємцям позичальника ОСОБА_3. про наявність заборгованості за кредитним договором від 02.10.2002 року та необхідність її погашення, тобто станом на 23.04.2004 року позивачу було відомо про час смерті позичальника, при цьому позивач не був обмежений у праві та можливості з'ясувати коло спадкоємців померлого ОСОБА_3. В той же час, при своєчасному пред'явленні кредитором у встановлених випадках претензій, позов до спадкоємців, які не задовольнили претензію, може бути пред'явлений в загальні строки позовної давності, обчислення яких проводиться від дня настання строку виконання зобов'язання. Виходячи з дійсних обставин справи, останнім днем прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3. є 30.04.2004 року, з якого слід обраховувати для кредитора строк позовної давності щодо звернення до суду за захистом порушеного права, тобто трирічний строк позовної давності звернення з даним позовом в судовому порядку минув 30 квітня 2007 року.
Відповідно до вимог ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Під час судового розгляду справи позивачем не заявлено клопотання про подовження строку позовної давності, а надані пояснення щодо заперечення застосування наслідків спливу строку позовної давності не містять належного обґрунтування подачі позовної заяви з дотриманням правил статті 257 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості є не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст.3, 11, 14, 257, 261, 266, 267, 526, 629, 1216, 1218, 1270, 1273, 1281 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 58, 88, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.