01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.09.2007 № 27/167
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Гарник Л.Л.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача -Малешко О.М. (довіреність від 15.01.2007р. № 1);
від відповідача -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіаВерітас"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.06.2007
у справі № 27/167 (Дідиченко М.А.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіаВерітас"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про зобов"язання виконати умови договору та стягнення 114748,14 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2007р. у справі № 27/167 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіаВерітас» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія» про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 114 748,14 грн. задоволено частково; присуджено до стягнення 86 202,23 грн. пені, 862,02 грн. державного мита й 88,64 грн. витрат з інформаційно технічного забезпечення судового процесу; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіаВерітас» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при постановлені рішення неповно дослідив надані бюро технічним інвентаризації матеріали.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія» відзив на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не направило, про причини неприбуття суд не повідомило. Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія» про дату, час та місце слухання справи повідомлялося належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі його представників.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіаВерітас» висловилися за задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ДіаВерітас» (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов про стягнення 114 748,14 грн. пені з Відкритого акціонерного товариства «Чернігівбуд» (далі по тексту - відповідач); про зобов'язання останнього привести план приміщень у відповідність до первинної специфікації приміщень та виконати у найкоротший термін всі передбачені договором дії по отриманню позивачем свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Палладіна, 22, секція 2 (офісне приміщення № 8) загальною площею 387 кв. м.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умов укладеного сторонами інвестиційного договору від 17.03.2005р. № 1 відповідач передав збудоване приміщення з запізненням, не вжив заходів щодо отримання свідоцтва про право власності на це приміщення. До того ж, позивач зазначає, що площа переданого позивачем нежилого приміщення на 14,32 кв. м менша, оскільки у складеній при передачі специфікації приміщення відсутні об'єкти № 1-2 площею 13 кв. м та приміщення № 12 площею 1,32 кв. м.
Під час судового провадження місцевий господарський суд встановив, що сторонами у справі укладений інвестиційний договір від 17.03.2005р. № 1 (далі по тексту - інвестиційний договір) (а.с. 34-36). Предметом регулювання договору в редакції додатково укладеної до нього угоди № 1 (а.с. 37) стали відносини інвестування позивачем будівництва нежилого приміщення за адресою: м. Київ, проспект Палладіна, 22, секція 2 (нежиле приміщення № 8) загальною площею 387,1 кв. м, та його подальшої передачі відповідачем у строк до 01.06.2005р.
За наслідками виконання зобов'язань за названим договором сторони 30.01.2006р. склали акт приймання-передачі нежилого офісного приміщення загальною площею 387,1 кв. м № 8 на другому поверсі секція 2, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Палладіна, 22, (а.с. 38).
Крім того, 30.01.2006р. сторонами укладена угода про виконання умов Інвестиційного договору від 17.03.2005р. № 1 та додаткової угоди до нього від 30.01.2006р. № 1, в якій сторони зазначили, що умови інвестиційного договору і додаткової угоди до нього виконано в повному обсязі, перерахування інвестиційних коштів у сумі 923 234,00 грн. відповідає вартості інвестованого приміщення. Згідно угоди сторони також дійшли згоди про відсутність претензій одна до одної.
В контексті викладеного місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині спонукання відповідача до виконання умов інвестиційного договору шляхом приведення плану переданого приміщення у відповідність до його первинної специфікації та виконання передбачених договором дій по отриманню позивачем свідоцтва про право власності на це приміщення.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір.
До загальних засад господарського й цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (стаття 67 Господарського кодексу України, стаття 627 Цивільного кодексу України).
То ж, враховуючи фактичні обставини справи й зокрема ту обставину, що склавши 30.01.2006р. акт приймання-передачі нежилого приміщення та уклавши в той же день угоду про виконання умов Інвестиційного договору від 17.03.2005р. № 1 та додаткової угоди до нього від 30.01.2006р. № 1, сторони встановили факт виконання умов інвестиційного договору й відсутність претензій одна до одної, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання відповідача за інвестиційним договором припинені на підставі частини 1 статті 604 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін.
Доводи апеляційної скарги правильності висновку суду не спростовують.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 6.1 розділу 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, правом оформлення та отримання свідоцтва про право власності наділені інвестора, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору. То ж, у розумінні чинного законодавства, відповідач позбавлений правових підстав вчиняти дії, пов'язані із отриманням свідоцтва про право власності на передане позивачу за інвестиційним договором нежиле приміщення.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства й фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача привести план приміщень у відповідність до первинної специфікації приміщень та виконати дії по отриманню позивачем свідоцтва про право власності.
Висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені слід визнати обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно положень Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231); нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232).
З урахуванням пункту 4.1 договору інвестування, яким встановлено обов'язок відповідача оплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки передачі приміщення, й тієї обставини, що передача збудованого приміщення відповідачу мала відбутись 01.06.2005р., а натомість мала місто 30.01.2006р., колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в сумі 86 202,23 грн.
Крім того, господарський суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення решти пені, нарахованої позивачем понад визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України період.
За таких обставин судова колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні всіх обставинам справи, яким було надано належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення Господарського суду м Києва від 21.06.2007р. у справі № 27/167 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіаВерітас» - без задоволення.
Справу № 27/167 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Постанову підписано 21.09.2007р.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Гарник Л.Л.
21.09.07 (відправлено)