Справа № 2-1262/11
іменем України
"02" березня 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Антипової Л.О.
при секретарі Дворніковій Т.С.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", третя особа: Директор Бориспільської філії ТОВ "Комплекс Агромарс" Василенко Володимир Іванович про виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення, посилаючись на те, що.Дніпровським районним судом м. Києва 10.08.2010 року було постановлене рішення по справі № 2-1964\1-10 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", яким визнано незаконним та скасовано наказ Бориспільської філії ТОВ "Комплекс Агромарс" № 46 БКк-з від 12 березня 2010 року "Про звільнення ОСОБА_1", поновлено останнього на посаді юрисконсульта Бориспільської філії ТОВ "Комплекс Агромарс" з 11 березня 2010 року та стягнуто з Бориспільської філії ТОВ "Комплекс Агромарс" на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої заробітної плати за період з 01.03.2010 року по 10.03.2010 року в сумі 585 грн. 77 коп., середній заробіток за період з 11.03.2010 року по 10.08.2010 року в сумі 22 483 грн. 38 коп. та стягнуто з ТОВ "Комплекс Агромарс" на користь позивача 500 грн. моральної шкоди ., проте до цього часу заборгованість по заробітній платі не погашена, що стало підставою до звернення до суду .
В судовому засіданні позивач підтвердив свої вимоги та просив їх задовольнити.
Представник вцідповідача позову не визнав та у своїх запереченнях послався на те, що рішення Дніпровського районного суду було частково зміненоАпеляційним судом м. Києва, а після цього рішення судів оскажені до Вищого спеціалізованього суду України, проте не надав жодних підтверджень своїм доводам, крім того пояснив, що це стало причиною до невиконання судових рішень.
Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню .
В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що існують судові рішення про стягнення з відповідачів сум заробітної плати, які підлягають виконанню та за якими було відкрите виконвче провадження за заявою стягувача .
Ні в добровільному, ні в примусовому порядку рішення не виконане відповідачем і суд сприймає його доводи про поважність причини невиконання безпідставними.
Виходячи з наведеного позивачем розрахунку, його середньомісячна заробітна плата становить 218 гр.46 коп., а кількість днів затримки її невиплати дорвнюють 135, тобто 29492 гр.10 коп. сумарно підлягають до стягнення.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
Таким чином, в суді встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
що 26.12.2008р. відповідачка, в період різкого погіршення здоров'я онкохворого ОСОБА_3, примусила його укласти з нею недобровільний, без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, фіктивний шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 70 років, через 3 місяці після укладання, батько позивачки помер. Після смерті батька відкрилася спадщина і відповідачка подала заяву про її прийняття , пред'явивши нотаріусу свідоцтво про одруження. Для визнання недійсним шлюбу між відповідачкою та її батьком ОСОБА_3, позивачка посилалась на те, що її батько перебував у тяжкому фізичному стані, тому не розумів значення своїх дій та не міг ними розумно керувати, чим скосталась відповідач. Для укладання шлюбу з відповідачкою у батька позивачки не було ніякого наміру.
Відповідач звернулась до суду з запереченнями проти позову, посилаючись на те, що підстави до його визнання недійсним відповідно до ст.39 СК України відсутні.Вважає, що за таких обставин вбачається, що шлюб є дійсним та укладеним на вільних засадах без будь-якого фізичного чи психічного примусу, що на протязі 3-хроків вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'ю, як чоловік та жінка, рішення про визнання його недієздатним не було, він не був під впливом алкогольного сп'яніння чи під впливом інших психотропних речовин і що відповідно до ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу. Відповідачка посилалась на лист сестри батька позивачки ОСОБА_4, в якому та розповідала, що за все життя рідна донька ОСОБА_5 ні разу не назвала ОСОБА_6 батьком і що з листа сестри вбачається, що ніякого умислу та корисливих мотивів відповідачка не мала, укладаючи шлюб з ОСОБА_3П, так як вони уклали шлюб з метою поєднання двох самотніх душ, об'єднання та взаємної допомоги та духовної підтримки.
В судовому засіданні 08.12.2009р. позивачка звернулась до суду з з'явою про надання доказів тяжкого захворювання її батька за останні два роки до смерті, починаючи з 2006року та просила приєднати як докази до справи наступні медичні документи, а
27.01.2010р. позивачка звернулась до суду з доповненнями та уточненнями позовних вимог, в яких, крім вимог визнання недійсним шлюбу між її батьком ОСОБА_3 та відповідачкою, просила суд зобов'язати ОСОБА_5 повернути позивачці безпідставно отриману нею пенсію ОСОБА_3 в розмірі 4057 грн. 74 коп. та стягнути з відповідачки на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
В процесі розгляду справи позивач звернулась до суду з клопотанням про призначення посмертної судово-психиатричної експертизи здоров'я ОСОБА_3 на предмет встановленння його дієздатності в момент реєстрації шлюбу.
. Ухвалою суду від 25.03.2010р. вказана експертиза була призначена, та за її висновком встановлено, що покійний на час реєстраціїї шлюбу мав психічні розлади, які суттєво впливали на його можливість розуміти свої дії та розумно керувати ними.
Під час судового засідання 23.12.2010р. відповідачка визнала позовні вимоги щодо визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_3 та нею, а позивач відмовилась від матеріального позову в частині стягнень з ОСОБА_5.
Дослідивши обставини справи, зважаючи на законні підстави, встановлені зібраними у справі доказами, зважаючи на пояснення сторін та показання свідків, враховуючи висновки Київського міського центру судово-психіатричної експертизи щодо стану здоров'я ОСОБА_3, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підлягають задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, в останні кілька років життя ОСОБА_3, стан його здоров'я почав погіршуватися, починаючи з середини 2006 року, а особливо погіршився в кінці 2008р. і ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.
Обставини важкого стану здоров'я, в тому числі психічних розладів у ОСОБА_3 підтверджені під час допиту свідків.
Відповідно до ч.1 ст.40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу особа не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Позивачка довела, що реєстрація шлюбу між відповідачкою та ОСОБА_3 за три місяці до його смерті відбувалась, коли батько позивачки не усвідомлював сповна значення своїх дій і не міг керувати ними, що підтвердили свідки та знайшло своє підтвердження у висновках Акту посмертної судово-психіатричної експертизи.
Відповідач позов визнала та просила його задовольнити.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст.40 СК України шлюб між відповідачкою та батьком позивачки має бути визнаний судом недійсним, так як в момент реєстрації шлюбу 26.12.2008р. згода ОСОБА_3 не може вважатися вільною через те, що він не усвідомлював сповна значення своїх дій і не міг керувати ними внаслідок того, що загострились його хвороби, що супроводжувалось відповідними психічними розладами.
.
Відповідно до ч.2 ст.40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності, тобто якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
.
Отже фіктивний шлюб укладався без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя як з боку батька позивачки, так і з боку відповідачки, що призводить до визнання його недійсним за рішенням суду на підставі ч. 2 ст.40 Сімейного кодексу України.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним шлюбу між батьком ОСОБА_3 та відповідачкою законні та обґрунтовані, до того ж визнані відповідачем під час судового засідання, тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 40 та 42 СК України, ст..288 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 63, 66, 145, 174, 213, 215, 218 та 222 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10.08.2010 року про поновлення на роботі, а саме - з 11.08.2010 року по 16.02.2011 року в сумі 29492,1 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 10 коп.)
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протяг ом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя