Справа № 2-1777/11
іменем України
"18" квітня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,
при секретарі Кириловій Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, мотивуючи тим, що з 16 серпня 2002 року перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбу, від шлюбу мають неповнолітнього сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, спільне життя з відповідачкою не склалось у зв'язку з тим, що під час спільного подружнього життя виявилась несумісність їх характерів, виникають розбіжності в інтересах, сварки, внаслідок чого погіршились взаємовідносини, сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, вважає, що примирення з приводу збереження шлюбу неможливе, а тому просить розірвати шлюб.
Сторони в судове засідання не з'явились, про день та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином, однак, надали суду заяви, де підтримують позов в повному обсязі та просять суд розглянути справу у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як убачається з матеріалів справи, позивач та відповідачка перебувають в зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 2002 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сімейно-шлюбні відносини не підтримують, не мають наміру поновлювати сімейно-шлюбні відносини, мають обопільне бажання розірвати шлюб, за обставин що склалися поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони бажання не мають.
Згідно з ст.ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка не заперечує, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливим, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, тому позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Позивач не просить суд стягнути з відповідачки судовий збір та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а тому суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, діючи в межах позовних вимог на підставі ст. 11 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадського стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, 16 серпня 2002 року (актовий запис № 1096) - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.