01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.10.2007 № 11/288
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Вербицької О.В.
Коваленка В.М.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача Піскун І.О. (довіреність від 30.08.2007р. № 11280/9/10-009),
Ткач С.С. (довіреність від 09.01.2007р. № 6/9/10-209);
від відповідача Грінцов М.М. (довіреність від 08.05.2007р. № 09/2007),
від тртьої особи Самойлов О.С. (довіреність від 06.04.2007р. № 1029/6-29);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство внутрішніх справ України
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2007
у справі № 11/288 (Євсіков О.О.)
за позовом Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
до Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в особі ліквідатора - Міністерства внутрішніх справ України
третя особа відповідача Державний реєстратор районної державної адміністрації Печерського району м.Києва
третя особа позивача
про визнання кредитором на суму 214586,00 грн.
Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2007р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2007р. у справі № 11/288 позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в особі ліквідатора - Міністерства внутрішніх справ України задоволено; Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва визнано кредитором Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в особі ліквідатора - Міністерства внутрішніх справ України з фінансовими вимогами у розмірі 214 586,00 грн.; Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в особі ліквідатора - Міністерства внутрішніх справ України, зобов'язано включити фінансові вимоги у розмірі 214 586,00 грн. до реєстру вимог кредиторів; стягнуто з Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в особі ліквідатора - Міністерства внутрішніх справ України, 85,00 грн. державного мита до Державного бюджету України та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить скасувати оскаржене рішення.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в оскарженому судовому рішенні, обставинам справи.
Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору неправильно застосував положення статей 60, 61 Господарського кодексу України, залишивши поза увагою ту обставину, що Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України бере участь у процедурі приєднання згідно вимог статей 104-107 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 59 Господарського кодексу України. За переконанням скаржника позивач звернувся до господарського суду з метою повторного встановлення суми боргу, втім місцевий господарський суд зазначене не врахував та не застосував при вирішенні спору положення пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник наголошує на тій обставині, що згідно частини 3 статті 105 Цивільного кодексу України представляти інтереси Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в суді повинна його ліквідаційна комісія, але не Міністерство внутрішніх справ України, помилково визначене місцевим господарським судом як ліквідатор Департаменту.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Міністерства внутрішніх справ України висловився за задоволення апеляційної скарги, представники Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - за її відхилення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - Департамент) в особі ліквідатора - Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - Міністерство) про визнання його кредитором з фінансовими вимогами у розмірі 214 586,00 грн. та включення цієї суми до реєстру вимог кредиторів Департаменту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Департамент має заборгованість перед Державним бюджетом України по оплаті пені у розмірі 214 586,00 грн., нарахованої згідно податкового повідомлення-рішення від 05.07.2005р. № 0001432314/0.
Ту обставину, що Департамент залишив без виконання податкові вимоги позивача про погашення узгодженого податкового зобов'язання, останній розглядає як підставу виникнення у нього кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів Департаменту у зв'язку реорганізацією останнього.
Згідно пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, звертаючись з позовом до господарського суду, керувалась положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкуртом», статті 5 Господарського процесуального кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, місцевий господарський суд встановив, що постановою господарського суду міста Києва від 17.02.2006р. у справі 11/373 за позовом Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № №0001432314/0 від 05.07.2005 в частині визначення Департаменту зобов'язання зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 357.304,00 гри. та в частині визначення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства як суми податкового зобов'язання, яке може бути визнано податковим боргом із застосуванням продажу активів підприємства. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. зазначену постанову залишено без змін.
Оскільки постановою господарського суду міста Києва від 17.02.2006р. у справі 11/373 позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № №0001432314/0 від 05.07.2005р. в частині визначення Департаменту зобов'язання зі сплати пені у розмірі 214.586,00 грн. залишено без задоволення з огляду на її правомірне донарахування, місцевий господарський суд на підставі частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про те, що днем узгодження зобов'язання Департаменту зі сплати пені є дата прийняття ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. у справі № 11/373.
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2007 № 33 «Про реорганізацію підрозділів центрального апарату Міністерства» Міністерство внутрішніх справ України є правонаступником Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, реорганізацію якого шляхом приєднання до Міністерства доручено здійснити заступнику Міністра до 01.05.2007р. згідно Плану основних заходів з організації припинення юридичної особи.
На виконання названого наказу Розпорядженням першого заступника Міністра внутрішніх справ від 19.02.2007 створено ліквідаційну комісію з припинення юридичної особи Департаменту, якою 06.06.2007р. був затверджений акт прийняття-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості з податків і платежів до бюджету, розрахунків по грошовому утриманню, заробітній платі, підзвітними особами та виконавчими документами.
В газеті «Голос України» № 38/4038 від 01.03.2007р. розміщено оголошення про проведення реорганізації Департаменту з повідомленням про те, що кредитори можуть заявити свої вимоги з дня опублікування оголошення.
Згідно касового чеку про оплату послуг поштового зв'язку від 06.04.2007р. № 7330 позивач скерував Департаменту претензію з вимогою оплатити наявну податкову заборгованість у розмірі 214 586,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001432314/0 від 05.07.2005р.
За наслідками розгляду претензії Департамент тилового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України листом від 28.04.2007р. № 25/13-1682 повідомив позивача про відсутність правових підстав для нарахування заявлених до стягнення пені і штрафних санкцій з огляду на ту обставину, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. та постанова господарського суду м. Києва від 17.02.2006р. у справі № 11/373 оскаржені до Вищого адміністративного суду України.
Викладені обставини не заперечуються сторонами, спір з цього приводу відсутній.
В контексті наведеного, враховуючи ту обставину, що претензія позивача з вимогою оплатити наявну податкову заборгованість була направлена Департаменту протягом строку, встановленого статтею 61 Господарського кодексу України, але залишена без задоволення, місцевий господарський суд на підставі статті 60 названого кодексу дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання податкового органу кредитором з фінансовими вимогами 214 586,00 грн.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з таким висновком не погоджується, вважає його таким, що суперечить положенням чинного законодавства, з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Згідно статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства правонаступником майнових прав та обов'язків Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України є Міністерство внутрішніх справ України, у зв'язку з чим позивач не позбавлений права звернутися до останнього з вимогою про стягнення податкової заборгованості у розмірі 214 586,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001432314/0 від 05.07.2005р.
Місцевий господарський суд наведеного не врахував, замість викладених норм чинного законодавства, погоджуючись з правовою позицією позивача у справі, помилково застосував до спірних відносин сторін положення статті 60 Господарського кодексу України про загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання та як наслідок дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для захисту прав позивача на підставі статті 61 зазначеного кодексу, якою визначено порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб'єкта господарювання.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспореного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
При таких обставинах, коли позовні вимоги заявлено всупереч вимог чинного законодавства, підстав для задоволення позову у місцевого господарського суду не було.
Тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2007р. у справі № 11/288 скасувати.
У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в особі ліквідатора - Міністерства внутрішніх справ України, про визнання кредитором з фінансовими вимогами у розмірі 214 586,00 грн. та включення цієї суми до реєстру вимог кредиторів відмовити.
Справу № 11/288 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Постанову підписано 26.10.2007р.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Вербицька О.В.
Коваленко В.М.
29.10.07 (відправлено)