01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.10.2007 № 20/217
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Соломаха В.О. (довіреність б/н від 20.08.2007р.);
від відповідача Череповський Є.В. (довіреність від 04.06.2007р. № 602-13);
від третьої особи: Атаманчук Д.І. (довіреність від 09.01.2007р. № 2-40);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-центр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.08.2007
у справі № 20/217
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-центр"
до Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогоз України"
третя особа відповідача Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа позивача
про стягнення 117829,27 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2007р. у справі № 20/217 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-центр» до Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 117 829,27 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-центр» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом статей 3, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та невідповідністю фактичним обставинам справи викладеного в оскарженому судовому рішенні висновку про те, що остаточний розрахунок за укладеним сторонами договором поставлений у залежність від надходження коштів від споживача продукції - третьої особи.
Дочірнє підприємство «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», згідно наданих письмових пояснень, висловилась за відхилення апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-центр» висловився за задоволення апеляційної скарги, представники Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-центр» (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 117 829,27 грн., в тому числі 97 512,43 грн. заборгованості, 15 916,57 грн. нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення та 3 % річних у сумі 4 400,27 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умов укладеного сторонами договору від 24.12.2004р. № 595-04 відповідач повністю не оплатив вартість поставленої позивачем продукції, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 97 512,43 грн.
Залишаючи без задоволення позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-центр», місцевий господарський суд встановив, що 24.12.2004р. сторони уклали договір поставки № 595-04 (далі по тексту - договір поставки), предметом регулювання якого стали відносини з приводу постачання позивачем відповідачу продукції виробничо-технічного призначення (а.с. 11-13).
Уклавши в якості додатку № 1 до названого договору специфікацію № 1, сторони погодили поставку установки для очищення промдощових стічних вод та вод оборотного водопостачання автомийки у кількості два комплекти загальною вартістю 280 524,00 грн. з урахуванням ПДВ, а також визначили умови поставки і оплати (а.с. 14).
На виконання умов договору поставки згідно видаткової накладної від 03.11.2005р. № РН-0000037 (а.с. 15), довіреності від 03.11.2005р. серії ЯКЧ № 935601 (а.с. 16) позивач відвантажив відповідачу установку для очищення промдощових стічних вод та вод оборотного водопостачання автомийки вартістю 140 262,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Крім того, з цього приводу 03.11.2005р. сторонами був складений акт прийому-передачі товару.
Встановивши що вартість одержаного товару оплачено відповідачем частково в сумі 42 749,57 грн., а також ту обставину, що Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не перерахувала відповідачу кошти, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати таким, що настав строк для остаточного розрахунку за договором поставки.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір.
На підставі частини 6 статті 265 названого кодексу до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
До загальних засад господарського й цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (стаття 67 Господарського кодексу України, стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (пункт 3.1); умови оплати продукції: попередня оплата або оплата після поставки продукції, зазначаються у кожній специфікації (пункт 3.2); остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем після поставки продукції та підписання акту прийому-передачі продукції протягом трьох банківських днів з дня надходження коштів від споживача продукції - ДК «Укргазвидобування» (пункт 3.5).
Згідно укладеної в якості додатку до договору поставки специфікації № 1 оплата здійснюється за фактом поставки.
В контексті наведених положень договору поставки й додатку до нього необхідними передумовами виникнення у відповідача обов'язку оплатити товар є поставка цього товару згідно складеного сторонами акту-прийому передачі та надходження коштів від споживача продукції, яким є Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
У відзиві на позов відповідач наголошує на тій обставині, що Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не розрахувалась з ним за поставлений позивачем товар (а.с. 31). На користь викладеного свідчать також письмові пояснення третьої особи, надані під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 21).
З урахуванням цієї визначальної для правильного вирішення даного спору обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та у свою чергу зазначає, що позивач з урахуванням положень пункту 3.5 укладеного сторонами договору поставки не набув право вимоги здійснення відповідачем оплати вартості поставленого товару.
Згідно із статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія доходить висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості.
Крім того, місцевий господарський суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, нарахованих внаслідок інфляції та 3 % річних з огляду на відсутність з боку відповідача порушення зобов'язання щодо здійснення оплати продукції, одержаної на підставі договору поставки.
З урахуванням змісту норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, положення останньої про обов'язок сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, застосовуються до боржника за умови прострочення ним виконання грошового зобов'язання.
Судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу не підлягають відшкодуванню на підставі частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На таких підставах колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
Рішення Господарського суду м Києва від 16.08.2007р. у справі № 20/217 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-центр» - без задоволення.
Справу № 20/217 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Постанову підписано 19.10.2007р.
Головуючий суддя
Судді
24.10.07 (відправлено)