01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.06.2007 № 05-5-30/5159
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Гарник Л.Л.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача -Глазунов М.Ю. (дов. від 02.03.2006 р. № 208);
від відповідача - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710)
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 20.04.2007
у справі № 05-5-30/5159 (Ващенко Т.М.)
за позовом 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омнія"
про стягнення 20565,16 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2007 року у справі № 05-5-30/5159 195 центральній базі Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) (далі по тексту - позивач) було повернуто без розгляду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Омнія» (далі по тексту - відповідач, ТОВ “Омнія») про стягнення 20 565,16 грн.
195 центральна база Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710), не погоджуючись з прийняттям судом такої ухвали по справі, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд господарського суду м. Києва.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач стверджує, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 23.05.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу 195 центральної бази Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) до свого провадження та призначив її розгляд на 11.06.2007 року.
В судове засідання 11.06.2007 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги, та у зв'язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, та, крім того, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2007 року позовну заяву 195 центральної бази Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Омнія» про стягнення 20 565,16 грн. повернуто без розгляду на підставі пунктів 4, 10 ст. 63 ГПК України.
Повертаючи позовні матеріали 195 центральній базі Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710), господарський суд м. Києва обґрунтував свою ухвалу тим, що на поданому платіжному доручені № 243 від 11.04.2007 року напис про зарахування державного мита до державного бюджету здійснено особами, прізвища та ініціали яких не зазначено, що є порушенням п. 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15; та крім того, позивачем в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додане платіжне доручення № 244 від 11.04.2007 року, з якого вбачається, що витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу сплачено після зміни реквізитів та на інший рахунок, крім того в рядку “призначення платежу» зазначено: “ інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ст.. 44 ГПК України».
З висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
Як встановлено ст.. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано); відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується чи стягується в дохід державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про сплату чи стягнення державного мита в дохід державного бюджету України слід керуватись, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зі змінами і доповненнями (далі - Декрет) та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15 (далі - Інструкція).
Згідно п. “а» статті 2 Декрету, державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено ч. 4 ст. 7 Декрету, порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.
Пунктом 14 Інструкції, передбачено, що під час перерахування державного мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Аналізуючи наведені положення Інструкції, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що вказана Інструкція не вимагає зазначення прізвищ та ініціалів посадових осіб, які скріплюють напис про зарахування коштів до Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи, 195 центральна база Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) надала до позовної заяви, поданої нею до господарського суду міста Києва, оригінал платіжного доручення від 11.04.2007 року № 243 про сплату 210,00 грн. державного мита, на звороті якого вчинено відповідний напис про зарахування державного мита до державного бюджету, скріплений першим та другим підписами посадових осіб (начальником та головним бухгалтером) та печаткою Управління Державного казначейства України, як цього вимагає п. 14 Інструкції.
Згідно абз. 3 п. 5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.1998 року № 02-5/78, оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд, у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету, вправі витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.
Отже, висновок суду першої інстанції, викладений в ухвалі від 20.04.2007 року, щодо відсутності доказів сплати 195 центральною базою Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) державного мита у встановленому порядку є необґрунтованим та передчасним.
Як визначено ст.. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 (далі - Порядок), розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ становить 118,00 грн.
Згідно п. 11 Порядку, кошти від оплати витрат спрямовуються на інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ, виготовлення та видачу копій судових рішень, що здійснюються шляхом створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису та інше. З метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, скаргою, заявою про відкриття окремого провадження у справі, клопотанням про видачу дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до п. 12 Порядку, документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
Реквізити для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів (Отримувач: Державне підприємство "Судовий інформаційний центр". Код ЄДРПОУ: 30045370. Розрахунковий рахунок: 26001014180002. Банк: Відкрите акціонерне товариство "Банк Універсальний" м. Львів. МФО банку: 325707.) були передбачені Наказом Державної судової адміністрації України від 23 лютого 2006 року № 17 “Про визначення Механізму перерахування коштів для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 березня 2006 р. за № 215/12089, який на час звернення 195 центральної бази Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) з позовом до суду втратив чинність. Однак, інші реквізити для сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів жодним нормативно-правовим актом не встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи, 195 центральна база Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) надала до позовної заяви, поданої нею до господарського суду міста Києва, оригінал платіжного доручення від 11.04.2007 року № 244 про сплату 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за наведеними вище реквізитами, яке скріплене печаткою Управління державного казначейства України з відміткою “оплачено».
Крім того, судова колегія вважає за необхідне також звернути увагу на наступне.
Згідно ст. 6 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
У оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви без розгляду керується листом Державного казначейства України від 15.03.2007 року № 34-04/770-3264.
Однак, даний лист не є законодавчим актом, листи носять лише інформаційних та рекомендаційний характер.
Відтак посилання господарського суду м. Києва на зазначений лист Державного казначейства України є неправомірним.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що питання відшкодування витрать на інформаційно-технічне забезпечення не врегульовано, про що свідчить лист Державного підприємства “Судовий інформаційний центр» від 03.05.2007 року № 01-355/07.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, що є підставою для її скасування.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що в резолютивній частині оскаржуваної ухвали господарський суд м. Києва зазначив: “повернути позовну заяву без розгляду на дооформлення.»
Однак, стаття 63 ГПК України, надає судді право у випадках, передбачених нормами цієї статті, повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б надавали судді право повертати позовну заяву на дооформлення.
Відповідно до ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Апеляційну скаргу 195 центральної бази Держаної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.04.2007 року по справі № 05-5-30/5159 задовольнити повністю.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 20.04.2007 року по справі № 05-5-30/5159 скасувати повністю.
Справу № 05-5-30/5159 передати на розгляд до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Гарник Л.Л.
11.06.07 (відправлено)