Справа № 2-а-264/11
іменем України
"25" березня 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Виниченко Л.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування та виплати йому державної пенсії нижче ніж вісім мінімальних пенсій за віком, розрахованих від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії нижче 75 % мінімальної пенсії за віком, розрахованих від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та щодо нарахування та виплати йому підвищення до пенсії, як дитині війни, у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому з 11.07.2010 року державної пенсії, згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком розрахованої від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 зазначеного закону, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, розрахованої від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни та являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом другої групи, яка встановлена з 21.06.1999 року, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2010 р.р. доплата (підвищення) до його пенсії, як дитині війни, йому виплачувалась у меншому розмірі ніж це було передбачено законом.
Відповідачем також не визнається за ним право на отримання державної та додаткової пенсії, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі державної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, при цьому Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нараховує та виплачує йому пенсію згідно постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 та постанови КМУ від 16.07.2008 р. № 654, що значно менше, ніж встановлено законодавцем у ст. ст. 50, 54 зазначеного закону. У перерахунку пенсії відповідачем йому було відмовлено, посилаючись на те, що законні підстави для перерахунку пенсії відсутні.
Управлінням пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва суду надані письмові заперечення на позов, в яких відповідач просить розглянути справу у відсутності їхнього представника та відмовити в задоволенні позову.
За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку скороченого провадження, згідно вимог ст. 183-2 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.8).
Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивачу, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено II групу інвалідності з 21.06.1999 р. безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИЕ-1, № 075865 (а.с. 12 зв.).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 10, 11).
Положеннями статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.8).
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказані норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
За таких обставин, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону від 19.12.1991 року, 01.07.1992 року, позивач має право на призначення пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникненню права на деревну пенсію.
Частиною 1 ст. 33 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інший нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, для позивача, як інваліда IІ групи, та особи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою 1 категорії, розмір додаткової пенсії повинен був розраховуватися виходячи з наведених розмірів.
Позивач із заявою від 03.11.2010 р. звертався до відповідача з проханням провести перерахунок та виплату недоотриманих ним коштів державної та додаткової пенсії, однак в цьому йому було відмовлено листом від 12.11.2010 р. (а.с.10-11).
Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов»язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва керувався розміром, визначеним постановами КМУ, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок виплат, не порушуючи положень вищевказаного Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, доводи Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про призначення пенсії виключно на нормах, які встановлені постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки спірні правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір державної та додаткової пенсій.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
За вищевикладених обставин, позов в частині вимог про перерахунок основної та додаткової пенсії знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає задоволенню, вимоги заявлені в межах строку звернення до адміністративного суду, визначеного ст. 99 КАС України, а саме з 11.07.2010 р.
В частині заявлених вимог про зобов»язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, встановлено наступне.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності; позивач також має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в пенсійному посвідченні (а.с. 8).
В письмових запереченнях на позов відповідачем зазначено, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Нарахування виплат дітям війни провадиться у відповідності до Законів України «Про Державний бюджет України»та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530. Пунктом 8 даної постанови КМУ встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у наступних розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 1 липня -48,20 грн. та з 1 жовтня -49,80 грн.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 1 Розділу 4 «Заключного положення»вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій та компенсацій окремим категоріям громадян.
Зокрема, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року»від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року»визнано неконституційним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007 р.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Крім того, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.
А тому на даний час діє редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається із письмових заперечень на позов, позивачу з 22.05.2008 р. відповідачем провадяться виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 р. № 530, тобто в розмірах, які є нижчими, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Посилання відповідача на вказану постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530, як на нормативно-правовий акт, на підставі якого позивачу виплачується державна соціальна допомога, як дитині війни, є необґрунтованими, оскільки дана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому її положення не повинні суперечити вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За вищевикладених обставин, позов в частині вимог щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підлягає частковому задоволенню, а саме з 11.07.2010 р. по день постановлення рішення.
В частині заявлених вимог на майбутнє слід відмовити, оскільки позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності, і рішення суду в частині зобов»язання відповідача на майбутнє виплачувати спірні кошти у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не відповідає змісту законодавства, так як судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 19, 46, 92, 152 Конституції України, ст. ст. 14, 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 28, 45, 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. ст. 2, 5, 8, 9, 90, 94, 99, 100, 159-163, 183-2 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з порушенням вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення до пенсії, відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), який став інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 11.07.2010 року державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених позивачеві виплат.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 11.07.2010 р. по 25.03.2011 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя