Справа № 2-а-325/11
іменем України
"25" березня 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Виниченко Л.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок чорнобильської катастрофи,-
Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в проведенні їй перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати відповідачів провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно ст. 48 зазначеного Закону у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 р. з урахуванням проведених виплат.
Вимоги мотивує тим, що вона є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії. В зв'язку з цим відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідачем Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської райдержадміністрації на її звернення було відмовлено у проведенні перерахунку спірних виплат з посиланням на те, що нарахування щорічної допомоги на оздоровлення проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 у розмірі 120 грн.
Така відмова порушує її права, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір бази нарахувань пенсій, встановлений законом, а надано право роз'яснення порядку застосування цього закону. Крім того, закон про Державний бюджет також не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.7). Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано інвалідом II групи з 25.01.1995 року безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ № 148393 (а.с.8). Положеннями статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації з 01.07.2000 року.
Статтею 48 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 06.06.96 р., яка набрала чинності 20.06.1996 року, передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які є інвалідами ІІ групи, мають право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Положення вказаної статті діяли до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 20.12.2005 року, яким дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги.
Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію зазначених вище абзаців та частин ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»також було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, проте зупинення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, що набрав чинності 01.01.2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р.
Отже, позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач звертався до відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою з проханням провести перерахунок та виплату недоотриманих коштів одноразової щорічної допомоги на оздоровлення, однак в цьому йому було відмовлено (а.с.6).
Суд не приймає доводи відповідачів, викладені в листі на ім'я позивача від 01.10.2010 р. та в письмових запереченнях на позов в тій частині, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір щорічної допомоги на оздоровлення нараховувався та виплачувався відповідно до постанови КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12.07.2005 р. №562, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи порядок виплат, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити порядок виплат, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри виплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, доводи відповідачів про нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення виключно на нормах, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності їх діянь, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір такої допомоги.
До того ж, частиною 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Отже, суд вважає доведеним факт неправомірних дій відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням нарахованих та виплачених позивачеві грошових сум, а також неправомірної бездіяльності Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати належних сум позивачеві.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Суд також бере до уваги ті обставини, що позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2010 р. була нарахована, згідно розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.07.2010 р. ОСОБА_1 позовом поданий до суду 15.01.2011 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, тобто в межах визначеного ст. 99 КАС України строку звернення до суду (а.с.12).
Враховуючи викладене, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993 року № 7-93 позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 48, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, ст. ст. 8, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 100, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані позивачеві суми допомоги.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік на підставі здійсненого Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя