01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.12.2007 № 42/372
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Чередніченко О.М.,
від відповідача - Самойленко К.В.,
від третьої особи 1 - Чередніченко О.М.,
від третьої особи 2 - Перепелиця А.В.,
від третьої особи 3 - Мічкін Д.О.,
від третьої особи 4 - Пац В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазінвест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.10.2007
у справі № 42/372
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазінвест"
до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особа Дочірнє підприємство НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія"
ВАТ "Укрнафта"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галс-К Лтд"
про зобов"язання передати газ
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2007 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Також, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції зроблено неправомірні та необґрунтовані висновки наявним обставинам у справі та припущено значну кількість суттєвих порушень норм матеріального права.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
12.07.2002 між позивачем та третіми особами 1 і 2 було укладено договір № 1-СД/2002 про спільну діяльність, за умовами якого позивач здійснює інвестиційну та виробничу діяльність учасників з приводу організації й здійснення геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки, Зимницького родовища, та можливої промислової розробки Зимницького родовища з метою одержання прибутку.
За період з 01.07.2006 до 01.01.2007 у процесі спільної діяльності було видобуто природного газу в обсязі 881 тис.м3 та передано на зберігання у підземні сховища відповідно до договору зберігання природного газу № 116-588 від 16.08.2006, укладеного між третьою особою-1 та відповідачем.
29.01.2007 між позивачем та третьою особою-3 було укладено договір купівлі-продажу природного газу у ПСГ ДК “Укртрансгаз» № 01/07-Ф/СД, за умовами якого позивач зобов'язався продати третій особі-3 881 тис.м3 природного газу, що знаходяться на зберіганні у відповідача.
Листом № 2 від 30.01.2007 позивач звернувся до відповідача з вимогою погодити акт прийому-передачі в ПСГ в лютому 2007 року 881 тис.м3 природного газу. Проте, відповідач листом № 1609/64-04 від 12.02.2007 відмовився погоджувати зазначений акт прийому-передачі, посилаючись на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом» видобуті у процесі спільної діяльності обсяги природного газу підлягають використанню для потреб населення.
Згідно ст. 6 Закону України “Про нафту і газ», Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у нафтогазовій галузі та здійснює законодавче регулювання відносин у ній. Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік», підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а також господарські товариства, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, здійснюють продаж природного газу власного видобутку для потреб населення (за винятком обсягів природного газу, що використовується газовидобувними підприємствами для забезпечення власних технологічних потреб, та обсягів природного газу, видобутих із родовищ Чорного та Азовського морів понад базовий рівень 2005 року) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом» в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 813 від 09.06.2006, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, потреба в природному газі населення задовольняється з ресурсів газу, видобутого підприємствами Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» та Національної акціонерної компанії “Надра України», відкритим акціонерним товариством “Укрнафта», іншими господарськими товариствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків акцій, а також господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, іншими господарськими товариствами, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, та з інших ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України». Потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності - з ресурсів газу, зокрема, суб'єктів господарювання, що видобувають газ за договорами про спільну діяльність та отримують його відповідно до угод про розподіл продукції, крім обсягів природного газу, право власності на які на підставі зазначених угод набуваються газодобувними підприємствами Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» та Національної акціонерної компанії “Надра України», відкритого акціонерного товариства “Укрнафта», інших газодобувних підприємств, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, та інших підприємств, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а також господарських товариств, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
У відповідності до умов зазначеного договору про спільну діяльність № 1-СД/2002 кожен з учасників має право на придбання корисних копалин у розмірі, визначеному п. 7.3 даного договору (розподіл часток учасників спільної діяльності). Кожен з учасників самостійно на свій розсуд визначає доцільність отримання у свою власність своєї частки видобутих у процесі спільної діяльності корисних копалин шляхом укладання договорів купівлі-продажу цих копалин за ціною, узгодженою рішенням комітету управління.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, позивачем не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтогазінвест», а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2007 у справі № 42/372 є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтогазінвест» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2007 у справі № 42/372 - без змін.
Матеріали справи № 42/372 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді